“Деякі мистецтвознавці стверджують, що в 1920-х роках у Глущенка брав уроки малювання Адольф Гітлер.”


http://www.museum-ukraine.org.ua

Виставка художніх творів М.П. Глущенка

Четвер, 15 Квітня 2010
Виставка художніх творів М.П. Глущенка

13 березня 2010 року у Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки художніх творів М.П. Глущенка з фондового зібрання Національного художнього музею України.

Це вже четвертий виставковий проект Кіровоградського обласного художнього музею в співпраці  з  Національним художнім музеєм України. Виставка «Перлини українського мистецтва» та дві наступні виставки «Японська каліграфія»  та «Японська гравюра ХІХ ст.», які були відкриті в 2008 та 2009 роках мали величезний успіх  і набули широкого розголосу.

Дана виставка продовжить знайомити відвідувачів обласного художнього музею        з художніми творами видатного митця, народного художника СРСР, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Миколи Глущенка (17.09.1901–31.10.1977).

Національний художній музей України презентував  в 2009 році  унікальний художній проект «Микола Глущенко. Дорогами мандрів». На виставці було представлено біля сотні еталонних творів, що відтворили ретроспективу творчості майстра майже протягом всього життя, починаючі  з 30-х років.

Народився Глущенко М.П. 17 вересня 1901 року в м. Новомосковську Дніпропетровської області  в сім’ї бухгалтера. П’ятирічним хлопчиком, втративши батька, переїздить з матір’ю до родичів на Курщину, в українське село Борисівку, яке відоме на Слобожанщині своїми іконописцями – «богомазами». Саме вони й пробудили у юнака глибокий інтерес до малювання. Навчаючись з 1910 по 1918 рік в Юзівському 8-класному училищі, він отримав на уроках малювання основи художньої грамоти. Побувавши   в Харківському художньому музеї юний Глущенко вирішує присвятити  мистецтву все своє життя. Втім у життя ввірвалася громадянська війна, яка закинула його далеко за межі рідного краю. 1919 року був мобілізований до Добровольчої армії Денікіна, потрапивши в  табір військовополонених  у Польщі, ризикуючи життям, тікає  в Німеччину. Перебуваючи  в Німеччині, з 1919 по 1921 рік займається в приватній школі-студії Ганса Балушека    і Кампфа. У 1920-1924 роках навчається в Берлінській вищій школі образотворчих мистецтв Шарлоттенбург, майстерня Є.Вольфсфельда. де захоплюється творчістю шведських живописців. Деякі мистецтвознавці стверджують, що в 1920-х роках у Глущенка брав уроки малювання Адольф Гітлер. Завдяки гарним здібностям, юнак отримує підтримку гетьмана Павла Скоропадського, письменника Володимира Винниченка, професора Смаль – Стоцького. Олександр Довженко, який на той час працював у радянському консульстві                          в Берліні та брав уроки малювання у Глущенка, допомагає художнику в 1923 році отримати паспорт громадянина СРСР.  Закінчивши навчання Микола Глущенко переїжджає до Парижа (1925–1936 роки),  відкривши  там своє власне художнє ательє, в якому він міг одночасно працювати за кількома мольбертами, в різних жанрах живопису: пейзаж, портрет, натюрморт.  Французькі критики були у захваті від його «ню». Після успішних виставок ательє перетворилося у Парижі на місце зібрання представників інтелігенції, урядовців, лідерів білоемігрантських та українських закордонних організацій. В той час він добре знав Ельзу Тріоле та Луї Арагона, Володимира Маяковського та Івана Буніна, спілкувався                           з Фернаном Леже, Пабло Пікассо, Анрі Матіссом, писав портрети Ромена Роллана, Анрі Барбюса, Поля Сіньяка, Мішеля Кашената, Віктора Маргеріта та інших відомих діячів Франції. Жоден із його колег та друзів не знав, що популярний на Заході художник поєднував у собі амплуа творчої людини й безстрашного розвідника,  про те що  у 1926 році він був завербований радянською розвідкою під псевдонімом – «Ярема». Перше оприлюднення інформації про загадкового радянського розвідника, відомого українського художника, що повідомив дату нападу Німеччини на СРСР на п’ять місяців раніше Ріхарда Зорге відбулося у 1987 році. Повне оприлюднення Службою Зовнішньої Розвідки України – лише у травні 2005 року. (Олександр Скрипник з прес – служби СЗР України, публікує                     в газеті «Факти» статтю про співпрацю М.Глущенка з радянською розвідкою).

З переїздом до Франції різко змінилися його художні симпатії, відбувся перехід від «нової речовинності» до сезанізму,  а потім – імпресіонізму і постімпресіонізму. Вирішальне  значення для всієї майбутньої творчості художника мала робота на етюдах в Іль – де – Франс. Тут до майстерності рисунка й композиції, набутих в  берлінський період, він додає ще й уміння організувати колір – мистецтво колориту. Своєрідним заповітом на все подальше життя для Глущенка стали слова великого голландця Вінсента Ван Гога, які він часто цитував: «Життя треба шукати в кольорі».

З кінця 1920 року Микола Глущенко приймає участь у багатьох групових  та персональних виставках, його творчість отримує європейське визнання. У 1934 році художник побував у  творчій подорожі в  Іспанії на Балерськіх островах  і на Майорці.                   До 1936 року він жив за кордоном у Франції, Іспанії. У 1936 році переїжджає до Москви, вступає до Московського відділення радянських художників. В квітні 1940 року виїжджав до Німеччини як організатор виставки «Народна творчість СРСР», в останній день роботи виставки в Берліні її відвідало вище керівництво Рейха на чолі з міністром  закордонних справ Ріббентропом,  який від імені Адольфа Гітлера подарував на пам’ять про перебування в Берліні художникові особистий альбом акварелей фюрера.

1941 рік застав М. Глущенка в Москві. У суворі роки Великої Вітчизняної війни художник присвячує своє мистецтво служінню священній всенародній справі. Вже в 1941 році Глущенко виконує понад 40 етюдів, що увійшли до серії «Оборона Москви». У цей же період Глущенко разом з Г.Г.Нісським, А.В.Кокоріним та іншими митцями створює серію малюнків в дусі народних лубків, в яких у гострій сатиричній формі зображувалась нікчемність, жалюгідність фашистських вояк  і водночас показувалась сила й винахідливість радянських бійців. Художник неодноразово виїздить у прифронтову смугу за етюдами  і зарисовками,  зробленими в місцях, де лише нещодавно проходили запеклі бої. Він пише ряд картин, з яких слід відзначити «Смерть генерала Доватора», «По слідам ворога», «Відвідування пораненого». Після визволення Києва від фашистсько-німецьких окупантів, Глущенко  в 1944 році переїздить в Україну. В написаних ним тут перших роботах були зображені зруйновані фашистськими загарбниками вулиці Києва.

Друга половина 40-х – початку 50-х років була для Глущенка переходом від пейзажу – етюду до пейзажу – картини. З 1944 до 1977 року М.Глущенко проживав у Києві, при цьому він багато мандрував країнами Європи та союзними республіками.

Помер у Києві, проживши 76 років. Похований на Байковому цвинтарі.

Микола Глущенко був дуже вимогливим до себе, відзначався надзвичайною працездатністю. Статний, підтягнутий, елегантний, ввічливій, енциклопедично освічений він був справжнім естетом.

В експозиції  Кіровоградського обласного художнього музею представлено                           30 художніх полотен  із фондів Національного художнього музею України це «Автопортрет» 1975р., цикл пейзажів написаних протягом 1940-1970 років, натюрморти та сюжетні картини, а також жанр «ню».

Мистецтво Глущенка має одну важливу особливість – воно завжди є актуальним,   бо несе в собі поезію та красу життя.

Олена Степанок – завідуюча відділом  науково – просвітницької роботи Кіровоградського  обласного  художнього  музею

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s