” Я зразу зрозумів помилку Діаспори …”


Колись козаки поїхали до Катерини ІІ на відвідини. Всі  знають, де поділися козаки…Нещодавно лідери старої діаспори (див.Янукович ” хотів би почути думку представників української діаспори про життя сучасної України та відповісти на їхні питання. “)

поїхали на відвідиниа новоспеченого Президента України Віктора Януковича. Не думають, до чого це приведе. Аскольд Лозинський, колишній голова Світового Конгресу Українців, висловив свою позицію щодо “діаспорських”  відвідин.

ред.
28 червня 2010
Аскольд Лозинський
Що дають зустрічі з владою України? Чому демонстрації?
Доволі довго вже після недвозначного виявлення політики сучасної влади на чолі з Віктором Януковичем (ВЯ) деякі представники суспільно-громадських структур у Діаспорі мали зустрічі або з самим ВЯ, або йому підвладними. Інші висловили бажання мати такі зустрічі. Тут мова виключно про тих, котрі зустрічаються або бажають зустрічі у намірі пердставлення іншої точки бачення, ніж у ВЯ, а навіть критики, а не таких, які вважають, що ВЯ робить добре діло.
Мабуть є бажаючі, які глибоко переконані у можливості такими зустрічами чи розмовами завернути курс політичних про-московських процесів. Одначе глянувши глибше у це явище, виглядає, що зустрічаючі або бажаючі не вірять у правдоподібність переконати ВЯ чи Константина Грищенка, чи Анну Герман. Радше вони обгрунтовують своє бачення тим, що вважають потрібним зустрічатися, щоби представити свою позицію, а навіть запротестувати проти діючої проросійської політики.
Тому в першу чергу треба константувати незаперечну дійсність, що хоча відбулися декілька таких зустрічей, поки що політика ВЯ не змінилася, а агресія Москви не припинилася. Правда ніхто не збирається зустрічами чи розмовами припинити агресію Москви.
Одначе незаперечним також є те, що принаймні при одній з таких зустрічей ЗМІ ВЯ використали зустріч для власної пропаганди, мовляв, „дивіться ми зустрічаємося з Діаспорою” або „дивіться Діаспора з нами говорить, а ми з нею” та в додатку „дивіться які вдоволені представники Діаспори нашою політикою.”
Щоби не збаламучувати людей щодо цього питання, тобто відносин між режиом ВЯ, Москвою та українською Діаспорою, конечним є чітко і ясно виложити українське патріотичне, а то і націоналістичне становище, а воно є таке: Москва намагається щонайменше впливати , а більш правдоподібно керувати політикою України. Для цього Москва впровадила у цю політику своїх людей в Україні, тобто фактично своїх (т.зв. п’яту колону), а також яничарів і рабів-малоросів. Режим в Україні ВЯ служить цим інтересам Москви.
Є тільки два шляхи, щоби запобігти цій політиці: це змінити курс політики ВЯ або звалити демократичним шляхом цей режим, який був впроваджений лже-демократичним способом. При цьому треба пояснити чому „лже-демократичним”: бо вибори в лютому відбулися в реалії бідності виборця в Україні, користуючись підкупом, наданням послуг, а то і застрашення. Міжнародні спостерігачі не всилі були це спостерігати.
Перший шлях, що не після сильної аргументації чи переконливої бесіди, а тільки після політичного тиску, може прийти зміна курсу політики. Цей тиск режим повинен відчувати внутрішньо і зовнішньо. Демонстрації, маніфестації, політичні віча в Діаспорі проти політики ВЯ підсилюють такий тиск внутрішньо і зовнішньо. Вони також наснажують громадян України, які найголовніше бажають не бути упослідженими. Коли в солідарності з ними співпрацюють і їхні національні брати та сестри поза Україною, рівночасно представляючи проблему перед чужим інколи для режиму дуже потрібним світом, громадяни України почуваються заохоченими до дальшого чину.
Я не забуду одного приїзду до США першого президента Леоніда Кравчука, проти якого за відносно короткий час наставилися громадяни України, зокрема через корупцію і відсутність економічних реформ. Я виконував роль одного з зустрічаючих і був при Президентові, коли він входив до залу, де зустрічала його українська Діаспора на прийняттю в Нью Йорку. Його вітали надзвичайно тепло і оваційно. Сам Президент Кравчук з великим задоволенням, але таким подивом потихо зреагував на це вітання словами:„чому ж мене не зустрічають так само в Україні.” Я зразу зрозумів помилку Діаспори і відповів йому може і нечемно на вухо: „Бо ці люди не живуть під Вашою владою.”
Другий шлях мабуть більш правдоподібний. ВЯ не змінить курсу політики під жодним тиском та у критичному стані подасться за допомогою до своїх покровителів в Москві. При такій настанові залишається тільки другий варіант – звалити цей режим демократичним способом, громадянською непокорою та тиском зовнішніх чинників. Це може закінчитися імпічментом, новими виборами або і захопленням приміщень, тощо. Головне, щоби не було надуживання або кровопролиття.
У кожному випадку обидва сценарії далеко більші реальні при використанні живого протесту, а не чемної бесіди. Для того, щоби це зрозуміти, треба пізнати хто такі актори сьогоднішньої влади в Україні. Якщо хтось вірить, що це прямо мильно скеровані українські патріоти, то давайти з ними бесідувати. Одначе я їх бачу як руку Москви, яка
ніколи не згодилася з втіленням концепції незалежності України, яка як сказав її посол в Україні думає, що українці і росіяни єдиний народ, тільки росіяни старші, а ми молодші і тому повинні слухатись. З таким режимом не можна бесідувати, а треба боротися.


Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s