“США підтримують „свою людину” в Україні (Віктора Януковича) за його відмову від ядерних матеріалів”


13 квітня 2010

Аскольд С. Лозинський

Пан Янукович поїхав у Вашингтон

Я повинен зізнатися, що я був поставлений в глухий кут. Довгий час напередодні президентських виборів на Україні я не розумів багатьох речей. Я знав, що кандидат в Президенти Віктор Янукович затруднив послуги фірми публічних відносин радника президента США Девіда Аксельрода. Я розумів це як користування досвідом Заходу завдяки його фінансовим ресурсам. Але за тиждень до виборів “Да Файненшел Таймс” схвалив Віктора Януковича на пост Президента. Я був приголомшений не тільки самим заключенням, а тим більше тим, що  міркування було безглузде. ФТ намалював картину бандита, який намагався вкрасти вибори 2004 року, не вказуючи нічого позитивного про нього, і завершив редакційною піддержкою його заради політичної стабільності.

І тоді прийшли самі вибори. За 24 години Організація з безпеки і співробітництва в Європі з наглядом лише 6% виборчих дільниць, і, незважаючи на гучні протести в шахрайстві, висунуті другим кандидатом, оголосила вибори вільними і демократичними. Американці зробили те саме. Президент Обама привітав президента України Віктора Януковича. Щось безумовно відбувалося, але я не спромігся визнати це.

Нарешті було роз’яснення. У понеділок, 12 квітня 2010 Віктор Янукович прибув у Вашингтон в ролі Президента України і в перший же день на Ядерній зустрічі на найвищому рівні все почало набувати сенс. В односторонньому порядку і, виглядало безпотрібним, оскільки ніхто другий не робив поступок, пан Янукович заявив, що до 2012 року Україна позбудеться всього збройно-ядерного матеріалу. Білий дім радісно видихнув і визнав, що працював на цьому протягом пятнадцяти місяців. Це відбулося після нового ядерного договору з Росією минулого тижня. Росіяни також були задоволені українським проголошенням.

Візит пана Януковича не викликав великого інтересу в українській громаді в США. Більшість залишилася стоїчною і стриманою. Біографія Віктора Януковича доволі вбивча, а його перші 45 днів перебування на посаді були виповнені антидемократичними і антиукраїнськими зусилями. Існувала нагода бути сфотографованим з новим проезидентом біля пам’ятника Шевченкові, але мало людей туди прийшло. Настільки навіть соромливо незначно, що президентський сайт в Україні показував тільки фото пана Януковича, але не громаду.

Але українсько-американські студенти зазнали політичного прозріння, я підозрую, на знак солідарності зі студентами в Україні. Союз українських студентських товариств Америки (СУСТА) закликав громаду до участі в двох акціях. Друга – це була демонстрація перед Посольством України у Вашінгтоні на знак протесту проти антидемократичної і антиукраїнської політики Януковича, зокрема, призначення Українофоба Дмитра Табачника на Міністра освіти і науки. Перша акція – направлення президентові США Бараку Обамі „Звернення о допомогу проти антидемократизація України нинішнім президентом В. Януковичем і його новопризначеним міністром освіти Д. Табачником”.
Я дуже часто симпатизую молодим ідеалістам. Я був колись також ідеалістом. Будучи студентом, я протестував майже тижнево в 1970-х роках. Совєти арештували українських дисидентів, а ми демонстрували. Одначе ми не очікували, багато чого в допомозі від США. У 1970-х років гасло Америки як “землі вільних і дому сміливих” було викрито як міф. Періодично, через зусилля США совєти звільняли поодиноких політв’язнів. Президент Картер бойкотував Олімпіяду в Москві, а совєти бойкотували в Лос-Анджелесі. Але суть політики США розкрито підчас Угорськіої революції, Затоки свиней фіаско і Празької весни. Насправді деякі дипломатичні документи, що були оприлюднені після Другої світової війни, виявили що Ялтинська конференція не була аберація, а фактична політика. США виступали за концепцію істотньої російської єдності і вважали українські державницькі змагання як сепаратизм. США мало обходили свобода і демократія інших людей і Америка підтримувала навіть бандитів заради політичної конюнктури.

Сьогодні США підтримують „свою людину” в Україні Віктора Януковича за його відмову від ядерних матеріалів. Янукович сьогодні політично вигідний і просто маріонетка. Він задовольняє також і росіян. Одначе, заради “дружби” або теоретичної співпраці з Москвою в таких питаннях як Іран і т.п., США хвилево готові продати Україну і Януковича. Він міг би бути віднесений до губернатора Росії в Україні і не було б ніякої реакції Заходу.

Якщо незалежність і демократія України в руках Віктора Януковича і американській вірності ідеалам – хай допоможе нам Бог!

Advertisements

6 thoughts on ““США підтримують „свою людину” в Україні (Віктора Януковича) за його відмову від ядерних матеріалів”

  1. Залищається жити ідеалами НЕЗАЛЕЖНОЇ та заможної України – але надія таки вмирає…

  2. Нічого нового ми тут не пізнали.

    Зі слабими ніхто ніколи не буде рахуватися.

    Наша сила в нас самих, у нашій внутрішній єдності всіх Українців у боротьбі за збереження незалежної держави Україна і подальше її піднесення.
    Нашу власну Державу ми можемо лише самі врятувати від сповзання назад до московськоо ярма. Помочі нам чекати нема звідки.

  3. Ехехе. Як панове не приндтеся, а таки видко доведеться нам назад у московське ярмо повертатися. Питання лише в тому, що зможемо вигризти в якости хоча б якоїсь компенсації, щоби та Україна залишилась хоча б якось. Краще, звісно, як формально незалежна держава, але й те, здається, зовсім не напевно.

    Надто багато сил примушують нас просто таки повертатися в те остогидле московське хамство. І США, і Евросоюз, і сама ж Москва звісно. Самих наших сил опиратись тому не стане. На жель, дуже багато вирішено без нас.

  4. Дуже шкода, що пан Лозинський тільки тепер розгадав ребус про Януковича. Шкода і те, що діаспора політично слаба, щоб щось робити на відстоювання барикад. Сам пан Лозинський закривав очі на багато речей, а може і сам сприяв тому, коли був лідером світового конгресу українців, щоб діаспорська спільнота не розвивалася. Стара діаспора не передала естафету молодій. Причина – амбіції втрачати здобути керуючі позиції. Так спострегітаємо в Німеччині, зокрема. Сліпа підтримка фантомної центральної спілки українців з Млош на чолі власного чола фактично паралізувала українство Німеччини. Організація українок Німеччини фактично мертва. Її старі лідерки і самі не годні щось робити, і молодим справу не передають. Хто ж буде відстоювати Україну закордонном? Хто має потенціал? І хто має право критикувати, якщо сам не сприяв підняту флангів. Набридла ця вічна риторика.

  5. Відповідь панові Олександрові.

    Нам, українцям чужинці-колонізатори дуже довго втокмачували, що ми українці “мєлкіє людішкі, от нас нічеВо нє завісіт, всьо за нас рєшат”.
    Ця наука нам дарма не пройшла.
    Тому й дехто з нас каже приречено:” Cамих наших сил опиратись тому не стане. На жель, дуже багато вирішено без нас”.
    “…Якщо незалежність і демократія України в руках Віктора Януковича і американській вірності ідеалам – хай допоможе нам Бог!”

    Ще раз кажу все у наших з Вами руках.

    Під лежачий камінь вода не тече, хто стукає, у двері тому відкривають, Господь помагає тим, хто йде (тобто щось робить сам), а не чекає з моря погоди.

    Згадаймо малесеньку Естонію, яка зуміла нагнати московських більшовиків з Рідної Країни у 1918 році і отримати хай і на 20 з лишнім років, але незалежність.
    Я вже не кажу про поляків, які у 1920 році відбили московський похід на Варшаву. Так, полякам допамагали країни Антанти, але ж і поляки, щось зробили і зробили чимало, щоб їх знову почали сприймати, як незалежну країну, а не московську польщу.

    Згадаймо могутню Порту, перед якою трусилася вся Європа. Але наші козаки тим не переймалися. Вони ходили у морські походи, палили Синоп й околиці самої столиці османської імперії Стамбула.
    У ті часи саме наші козаки у тактичному плані були володарями на Чорному морі. І наші предки не плакалися, що за нас там хтось вирішив, та ще й не нашу користь.

    Доля(а може й Біг)завжди дає шанс на порятунок, але такий шанс дається тим, хто за нього бореться.

    Отже давайте боротися за кращу Долю, за Рідну Незалежну Державу Україну, а не зітхати, що знову все проти нас.

    Чи ми не козацького роду?

  6. Ольга, про який такий ребус Януковича Ви говорите? Що в ньому розгадувати? Світові еліти стають все більш гнучкими, оперативними, швидкими. Янукович дав шанс до себе ставитися спокійно, демонструє готовність грати за правилами і тому з ним грають. Не найгірша персоналія на українському олімпі. Після політичного фіаско команди президента Ющенка не найгірший. Повторюю, все дуже гнучко і оперативно. Агресивно націоналістичну російську верхівку ненавидить більшість еліт світу, але грають з ними, бо поки що не бачать іншого виходу. Завтра побачать і все ДУЖЕ ШВИДКО повернеться. Можливо і нам варто нарешті мислити проектами, реальними справами, а не робити далекосяжні висновки, які не проіснують і пару років.

    В якому вигляді “стара діспора” може передати щось “новій”? Що спільного між націоанлістами зарзка 40-х минулого сторічча і публікою, що верещать на концертах Алли Пугачової? Нехай кожний робить свою справу і поважає думку кожного.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s