Про “суть концепції героїзму у нашій спадщині”.


Про поетів-героїв

Аскольд Лозинський
16 травня 2010

Моє заключення після певної застанови і аналізу: Свято Героїв – це передусім наше українське свято. Неукраїнці не спроможні його вповні збагнути чи оцінити так, як ми, бо ніхто, тобто жодна нація, не пережила того, що ми пережили, ніхто не поніс стільки жертв. І мабуть ніхто, тобто інші народи, не спроможні нарахувати стільки героїв серед своїх визначних постатей. Таке заключення може грунтуватися на різних обставинах, але головне це те, щоби перебував у нашій історії героїзм, щоби нас вивести з кайданів і поневолення, цю роль виконували різні прошарки суспільства, воїни, політики, звичайні прості собі люди, а передусім поети.

Степан Бандера і Роман Шухевич – це герої для кожного патріотичного українця. Вони мабуть і герої для малоросів, яким москаль, одначе, сказав вважати їх зрадниками. Вони викликають такі пристрасті. – безмежну любов і повагу свого народу і необмежену ненависть і зневагу ворогів. Вони чинили добро для того народу і за це заплатили своїм життям. І ці два чинники надають їм це героїчне окреслення напевне перед найвищим суддею незалежно від указів президентів чи рішень несправедливих, а до того корупційних судів.

Давайте розглянемо дещо поетів-героїв у нашій духовній спадщині. 25 років тому у ніч з 3-го на 4-те вересня 1985 в Пермському концтаборі помер визначний поет і борець Василь Стус. Його відданість своєму народові, великим ідеалам, глибокому етичному способу життя, а також його відношення до смерті широко відоме:

“Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсьі

чесно гляну в чесні твої вічіі в смерті з рідним краєм поріднюсь.”

Життя Василя Стуса виповнене посвятою ідеї та свому народу і наповнене бажанням робити добро. В одному листі з концтабору до свого сина Дмитра, Василь Стус писав:

«Я дуже хочу, аби ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожире не з одного єгипетського глечика – поки й гегне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід?»

На мою думку це суть характеристики концепції героїзму у нашій спадщині. Вона обумовлена глибокими християнськими, етичними і націоналістичними прикметами. Ця суть віддзеркалена у словах поетів типу Ліни Костенко, яка у описі про подорожування Марусі Чурай побачила Дмитра Байду Вишневецького, засновника Запорізької Січі, який в турецькій неволі дивиться на майбутнє і у тому майбутньому бачить свого правнука Ярему і каже: «Висіти на палі то і ще не мука як тепер дивитись на такого внука.» Ця суть проявляється у Декалозі Організації Українських Націоналістів в якому знаходяться такі слова – дороговкази: «Здобудеш українську державу, або згинеш в боротьбі за неї», а також, «Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.»

Cлово „герой” походить з античної грецької легенди від імені Геро, яка служила богині Афродиті. За нею її коханий кожного вечора перепливав річку Геллеспонт, щоби зустрінутися. Одного вечора він потонув, Геро, щоби бути з ним кинулася в море. Також у античному грецькому словнику можна знайти слово «Герос», що за різними підтвердженнями були сотворіння між богами і людьми, тобто сотворіння як Геракл чи Еней, які походили від богів бодай по одній стороні, тобто батька чи матері, або сотворіння, яке виконало велику прислугу для суспільства.

Правда різні окреслення героїзму по різних суспільствах. Наприклад у США героями вважають президентів, астронавтів, а мабуть передусім спортсменів. Мало хто з них підходить до рівня грецької Геро, бо фактично мало хто ризикує власним життям, чи свідомо ставить своє життя на вівтар національної жертви. Фактично у нашому розумінні мабуть далеко більш вагомі постаті називаються героями. Не вважаю Михайла Грушевського, нашого першого президента, чи Євгена Петрушевича, а тим більше останніх менш обдарованих президентів героями, чи астронавта Поповича чи навіть братів Кличко. Натомість отця Августина Волошина, який загинув в московській тюрмі, вважаю героєм. Правда у нас були ще гетьмани та князі. Теза святого письма життя віддати за друзів, або життя віддати за ідею, за свій народ більш суттєва для нашої оцінки героїзму. Мабуть тому, що наша історія більш трагічна.

Суттєве у розумінні героїки це сучасне сприйняття цієї концепції молодими, а то і творчими людьми, які менше заплямленні життям і тому їх можна вважати ідеалістами. Я наведу для прикладу співочий гурт “Мандри”, який співає такі слова:

“Я тобі скажу,

де квітне дивний сад,

де срібляста ніч

тремтить у темних водах.

У далекий край

лежить нелегкий шлях,

доки хижа ніч кружля по колу.

Тільки два шляхи…

Один веде у пекло.

Інший шлях веде

тебе туди, де світ.

Щоб знайти цей шлях,

послухай своє серце –

твоє серце знає,

як його знайти!

Я тобі повім

про мрію золоту,

що палким вогнем

горить в моєму серці.

Про щасливий край,

про радісних людей,

де життя кидає виклик смерти.

Не спи, моя рідна земля!

прокинься, моя Україно!

Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.

Це дивляться з темних небес

загиблі поети й герої –

всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.

всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє.”

Ця пісня сучасної молоді України, це пісня глибоких переживань. Це музика, яка закорінилась у давній традиції.

Моє знайомство з сучасною творчою молоддю України почалося на ІІ Зїзді народного Руху України, де молодий співак Олег Павлишин заспівав такі слова, здається оригінальної творчості:

“Холєра красная, бодай би тряснуло,

Бодай би кров троїста залила,

А ми бандерівці, ми хлопці вольнії,

Не віддамо Вкраїну москалям.”

Співали разом з ним вся молодь в залі. Історія сучасної української пісні включає також гурток “Кому Вниз”, який свою духовність прийняв від Тараса Григоривича Шевченка. Шевченко чи не найбільший наш герой, який зробив і далі робить стільки добра для народу, далі актуальний і пробуджує незрячих. Він віддав своє здоровя і тим самим своє життя за право пробуджувати народ своїми віршами:

“Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України –

Широка, глибока.

Ото церква Богданова.

Там- то він молився,

Щоб москаль, добром і лихом

З козаком ділоився.

Мир дущі твої, Богдане!

Не так воно стало;”

Співак Тарас Чубай у пісні „Під Львівським замком“ співає народну стрічку:

“Не плач, стара мати, син героєм став,

Він за Україну голову поклав.”

Все виповнене героїзмом нашого народу. Творча молодь мало не приголомшена героями України, але вважає, що Україна не шанує дійсних героїв, хоча називає багато героїв. Гурт „Тартак” співає, „Я не хочу бути героєм України- не цінує героїв моя країна.”

У хронології відзначень геройських чинів незабаром припаде річниця, коли в 1954 році п’ятисот українських жінок у Кінгірі, загартовані героїчним минулим членів ОУН і воїнів УПА, віддали і своє життя. Американська журналістка Анн Апелбавм написала так у своїй книжці “Гулаг“:

«Якраз перед світанком, о-пів на четверту ранку, 26 червня (1954), МВД вдарило… не менше 1,700 солдатів, 98 собак та п’ять танків Т-34 окружили табір …танки ввійшли в браму. За ними ввійшли солдати вповні озброєні до бою. Є деякі подання, що солдати, котрі провадили танками, і ті на землі, були п’яні. Хоча це може бути й легенда, яка виросла після рейду, але є правдою те, що і Червона Армія, і таємна поліція традиційно давали горілку солдатам, яким доручено робити брудну роботу: порожні пляшки майже завжди знаходились у групових могилах….

П’яні чи ні водії танків не застановлялися над тим – чи переїхати прямо по в’язнях, які приступили… Вони переїхали групу жінок, які взялися за руки та стали на їхньому шляху, не вірячи, що танки наважаться їх вбити …вони знищили бараки, де спали інші в’язні… (Любов Бершадская (свідок), яка допомагала таборовому лікареві займатися пораненими,… пише про 500 жертв».

Богдан Ігор Антонич, який жив у 1920-30 роках і мав відповідне бачення своєї Батьківщини у той час, сьогодні, на жаль, дуже актуальній не тільки, щодо його улюбленої Лемківщини, але взагалі України, яку він так любив і долю якої переживав:

„Боюсь згасити світло лямпи,

Бо може стати ще страшніш.

І ніч, розкладена на ямби,

У серце влилась, наче ніж.

Ніяк заснути! Кличуть півні,

Годинник б’є і місяць лине.

Мій сон, мій голос неспокійний

В моїй трагічній Батьківщині”.

Сьогодні вигдлядає, що знов нам потрібно героїв, яких неспокійні голоси почують нові покоління у нашій трагічній Батьківщині. Разом з готовністю вмирати, дав виклик ворогові, притаманне історичній ролі героїв у нашому народі змалюваав поет-герой Василь Симоненко, який родився 75 років тому, а помер при загадкових обставинах проживши менше 30 літ. Відношення до смерті в Симоненка подібне як у поета-героя Стуса:

“Немає смерті. І не ждіть – не буде.

Хто хоче жить, ніколи не помре…

І в сіру ніч, коли мене не стане,

Коли востаннє римою зітхну –

Я не помру, лиш серце в грудях стане,

Схолоне кров, а я навік засну.”

Поет-герой, вмираючи за ідею, за право народу жити, оголошує виклик ворогові на сьогоднішній тяжкий час поновного переживання нашого народу, поновного намагання Москвою його поневолити, влаштовуючи при кермі української держави вислужника-малороса і йому подібних – всяких Януковичів, Табачників, Грищенків. Поет-герой Василь Симоненко говорить за нас усіх:

“Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє

Без ваших нагаїв і палаша.

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!”

А ми повинні додати:

„А ми бандерівці, ми хлопці вольнії,

Не віддамо Вкраїну москалям.”‍

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s