“Українство виживає і в Україні, й поза нею інстинктивними й духовними силами.”


Україна та українське зарубіжжя (ст. 33)
Автор: Олександер ШОКАЛО

Загальновживаний етнополітичний термін «діаспора» походить від грецького «діаспора» й означає: «розсіяння по різних країнах народу, вигнаного завойовниками за межі батьківщини». Цей термін не охоплює всього явища зарубіжного українства, зокрема українських етногеографічних, етнополітичних реальностей у межах нинішніх Румунії, Словаччини, Молдови й Придністров’я, Польщі, Білорусі, Росії, де українці живуть споконвіку. Кожен третій українець живе поза нинішньою Україною, але не всі з них – на чужині, в діаспорі, а – на своїх етнічних землях.

«Діаспорний українець» – це образа для українців з Берестейщини, Підляшшя, Холмщини, Лемківщини, Надсяння, Пряшівщини, Придністров’я, Мараморощини, Кубані, Ростовщини, Вороніжчини, Білгородщини, Орловщини, Брянщини, Курщини. І коли в Білорусі 300 тис. паспортних українців, то українців за душею – близько 1 млн.; лише в Білгородській, Орловській, Курській, Воронезькій, Брянській областях Росії – 500 тис. таких українців. Коли в Саратовській області 209 тис. паспортних українців, то за душею – 500 тис. Якщо ми їх відноситимемо до діаспори, а, чого доброго, ще й до іноземців, то втратимо і своїх людей, і пам’ять про землі, одухотворені працею багатьох поколінь українців. Товариство «Україна-Світ», Українська Всесвітня Координаційна Рада послідовно вживають адекватні поняття: «українець за кордоном», «закордонний українець», «українське зарубіжжя», при потребі конкретизуючи: «корінний або автохтонний українець» в етнічних землях та «українська діаспора» в Австралії, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США і т.п. У XX ст. виникло й нове деструктивне для українства явище – депортація українців з етнічних земель, переведення їх у стан діаспори. Це наслідки злочинної акції «Вісла» в Польщі 1947 р. І цього злочину проти українців досі не засуджено ні в правовому, ні в політичному відношенні.

Є велика різниця в життєвому досвіді українців в Україні, в етнічних землях, відірваних від України при переділі Європи, у діаспорі, де свої особливості мають трудова, політична еміграція та їхні нащадки. Старше покоління закордонних українців, особливо в діаспорі, занепокоєне асиміляцією молоді. Тут необхідні спільні дії українських закордонних інституцій і відповідних установ в Україні.

Різна в наших людей у світі соціальна психологія й політична свідомість. Змінюється навіть природа. Та ще живе в українцях інстинкт як основна природна константа. Інстинкт до виживання виявляється передусім у працьовитості. Його й експлуатують найбільше і фізично, й інтелектуально. На цьому найдужче паразитують на українцях і в Україні, й на чужині.

Українство виживає і в Україні, й поза нею інстинктивними й духовними силами. В нинішній ситуації, коли в українському світі панує засилля напливового, чужого, носії українського духовного типу почуваються і в Україні як у діаспорі. Тому для мене, скажімо, композитор Юрій Олійник з Каліфорнії є більш національним, ніж усі ті разом узяті культуртрегери з України, які тужаться натягнути українську мистецьку традицію на чужий копил. Хтось і на чужині прагне бути самим собою, а хтось і вдома вилазить з власної шкіри, аби вписатися в тотальні нівеляційні, мультикультурні процеси. Ми вже кілька років поспіль говоримо про необхідність налагодження постійної взаємодії громадських і державних організацій України з українськими інституціями за кордоном. Досі взаємини ці спорадичні. Не стану заглиблюватися в причини, аби не образити українських діячів зарубіжжя й уникнути хронічного нарікання на «неукраїнську» владу.

Мудра українська влада так повела б національну політику, аби кожен українець і на Батьківщині, й за кордоном жив і працював в інтересах Української нації, Української держави. Але й самі ми, українці, маємо порозумітися між собою: вміти не тільки говорити однією мовою, а й думати в одно заради себе у Світі. І Світ сприйме і пошанує нас.

Олександер ШОКАЛО
голова Секретаріату Товариства “Україна-Світ” і УВКР

№3(61) 2002

Advertisements

One thought on ““Українство виживає і в Україні, й поза нею інстинктивними й духовними силами.”

  1. Дяку автору за статтю.

    Зараз, як інколи, настав час для ВСІХ Українців по світу, думати і ЧИНИТИ в одно, заради нас самих, заради України.

    Як самі не подбаємо про збереження нашого славного Роду, то ніхто за нас не подбає.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s