“Для деяких шлях самовизначення — це, усе-таки, стати владним «вожаком» хоча б якоїсь спільноти, а не бути просто “Rufer”..


Галя П.

Берлін, 3.09.2010

Для кожного з нас не є новиною те, що ніколи нічого з нічого не буває. Наведу деякі відомості найкращого  вчителя – природи.

—Бджоли між собою комунікують так званою «мовою танцю». “Бджоли-танцюристки“ у своєму польоті дають інформацію про точне місцезнаходження  корму іншим бджолам, котрі в свою чергу сприймають та трансформують цю інформацію у програму своєї поведінки.

—Проведено експеримент: у посудину з холодною водою вкинули жаб і підігріли до кипіння – вони зварились у окропі й жодна не вискочила. Коли кидали жаб у киплячу воду, вони вистрибували і врятовувались. Примітивна нервова система жаб реагує тільки на значні зміни температур.

—Проведено експеримент : зграю рибок поділили на дві частини в різні акваріуми. Одна частина з ватажком залишилась зграєю, інша – розплилась по всьому акваріуму.

—Пїд час спостереження за птахами, що летять клином у вирій ( гусьми) з’ясувалось, що кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйом птаху, що знаходиться позаду. Завдки такій побудові вся зграя збільшує швидкість польоту на майже 71% в порівнянні з швидкістю, яку може розвинути один птах окремо . Коли  втомлюється сильний ватажок, що летить попереду зграї, він змінюється іншим птахом .Своїм криком задні птахи заохочують передніх до певного темпу. Якщо один птах відстає від зграї, два інші птахи летять за ним для підтримки.

—„Кожне вороняче “карр” сповнене корисної інформації для тих, хто летить поруч або стрибає по землі; воно має вагу в обміні “повідомленнями” серед членів зграї“. К.Лренц.

— Пінгвіни у Анктартиді, при 70градусних марозах з вітром, збираються докупи. У центрі групи плюсова температура . Тварини зкраю стають спиною до вітру й піднімаючи крильця утворючи щільне кільце.  Захищаючи свою «групу», вони ніколи не замерзають, тому що через певний час починається відповідний рух: створюються коридори, через які змерзлі пінгвіни будуть протиснуті досередини , а їхнє місце ззовні займуть наступні.

— Вовки живуть зграями до 12 особин, котрі при екстремальних ситуаціях  збираються у великі виводки . На чолі зграї є пара,  утворена майже на все життя. Основою зграї є виводок цьоголітків  до яких можуть приєднатися торік прибулі звірі та холості самці. Притаманна строга ієрархія. Вовки  прив’язані до один раз вибраного лігва і полюють в межах міченого району. Території зграй ізольовані одна від одної, ніколи не накладаються і строго охороняються своїми хазяями. Вовкам  властивий і канібалізм , іноді  вони розривали і з’їдали ослаблених. Під час полювання вовків на  дичину  добре видно їх поведінка: часто одні хижаки біжать по п’ятах жертви, а інші – напереріз, або біжать, не поспішаючи, і, відпочивши, змінюють перших. Навіть при полюванні удвох вовки нерідко практикують розділення обов’язків, коли один стає загонщиком, а інший ховається в засідці. Перший із них діє дуже обережно, поступово направляючи намічену жертву до свого напарника.Першими їдять вожаки.

Деякі відомості з Вікіпедії про соціальних тварин, у тому числі людей.http://uk.wikipedia.org/. Існує ціла наука — тектологія, основна ідея якої полягає в ототожненні природних і суспільних явищ з організаційної точки зору. У тварин- еволюція, у людини – історія.  Людина, окрім задовольняння фізіологічних потреб, на відміну від братів своїх менших має більш виражену потребу у визнанні, причетності до значущих для інших людей діянь у ролі : організатора – чи талановитого організатора; спонсора на папері – чи наяву; учасника – чи активного учасника; гостя прошеного – чи непрошеного; ігноруючого – чи ігнорованого; повідомлених  – чи неповідомлених, жаданих – чи не бажаних. Для деяких шлях самовизначення — це, усе-таки, стати владним «вожаком» хоча б якоїсь спільноти, а не бути просто “Rufer”. Доказано, що стресостійкість, тобто витривалість організму до дій екстремальних навантажень, мають біологічний cенс  для лідера. Та прояви всіх людських слабостей їм теж притаманні. Логічним є бажання лідерів мати  визнання своїх амбіцій іншими лідерами; а також прихильність (із-за котрої вони можливо конкурують) і вчасну пораду чи допомогу «наміщених». Але це початок іншої теми. Головне – не стати нам натовпом. Останній  наочний приклад дії натовпу – Lave Paradе 2010р.у Дюсбургу.

Своїми діями ми пишемо історію сьгодення, все одно яким політологом трактовану; і від нас залежить:

– що може бути написано про українців у наступній книжці Др. Т.Сарраціна чи його послідовника?

– чи будуть гранітні плити  на цвинтарях українських увіковічнювати пам‘ять про померлих?

– чи будуть в українському селі відзначати закінчення школи балом?

– чи будуть діти вчитись і українською мовою у платних університетах?

При любих обставинах ми є на найвищому щаблі розвитку –ми  „Людина — найнезбагненніше для себе створіння природи.“

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s