Про берлінську “Свадьбу в Маліновкє”.


Не на жарт розгорілися пристрасті навколо приїзду до Берліна президента України Віктора Януковича. Напруга, про яку редакція писала в матеріалі Чи не захворіла б Леся Українка ще раз в Берліні, якби дізналася… потроху спадає. Цьому сприяла як завжди хитромудра політика гравців псевдодипломатично-псевдодіаспорської сцени. Розвиток подій більше нагадував славнозвісну “Свадьбу в Маліновке”, аніж виважену позицію кожної з сторін. На разі можна подати такий опис берлінської “свадьби в маліновке”.

Передісторія.

На протязі 5 років в Берліні діє псевдопарасолькова організація “Центральна спілка українців Німеччини”, зареєстрована як “центральна” організація українців. Насправді ЦСУН не є пан-німецькою і навіть не пан-берлінською структурою українців Німеччини. В реальності, ця громадська організація взяла на себе місію посередника (лобіста) між українським посольством в ФРН і українством Німеччини (що роками було записано і її статуті) без того, щоб її хтось до цієї місії уповноважував. Дійсні ініціатори створення кишенькової організації в українській діаспорі Німеччини залишилися поза кадром (берлінський діаспорянин Віктор Бондарчук і колишній голова Світового Конгресу Українців Аскольд Лозинський). На чолі діючої ЦСУН стоїть Людмила Млош і її донька-підприємець Інна Йонас , які формують своєрідне лобі українців при посольстві України, щоправда для приватних цілей.

В результаті українські дипломати отримали в обличчі “Ц”СУН “ручну” організацію, під яку “списують” свою діяльність по “зв’язках з українською діаспорою в Німеччині”. “Ц”СУН є також формальним членом Світового Конгресу Українців (СКУ), чим допомагає цій мегастуктурі не мати прогалин щодо присутності на європейському континенті.

“Ручний” аспект ЦСУН по відношенню до українських державних структур дав їй можливість бути “своєю” на протязі довгого часу на діаспорській арені Німеччини. Українці Німеччини, які не переймається демократичними деталями створення і ролі “Ц”СУН, не цікавляться історією українськох діаспори, приймаючи все за чисту монету, ведуться на заклики “Ц”СУН як дійсно “центральної” органзації українців в Німеччині. 50-річна історія існування Центрального Представництва Українців в Німеччині (ЦПУН) з осідком в Мюнхені, причини її занепаду, правонаступництво поколінь і історичного досвіду не є темою серед українців Німеччини четвертої хвилі міграції. Про це відають лише старші легендарні діаспоряни. Та хто в них про це питає?

Сьогодення.

Так було довгий час, доки українська влада дозволяла гратися в “шароварщину” і чекала цього самого від української діаспори. Інформаційно-культурна агенція при посольстві України в ФРН тісно співпрацювала з “Ц”СУН чи просто Людмилою Млош (“Ц”СУН не відзначалася могутнім членством в ній українців), виділяючи їй фінансування на ті чи інші культурні заходи в Берліні. В результаті збиралося так чи сяк незорганізоване українство, робився вигляд помпезності і важливості, до звіту посольства заносився рядок про проведену роботу з громадськістю. Одним словом, і вівці були цілі, і вовки ситі. Те, що на всіх цих заходах кожен раз були присутні інші люди, не засмучував нікого. Не цікавило, чому одні приходять і не затримуються. Головне, щоб на верху крутилося “перпетум мобіле” звітності і потоку фінансування, щоб на діаспору виділялися кошти, щоб виправдати існування культурного відділу посольства і врешті, зміцнити лобі, яким керує Людмила Млош при посольстві України в Німеччині.

Незмінна зміна керівництва.

Після зміни українського керівництва як це не дивно склад українського посольства не змінився. До сих під залишаєтья загадкою, як один і той самий склад дипустанови може обслуговувати дві абсолютно діамертрально протилежні політичні сили? Благословенні на посади колишнім президентом Ющенком зуміли зберегти ці посади і при новому проросійському президентові -регіоналу Януковичу.

Сценарій “Свадьби в Маліновкє”, який ще з посольством можна було якось витрактувати, знаючи логіку українських посадовців, до української діаспори якось не писався. Але і тут знайшовся варіант. Щоб не втратити лідируючі позиції на діаспорській сцені, “Ц”СУН два рази перефарбовується: шоб залишитись в добрих стосунках з посольським складом дипустанови в Берліні, і заграє з українцями, які нутром відчуваються фальшивість того, що відбувається останнім часом.

Сценарій розвивається наступним чином. На порядку денному подія, запланована кілька років тому. В Берліні задумано відкрити меморіальну дошку на честь української поетеси Лесі Українки, яка в 1899 році перебувала в Берліні з метою лікування у німецького доктора Ернста фон Бергманна. Дошку задумано встановити на будинку клініки за адресою Йоханнісштрассе 11, де лікувалася Леся Українка.

Згідно виробленому стилю все мало би відбуватися як і заведено: громадська організація подає ініціативу відкриття дошки, популяризує її серед українців, збирає відповідні кошти, шукає спонсорів у разі потреби додаткового фінансування, у чому їй допомагає дипустанова. В результаті обидва виконавці, громадська організація і дипустанова, урочисто відкривають меморіальну дошку і в з почуттям виконаного обов’язку задовольняються записами про пророблену роботу. Лаври діляться порівно. “Ц”СУН виправдовує свою “центральність”, а посольство не виглядає дармоїдом на шиї Міністерства закордонних справ. Українцям Німеччини кидається чергова кістка, щоб сиділи спокійно і не вигадували чогось нового в громадському житті. І встановленому порядку. Для цього знаходять “ручного” місцевого журналіста в особі Олександра Сосновського, з яким офіційно зустрічається посол України в Німеччині  напері візиту Президента України (див.Посол України Н.Зарудна зустрілася з кореспондентом української редакції радіостанції «Німецька хвиля»на ). Цього самого дня (17 серпня) слідує офіційна зустріч пані посла з Головою Центральної спілки українців Німеччини Людмилою Млош.

Як наслідок, “Дойче велле” друкує матеріал Олександра Сосновського У Берліні з’явиться дошка Лесі Українки.

Розвиток подій навколо дошки Лесі Українці.

Але влада має властивість мінятися і не всім подобатися. І знову ж таки, щоб запобігти непередчуваним розворотам, розроблено план дій. Посольство опліч з “Ц”СУН відкриває меморіальну дошку Лесі Українці. На цю подію в її переддень запрошуються українці Німеччини. Запрошення на відкриття дошки розсилається представником українського студенства (Союз Українських Студентів в Німеччині) Олександрою Бінерт (див. внизу) і паралельно Катериною Зеленко, відповідальною за зв’язки з діаспорою.

Бунт.

В цей час в Берліні бунтуються українці, які налаштовані на бойкот візиту Януковича. Серед них помітнішим стає голос українських письменників Ірени Карпи і Сергія Жадана, які в цей час перебувають в Берліні. Їх ініціативу перехвачують і вміло вписують в розроблений сценарій. Наступним посланням до українців є повідомлення про запланований протест перед готелем “Адлон”, в якому Президент України виголошуватиме промову під час свого візиту до Німеччини. Повідомлення закінчується так: “На протесті запланована присутність української співачки та письменниці Ірени Карпи та українського письменника Сергія Жадана з сімями.

За Ініціативну групу Мирного Протесту 30 серпня

Сергій Жадан

Ірена Карпа
Якоб Мішке
Олександра Бінерт»

Чи є це власне протест чи шоу з присутністю персон з літературного середовища, що робить серед організаторів німець Якоб Мішке, чому в списку організаторів Олександра Бінерт, яка співпрацює з посольством України? Питань може бути і більше, якщо ними дійсно задаватися.

Редакція попросили пояснити політичний розклад акції одну з організатоів Ірену Карпу. Вона коротко відповіла: “Дошка — це Лесі Українці, а протести — Януковичу.” Не знаю, чи німці розберуться у всіх нюансах берлінської “Свадьби в Маліновке”. Зрозуміло одне, що знову вівці залишаться цілі, і вовки ситі. Янукович не піде на відкриття дошки Лесі Українці, а доручає це зробити супроводжаючому його Констянтину Грищенку. Посольсвто і “Ц”СУН урочисто відкриють дошку. Церемонію омасує Олександра Бінерт зі студентами. В той же час вона зробить масовку на акції протесту з Іреною Карпою і Сергієм Жаданом. Цілком ймовірно там з’явиться і лобістка Людмила Млош.

В результаті збережуться гарні стосунки між посольсвом і “центральним” українством і керованим студенством. Міністерство закордонних справ зробить корисну справу з відкриття пам’яного знаку в німецькій столиці. Українська і можливо німецька медія покричить про покращення українсько-німецьких стосунків. Решта політично свідомих українців Німеччини відчує оскомину від сценарію берлінської “Свадьби в Маліновке” і в кращому випадку може врешті прокинеться до активних дій зі свого позиціювання в Німеччині, а гіршому присяде на задні і словами персонажу “Свадьби в Маліновкє” проскиглить: “Ой, знову влада міняється…” , себто в Берліні.

від редакції “Хати скраю” Ольга Самборська

Використано матеріали з посилань:

http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5947452,00.html?maca=ukr-standard_feed-ukr-657-xml

http://zentralverband-ukrainer.com/UA/Unser_Verein/satzung.html

http://ukrainianworldcongress.org/RZZ2010/Zvity/Regional/Germany.pdf

http://www.facebook.com/event.php?eid=114039131983865

http://www.day.kiev.ua/307384

http://www.mfa.gov.ua/germany/ua/announce/detail/3390.htm

29 thoughts on “Про берлінську “Свадьбу в Маліновкє”.”

  1. Не бачу протиріччя у тому, що одна й та ж група людей може підтримувати встановлення меморіальної дошки Лесі Українці і протестувати проти діючого нешанованого президента України. Тобто погоджуюся з лаконічним описом ситуації Карпою. Хоча, без сумніву, вияв громадської непокори є на даний момент важливішим.

  2. не бачу різницю в тому, чи дошку відкриватиме Янукович з посольством, Млош, Бінерт та іншими, чи Грищенко з посольством, Млош, Бінерт та іншими. Для мене це одного поля ягоди. Чи у нас Янукович крайній чи опудало, проти якого виступаєм, а проти його свити – ні. Карпі подали спрощену інформацію, яку вона сама ж далі описує наступним чином: “ya ne rozumiyu, sho tebe bentezhyt.
    doshku garni lyudy z volyni robyly, a pogani ljudy vid vlady prymazalys, yak zavzhdy. protest zhe bude v hoteli, bo yanokovych na doshku ne pide, poshle yakogos inshogo.” Входить так, що українці, які не орієнтуються в діаспорських реаліях, легко можуть бути зманіпульованими. Від зарекомендованих себе радикальними літераторів я чекала радикальніших дій. На мою думку, Лесю би більше порадувала не дошка, а дух правди, свободи і і дійсного патріотизму в Берліні. Після всього того, як показало себе посольство, з ними не те, що дошку не варто вішати, а взагалі не вітатися, як і загалом не панькатися з цією зрадницькою владою. Не розумію я українців Берліна. Я все питаю себе, як би на місці українців поступили би Франко, Кобринська, Олена Пчілка…Колись був випадок, що перша жіноча організація в Станіславові зібрала кошти на видання жіночого альманаху. А консервативна частина організація вирішила ці кошти повернути на подарунок папежу. В результаті йому купили срібну тацю. Невдоволенню Кобринської та і Франка не було меж. В суспільстві завджи знайдуться люди, які живуть своїм уявленням про стан речей. Проте це не означає, що живе і прогресивне не має собі пробивати дорогу. Повторюся, що найкраща пам”ять поетам – не гранітні дошки, а підняття їх гасел про пошук правди і про нескоренність перед злом. Писати вірші – не означає бути поетом, відкривати дошку – не означає бути борцем за правду. Леся була і поетом і борцем за правду про свою країну, інакше вона так не назвалася б. А що їй тут влаштовують в Берліні?!

  3. “залишаєтья загадкою, як один і той самий склад дипустанови може обслуговувати дві абсолютно діамертрально політичні сили?”

    А Ви в них не питали? В чому ж секрет успіху посольства? І вашим і нашим – пристосуванці, одне слово!

  4. Я не розумію як можна протестувати “проти приїзду президенту” як такого (якщо президент законно обраний). Більш доречними мені здаються конкретні протестні гасла, на кшталт “Закриття телеканалів це не по-європейські”, “Міністр українофоб це не по-європейські”… і т. інш.

  5. я ще раз підкреслю свою позицію: якщо протестувати, то дійсно не прости приїзду президента як такого, а проти всіх (політики президента, його свити, прислужного їм посольства, діаспорських прислужників і тому подібне). Не варто забувати і про російські витоки всього, що відбувається. Тому, або робити масштабний протест, краще перед посольством, а не розмінюватись на дрібниці, які німці не зрозуміють. Інакще, це все замальовки для журналістів, які суттєво нічого не змінюютіь ні в Німеччині, ні в діаспорі. Якщо комусь треба масовка в кадрі, то її можна зробити в фотошопі. все одно напишуть так як їм вигідно. Для цього є “вибрані” журналісти.

  6. Оля, ця стаття залишила в мене декілька запитань. Наприклад, чому після виборів повинен був змінитися склад Посольства України? Дипломати це спеціалісти, які володіють іноземними мовами і виконують свою роботу. Зміна уряду це нормальна ситуація в демократичних країнах, але є загально відомим фактом і те, що, як правило, особовий склад посольств та міністерств в демократичних країнах після приходу нового уряду не змінюється.

    Що до якості українських заходів в Берліні. Це ж справа смаку. Що подобається одному, може не сподобатися іншому. Пані Млош організовує заходи з ентузіазмом, душею, намагається зробити як найкраще. За свою роботу нагороджена орденом. Я припускаю, що комусь може і не сподобається встановлення дошки. Може і дійсно „дух правди в Берліні” сподобався б навіть самій Лесі Українці набагато краще за дошку. Але, наприклад мені особисто, та й, гадаю багатьом іншим також, буде приємно, що ця дошка в нас буде. За це я пані Млош і Посольству України дуже вдячний.

    Теж думаю чому пан А. Сосновський „ручний”? Може від того, що пише рукою? Пише він дійсно багато і цікаво, крім статей теж книжки. А якщо пані Посол України з ним чи з Пані Л. Млош зустрілася, хиба ж це означає, що вона ними керує?

    Що значить „кероване студентство” пані Бінерт? Пані Бінерт дійсно повідомляє через свій список розсилки про українські акції в Берліні, але не думаю, що Посольство її скерувало на акцію протесту проти Президенту України.

    Що є надзвичайного в протестах? Однією зі здобутків демократії є те, що кожен може протестувати проти чого він забажає. І навіть німець Мішке може стати його керманичем. Ну а якщо хтось вважає, що можна той протест зробити краще, треба запропонувати щось своє.

    Така моя думка.

  7. Відповідаю на питання:
    1. Всі прекрасно знають і це не секрет, що з приходом нового керівництва регіоналів в майже у всіх Європейських країнах і не тільки тут новий президент позмінював послів і поставив своїх. Цьому ж передувала зміна міністра закордонних справ на свого. Тобі як людині, що працює в установі для дипломатів, мало би це бути відомо. Німеччина з її дипустановою чомусь залишилася неоторканою. Особливих переваг наш посол не має, німецькою мовою не володіє, з діаспорою порозуміння не знайшла і нічого для неї не зробила в порівнянні з її попередниками. З пані Меркель теж особливо не заприязнилась. Одним словом, є такі речі, які треба відчувати нутром і не наводити такі аргументи щодо зміни посольства, що явно протиріччять реальності. Якби політики притримувались того, що ти написав, то не летіли би голови інших дипломатів і мали би ще й досі розумного міністра закордонних справ Огризка і відносини з Німеччиною були б іншими. Та і попередник Зарудної полетів дочасно після саміту в Бухаресті звідси і ніхто не цінував його знання мов.
    2. Приблизно подібно можна відповісти на твоє питання стосовно Млош, ентузіазм якої більше шкодить, аніж приносить користі. Такі ентузіасти працюють на ордени. Ми мали таких цілей покоління завзятих орденоносців, які і чіпляють їх де треба і не треба. Іноді їх ентузіазм перевершує здоровий глузд. Отримавши орден від Ющенка, далі пішов процес відпрацювання наступного від Януковича. А як же принципи? Чи їх не має? Можна прикриватися чим завгодно, відкриттям дошок, концертами і бог зна якою великою місією, але всі ми знаємо, завдяки Млош українство в Німеччині є незорганізованим. Вже два роки триває процес об”єднанання, який саботує таж сама Млош. Проблема в тому, що юридично після реєстрації її організації як парасолькової організації українців в Німеччині, ніхто більше
    не може зробити подібний подвиг. Пані Млош попросили внести зміни до статуту і дати можливість громадам Німеччини провести всенімецькі збори про устворенню представницької організації демократичним шляхом. Пані Млош на зустріч проханню не пішла і продовжує протистояти процесу демократичного згуртування українців в Німеччині. За цю плутанину, яку вона наробила в Німеччині, вона має нести відповідальність. Її агресивна політика до інших українських громад Берліна, зокрема греко-католицької церкви, “Українського світу” з зокрема пані Цастров, її поведінка і дилетанство шкодять українській громаді Берліна. Якщо ти цього не бачиш і радше виступаєш в ролі адвоката Млош, то наша громада втратила ще одного свідомого українця.
    А всі ініціативи по встановленню українських місць в Берліні належать Віктору Бондарчука, за що ми всі маємо бути вдячні. Але він сам вирішив залишатися в тіні, а задля місії весільного генерала вибрав Млош.
    3. Якби журналісти писали рукою, яка йде від серця, тоді їх “ручності” не було б ціни.
    Якщо ти не розумієш, чому посольство зустрічається з тим чи іншим журналістом, то це тільки тому, що ти не журналіст. А ось тобі свіженький матеріал Сосновського з послом: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5917509,00.html
    4. Пані Бінерт дійсно повідомляє, але вона вже так запрацювалася, що не може відрізнити чорне від білого. Якщо зранку вона запрошує на акцію з посольством України, а після обіду на акцію протесту проти Януковича, який безпосередньо з ними пов”язаний, то як можна трактувати рівень політичної свідомості цієї пані? Здається, там йдеться про тупе засвічування себе всюди де тільки можна. Крім антипатії це дійство нічого не викликає. Я розумію студентів, які жаліються, що крім антипатії особа пані Бінерт нічого не викликає. Їм потрібен політично свідомий лідер, а не вискочка.
    Якщо людина береться за інформаційну роботу, то має хоч трохи розуміти, що не все, під чим ставиш своє ім”я, робить тобі честь.
    5. Звичайно і кожен може протестувати, і Мішке теж. Але кого організовує німець Мішке, українців чи німців. Він що, має відношення до діаспори, до українців. От якби він написав листа до німців з закликом підтримати українську громаду в протесті до влади регіонів, тобі ціни йому не було. А так типовий підхід: німці зорганізовують українців.
    6. Своє було запропоновано: ігнорація фальшивих подій посольства, керуючої ним влади і наближеної до них діаспори. Ігнорація – це політична позиція, на яку кожен має право, якщо він її зуміє пояснити. Моє пояснення: з штрайтбрехерами демонструвати вважаю нижче своєї гідності. Коли діаспора очиститься від них, тоді можна виходити спільними зусилями на барикади.
    7. І на кінець хочу оптимістично сказати, що дуже добре, що все так складається в діаспорі. Нарешті відверто видно фарбованих лисів. На цій ноті можна починати відверто демократичні процеси з тими, ревень політичної свідомості виявився вищим пристосуванства. Черга тільки за політичною волею і бажання зрозуміти, про що йдеться українцям в Нмеччині і про що йдеться Україні.

  8. Оля, ось зараз отримав повідомлення від п. Булль про акцію протесту, а перед тим отримав від неї мейл про дошку. Вона, як бачиш, теж інформує людей про українські акції в Берліні, як і п. Бінерт. Так що, і вона теж „не може відрізнити чорне від білого”?

    В цій статті п. Сосновський написав на підставі розмови з пані Посол про приоритетні напрямки української зовнішньої політики щодо Німеччини. Стаття досить інформативна, а інформування це завдання журналіста. Тобто виходить що всі журналісти, які добре інформують людей, „ручні”?

    Дипломати що 1-5 років змінюють країну перебування і тому не можуть вивчити всіх мов. „Подружитися” з головою держави перебування за дуже рідкісними винятками не вдається нікому, так за що звільняти пані Зарудну або інших працівників Посольства?

  9. ну то значить мій попередній коментар стосується і п. Буль.
    мейнстрімові журналісти як правило ручні. це ніякий не секрет.
    про дипломатів я тобі пояснила в минулому коментарі. якби Зарудну колишнього прес-секретаря Ющенко звільнив Янукович, то все було б зрозуміло, логічно. Респект був би до обох. А так…

  10. А Якоб Мішке – достойна зміна Алєксандру Рару, як Бінерт – Млош.

  11. Протестувати проти Президента не християнське заняття. То хто ті люди, які це задумують і організовують?

  12. мені просто соромно за нашу діаспору українців в Берліні. Ті, хто це “задумують”, просто не думають головою і не організовують, а порять дурниці. Вибач, Україно, вибач Лесю за сьогоднішній день в Берліні!

  13. Пан Янукович має підписати угоду по боротьбі з організованою злочинністю…..Україна,скільки знущаннь ти ще маєшь терпіти?Поясніть мені ще будь ласка,хто в Україні має боротися з оргзлочинністтю?Як їх звуть і хто вони були в минулому?

  14. ЦЕ сам ПРЕЗИДЕНТ має боротися зі собою – піти геть і більше не плюндрувати неньку – і з йому подібними! ГАНЬБА злочинцям! Організованим Президентом ЯНУКОВИЧЕМ! За підтримки українофобської Німеччини.

  15. Для них все українське – злочинне! От вони і підписують, як колись Катерина ІІ …

  16. “Координатор повідомила, що акція санкціонована міською владою німецької столиці. Організатори сподіваються на активну підтримку усіх небайдужих. Вони прагнуть, щоб українці засвідчили себе активними громадянами і таким чином привернули увагу німців до своїх проблем.”

    ГАНЬБА – українцям Берліна на чолі з п.Млош! Це треба щоб Жадан з Карпою приїхали і відстоювали їм – німецьким українцям – тут їхні громадянські права та свободи… А вони – Млоші – лизатимуть сьогодні зеку одне місце, з думкою про Лесю Українку… Тьху, гидота.

  17. Оля дякую! Блискуча стаття. На жаль все так і є.

  18. От укр. питаннячко від укр. сторони (дозволили п.Меркель одне і нам) : За скільки срібняків буде здана Україна ще й “німецьким інвесторам”… А про свободу слова СТРАУС не почув.

  19. Нормально: на “Дойче Велле” новий герой – не письменники авторитети, а якась п.Бінерт. Млош 2 чи як?

  20. Чи вона їхній піар-менеджер?

  21. ну, по-перше, це вже не дебют. там вже був український кіноклуб при посольства. А по-друге, не забувайте, що комсомол пустив глибоке коріння.

  22. Точно, павлікі марозави…

  23. Оговорка по … Януковичу?

    В начале беседы Виктор Янукович подчеркнул экономические приоритеты внешней политики Украины и сделал при этом примечательную оговорку, которую, похоже, сам он не заметил или, по крайней мере, не показал виду. А именно он сказал: “В последнее время мы преодолеваем многочисленные демократические барьеры, которые были помехой развитию малого и среднего бизнеса, а также мешали инвесторам”. В немецком переводе эта фраза прозвучала уже в исправленном виде – со словосочетанием “бюрократические барьеры”.
    http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5950766,00.html?maca=rus-rss-ru-ukr-4456-xml-mrss

  24. а ви впевнені, що це була “оговорка”. Пан Президент що думає, то і говорить. Саме змітанням демократичних бар”єрів він і займається. Все як по Фрейду.

  25. Як там кажуть:
    Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.
    То можни зробити й паралелі:
    Що у розумного на умі, то у блаженного на язиці

  26. Шановні друзі – я щойно прочитав матеріал про відкриття дошки у Берліні і акцію протесту проти політики Януковича. Я обурений до глибини душі як якістю цього псевдо-журналістського матеріалу, так і тоном звинувачень на адресу людей, які там згадуються. Стаття не підкріплена ЖОДНИМИ доказами (чи навіть натяками на них), жодній із сторін, яких там обливають брудом (Посольство, Людмила Млош, Олександра Бінерт, Якоб Мішке), не надано можливість висловити свою точку зору. Зі всією повагою, але це – найнижчий стандарт журналістської етики, який уже перейшов межу дефамації та наклепу!

    Я був одним із тих, хто відновлював СУСН (Союз Українських Студентів у Німеччині) з небуття (разом із Лесею Шрамко, Руженою Гайдук, Ольгою Пасічнюк, Юрієм Керницьким та ін.). Сашу Бінерт я знаю особисто – те, що вона зуміла зробити для згуртування молодих українців в Берліні, та студентів зокрема, можна побажати будь-якій організації українців в еміґрації. Її українські штамтіші здобули для України купу друзів серед звичайних німців та повернули інтерес українців. Обвинувачення в ангажованості на її адресу – просто гидотні! Я знаю її як винятково шляхетну і віддану українській справі людину. Ви не висловили жодної конструктивної критики, натомість просто облили людину брудом. Так само називати українське студентство “керованим” (ким? посольством? тим самим, від якого студентство за всі роки ні копійки на жоден з проєктів не отримало?) просто абсурдно – я не розумію, як можна таке писати і вважати себе професійним і об’єктивним? Так само про посла Зарудну: саме в німецьких і дипломатичних, і загалом політичних колах вона користується винятковою повагою за свою професійність. І таке сталося вперше за багато років! Запитайте у укр.-нім. парламентського комітету, чи у чисельних нім. організацій, які реалізують проєкти в Україні. Те саме мтосовно пана Мішке: я не розумію, чому Вам видається неможливим, що німці можуть робити багато доброго для України? Ваша вказівка на його національність є просто неприпустимою та ксенофобською. Я вимагаю спростування Ваших звинувачень – надайте слово тим людям, яких Ви однобоко звинувачуєте і опублікуйте це. Інакше про ніяке об’єднання українців в Німеччині і мови бути не може. Треба поважати не лише себе, але і свого опонента, і вести дискусію на рівні принаймні тієї держави, де Ви зараз проживаєте.

  27. #
    Шановний пане Коцюба, Ви як людина далека від берлінських реалій звичайно бачите все по-іншому. Може вона так і виглядає на відстані. На жаль, всередині берлінської діаспори все виглядає по-іншому, тобто саме так як описано. З Олександрою Бінерт ми розійшлися, коли вона відверто показала свою щатку політичну грамотність під перших спроб об”єднання українців Берліна і обговорення місії потенційної організації українців. Тоді на пропозицію внести до статуту бгагодійництво, пані Бінерт, а тоді ще Лучик відповіла (є письмовий доказ) “Це що за ZooBahhoff” і відмовилася від такої примітивної на її погляд діяльності. З того часу ми і розійшлися, попросивши пані Олександру триматися виключно студентів, що вона і робить. Як Ви може знаєте, українську діаспору Берліна трусить вже кілька років і це не без допомоги згаданих Вами лідерів, яких кожен тягне на себе, думає лише про себе, власне, як і посольство. Якщо Ви поживете в Берліні хоч кілька днів, Ви відчуєте ти нестерпну атмосфера серед українців, яка нагнітається саме “професійними” лідерами. Тому я би попросила Вас, перш ніж вершити суд з Вашої необізнанності, запитайте тих, хто знає, що стойть за фальшивими представницькими досясягненями Ваших улюблених протекціостів. Українці ж Берліна, принаймі ті, які не бояться висловлювати свою думку і називати речі своїми іменами, хочуть жити не в фальшиво-українській громаді, керованій самолюбимими вискочками, але хочуть мати щиру громаду, в якій би вони почувалися як вдома і в якій би хотілося працювати для блага інших. На жаль, цього не маємо.
    vor 9 Minuten · Gefällt mirGefällt mir nicht mehr
    #
    Samborska Ol’ha А тих, хто хотів би висловити свою думку і опротестувати написане, завжди чекає функція коментарів на сторінці. На жаль, ця сторінка ігнорується тими, хто звик до мейнстріму. Веб2 для них є чимось, що треба задавити. Що ж пане Коцюба, ви йдете прямо лінією сучасного керівництва, яке не толерує те, що не маршує в ногу з президентом, МЗС, посольством та іншими владними структурами. На жаль, на фейсбуці не представлені всі українці Берліна, зокрема ті, які в опозиції. Тому об”єктивності дискусії тут не можна очікуавти. А дійсний форум провести в Берліні поки не вдалося, зокрема з причини ігнорації його Вашими “героями”. Див.https://ukrajinciberlinu.wordpress.com/2009/07/04/%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%86%D1%96%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8-%D0%BF%D0%BE-%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE/
    vor 4 Minuten · Gefällt mir

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s