«Степан Бандера не є суб’єктом присвоєння такої нагороди, оскільки не є громадянином України», – заявив Оленцевич.


За матеріалами «УНІАН», «Інтерфакс-Україна» «ForUm»

Суд відібрав звання Героя у Бандери

Донецький окружний адміністративний суд у п’ятницю визнав протиправним і таким, що підлягає скасуванню, указ Президента Віктора Ющенка (№46/2010) від 20 січня 2010 року щодо присвоєння Степану Бандері звання Героя України.

Позивач у справі, адвокат Володимир Оленцевич, у ході судового засідання заявив, що, згідно з законодавством України, звання Героя України може отримати винятково громадянин України.

На його думку, Бандера не є громадянином України, оскільки помер у 1959 році, тобто до 1991 року. Таким чином, на думку Оленцевича, Президент Ющенко перевищив свої службові повноваження.

«Степан Бандера не є суб’єктом присвоєння такої нагороди, оскільки не є громадянином України», – заявив Оленцевич.

Колегія суддів погодилася з думкою позивача і підтвердила, що «особи, які померли до 1991 року, не можуть бути громадянами України, і вирішила позов до Президента України щодо присвоєння звання Героя України Бандері задовольнити, указ визнати незаконним і скасувати його».

Крім того, суд виніс постанову стягнути із державного бюджету України 3 грн. 40 коп., витрачені на судові витрати, на користь адвоката Володимира Оленцевича, який подав позов про скасування цього президентського указу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному суді Донецької області упродовж 10 днів.

Також у ході судового засідання колегія суддів відмовила у клопотанні третій особі – внукові Бандери – перенести судове засідання на три місяці, оскільки це порушило б існуючі юридичні норми.

Онук Степана Бандери, Степан, постійно проживає і працює у місті Калгарі (Канада) і не може раніше приїхати на засідання.

Нагадаємо, 22 січня 2010 року Віктор Ющенко присвоїв Степану Бандері звання Героя України.

25 лютого депутати Європарламенту ухвалили резолюцію про ситуацію в Україні, у якій, серед іншого, засудили рішення Ющенка присвоїти звання Героя України Бандері і закликали нового Главу держави Віктора Януковича переглянути це рішення.

5 березня Янукович у ході візиту до Москви пообіцяв до Дня Перемоги скасувати укази щодо присвоєння Степану Бандері та Роману Шухевичу звань Героя України.

Advertisements

7 thoughts on “«Степан Бандера не є суб’єктом присвоєння такої нагороди, оскільки не є громадянином України», – заявив Оленцевич.

  1. дебільна країна з дебільним населенням, дебільними адвокатами, дебільними суддями, дебільними президентами і дебільними журналістами

  2. Бліцкріг, блискавична війна, яка мала на меті захоплення всієї повноти влади в Україні однією політичною силою – Партією регіонів – яка супроводжувалася безпрецедентною і демонстративною наругою над Конституцією України завершилася. Все відбулося настільки миттєво, що опоненти навіть не змогли зреагувати, якщо не враховувати кількох кволих протестів. Тим більше не встигла зреагувати і деморалізована частина суспільства, яка не голосувала за президента Віктора Януковича, а це рішуче більша частина суспільства. Реально за Януковича проголосувало тільки близько третини виборців, що мають голос. Саме від їхнього імені він і здійснює свою політику. Однак постає запитання – а чи політик, якого реально підтримала третина виборців має легітимне право на всю повноту влади в країні? Запитання далеко не риторичне. Тому ситуацію з захопленням всієї влади в Україні одним політичним угрупуванням потрібно нагально та відверто осмислити у всій повноті та у наслідках, які з цього витікають.
    Далі – тут: http://www.ji-magazine.lviv.ua/position/2010/voznyak-mar10.htm

  3. Про «не цю країну» – «заграницю»:
    «Тому можемо з повним правом констатувати, що в даному випадку ми маємо справу з узурпацією влади в Україні однією політичною силою.

    Ось таке торжество демократії в Україні освятив ЄС. Причому ніхто навіть не пискне. Бо ж це не таке важливе питання, як питання визнання Степана Бандери Героєм України. До речі – це ще один з прийомів відволікання уваги як міжнародної так і української громадськості від суті того, що відбувається. Теж така собі червона шматина.»
    Там само.

  4. І висновок:
    «У цій статті, виходячи з конкретної ситуації, я вперше дійшов думки, що ми не обійдемося саме без об’єднаної української національної опозиції. Української національної опозиції в незалежній Україні. Причиною стали реальні загрози українству, які вийшли з підпілля і зайняли панівні позиції в державі Україна. Нехтування української суті Української держави в Україні набуло монструальних форм. Якщо події розвиватимуться з такою ж динамікою, що сьогодні, то втрата Україною своєї ідентичності як саме української ідентичності неминуча.»

    Тарас Возняк прийшов «вперше» до такого висновку у 2010-му році нарешті.
    Коли ж до нього прийде решта еліти, решта суспільства?…

  5. Можливо тоді, коли не буде поділу на еліти, які зажиріли від власної особливості, не буде “решти суспільства”, яка марить себе сподіваннями на “зажирілу” еліту, а коли кожен прийде до освідомлення того, що індивідуальність відповідає долі індивідуумів в одній окресленій однією культурою спільноти. При цьому потрібен перегляд поняття і вживання слова “націоналізм” і “Нація”, які в історичних реаліях минулого (німецький нацизм і націоналізм) і вагомість категорії ненависті до інших спотворюють реальних стан речей, збивають з толку і породжують інформаційний і понятійних хаос. На цьому грунті вульгарні політики творять “БЕЗПРЄДЄЛ”. Тут потрібні теоретики сході і заходу, що в решті порозумілися, хто що і за що.На разі від слова “націоналізм” Європа жахається. Це зрозуміли деякі політтехнологи, що працюють на антиукраїнський політдискурс.

  6. А якщо вульгарні політики зроблять поняттям табу, від якого європи будуть жахатися, слова «матір», «батько», «дружина», «чоловік»…. ???
    Що тоді?
    Кому з ким треба буде порозумітися для того, щоб слово «українець» перестало бути табу для дебілів? Невже Гітлеру зі Сталіним, чи Путіну з Меркель?? Як вже показала історія, кількість дебілів в результаті таких «порозумінь» не зменшується, а навпаки – зростає катастрофічними темпами.
    Під дебілізмом я тут розумію невміння чи небажання тих «еліт» мислити не стереотипно, не тупо і не затероризовано, що й продемонстрували знову і продовжують демонструвати далі і українці і «європейці», в цьому вони нічим не різняються, – і перші і другі, як каже той московський сатирик-гуморист, – «тупиє»….
    А еліти є потрібними кожному суспільству, бо на кого рівнятися решті, до чого прагнути, до шахраїв-сектантів всіх без розбору релігійних сект? Це якраз і відбувається, – «решта», не бачачи прикладу до наслідування, «рівняється» до всіляких «крішнаїтів»… а того, хто закликає ту решту до розуму і здорового глузду, – оголошує «неадекватом»… і таким чином сама «решта» стає «елітою», ціна якій – ламаний гріш у базарний день.
    Ким є той вчитель, якого слухають учні? З цього треба починати…
    З Перацьких-Табачників.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s