Достойному Єжи Бузек, Президенту Європейського Парламенту


BІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ПРЕЗИДЕНТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

2 березня 2010

Достойному Єжи Бузек, Президенту Європейського Парламенту.

Достойний пане Президент!

Світова Конференція Українських Дерхжавницьких Організацій є глобальним координаційним органом українських патріотичних неурядових організацій, що працюють на підтримку української держави і українського народу. Як ви можете собі уявити, ми були дуже здивовані недавньою резолюцію Європарламенту по Україні і, здавалося б, безпотрібним обвинуваченням України в недавньому вшануванні одного з її героїв.

Ми розуміємо, що формулювання спірного пункту було ініціативою польської делегації. Дія польської делегації з точки зору її політичної волі не дивна, одначе Європейський парламент навряд чи є належним форумом для вияву крайнього польського націоналізму. Як вам, певне, відомо Степан Бандера провів значну частину свого життя у боротьбі проти польської окупації Західної Україні з кінцевою метою влаштувати незалежність України. Його відзначення є винятково внутрішнім питанням України та українського народу. Припустимо, що українська делегація в Парламентській Асамблеї Ради Європи вносить резолюцію з проханням, щоб Польща знесла всі памятники маршалика Йозефа Пілсудського, тому що він був анти-демократичним диктатором, відповідальним за шовіністичну програму «пасифікації» стосовно українців у Західній Україні, і на додаток дав можливість Гітлеру переозброїтися шляхом укладання угоди співпраці з нацистами в 1934 році. Звичайно, ваша позиція, як голови Європейського парламенту не є для сприяння будь-яких проявів екстремізму, а зокрема польського, оскільки це Ваше особисте походження.

Крім того, що відзначення Степана Бандери це не тема для обговорення в Європейському парламенті, як ми розуміємо, що цей анти-український параграф був введений в останній момент польською стороною без будь-яких підтверджуючих документів або доказів. Ми не сперечаємося, що Степан Бандера і Організація Українських Націоналістів (ОУН) були грізними ворогами Польської імперії. В історичному аналізі екцесів та брутальності, польська сторона не вийде незаплямованою. Одначе ясно, що не було доказів про колаборацію Бандери чи ОУН з нацистами. Просто немає таких доказів. Насправді совєти, а тепер і москалі, намагалися протягом багатьох років зганьбити Бандеру і ОУН, хоча й безуспішно. Одначе, совєтський головний прокурор Руденко в Нюрнберзі навіть не згадав про Бандеру і ОУН, незважаючи на, ви можете бути впевнені, особливе доручення у цьому відношенні з самого Кремля..

Бандера провів п’ять років у польських тюрмах, чотири роки в нацистських тюрмах і таборах, та був убитий в 1959 році Радами. Один з його братів був убитий безпосередньо гестапо, а двох братів, інтернованих у нацистському таборі в Освенцімі, було вбито польськими капо. Його батько, католицький священик, був розстріляний совєтами, дві його сестри були вислані в Сибір, де вони провели половину століття, а ще одна сестра відсиділа десять років в совєтських гулагах.. ОУН, яку він очолював, не співпрацювала з ніким, наголошуючи на боротьбі власними силами, хіба оформлюючи альянс з іншими поневоленими народами, гаслом якого було “Свобода народам, свобода людині!”

Можливо, ще більш кричущим, ніж викривлення відносно Бандери і ОУН є заключна мова, де пропонується, щоб нова адміністрація в Україні якось скасувала відзначення. Указ почесті не передбачує можливості скасування. Фізичні регалії відзначення були отримані родиною Бандери.. До речі, необачна пропозиція є заклик до дестабілізації обстановки в Україні демократичних процесів. Мирне правонаступництво є однією з ознак демократії. Заклик до скасування є політично безвідповідальним, бо суперечить засаді верховенства права та є промовистим закликом до протестів та громадянської непокори.

Пане Президента, ми сподіваємося, що Ви сумлінно повернетеся до цієї справи. Численні докази архівів Німеччини, СССР і ОУН можуть бути представлені для спростування цих неслушних закидів. Одначе ми упевнені, що Ви, як колишній прем’єр-міністр Польщі, власними даними можете поінформувати ваших колег, представляючи тільки правду. Ми просимо, щоб ви це зробили.

З повагою,

Аскольд С. Лозинський

Advertisements

18 thoughts on “Достойному Єжи Бузек, Президенту Європейського Парламенту

  1. А я от чомусь не вірю у щирість підтримки з боку пана Омельяненка. Лист на захист Степана Бандери може щиро підтримати лише справжній, а не показний патріот України. А справжній патріот не може водночас підтримувати і тих (не будемо зараз називати поіменно), хто безсоромно оббріхує Україну шляхом подання Asyl-заяв про нібито існуючі в Україні політичні або релігійні переслідування. Справжній український патріот також не може підтримувати і тих, хто настирливо впроваджує в українській діаспорі так звану двомовність, а фактично ні що інше, як зросійщення.
    В сьогоднішньому інтернет-випуску “Української Правди” http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/8/4835789/ (вельми поважному виданні, у свій час започаткованому нині вже покійним Гонгадзе) написано прямо і без вивертів:
    Академік НАНУ, директор Інституту проблем національної безпеки при РНБО України Горбулін три місяці тому так підсумував: “Суттєво утрируючи, основним змістом сьогоднішньої української політики за останні 20 років можна назвати триваючу боротьбу двох націоналізмів, двох націоналістичних рухів: великоросійського та українського.
    То як же, пан (або товариш?) Ємельяненко? За який Ви націоналізм? За великоросійський чи за український? Чи може – залежно він обставин? Тобто за те, або за друге, що в тому чи іншому конкретному випадку вигідніше… Іноді вигідно прикинутись навіть і прихильником Бандери. Так, про всяк випадок. А може, за спеціальним завданням…

  2. Знаєте що, дорогі мої українці, поки ви чубитеся між собою, розбираєтеся в різних націоналізмах, до вас чи вже до всіх нас підбирається ще гірший ізм. Йому насправді всеодно, які там нації, російські чи українські. Він все одно має їх всіх під контролем, ставить на коліна ще до того, як ті бодай якось змогли себе усвідомити. Ім”я цьому ізму – капіталізм з його невід”ємною складовою – грішми. Вони то все і вирішують, диктують, плутають людям мізки, примушують людей зраджувати, виправдовують зраду, шантажують. Дниктатура грошей є найбільшим ворогом, а не люди і їх погляди сьогодні. Мені страшно від усвідомленя того, що скоро українці стануть такі ж холодні як і німці. Такими їх зробить система швидше, ніж вони це усвідомлять.
    Спостерігаючи те, церква як така, як остання фортеця духовності і бодай якогось там спасіння людства від духовного отупіння вже отруїлася духом конкуренції, нападок і нетерпимості до ближнього. Може треба відкрити духовні очі і подивитись, як би нас, українців, не розтрощили тут поодинці. Ми ще несемо в собі хоч якісь залишки людяності з нашої старої незатравленої фетишом грошей України. Замість того, щоб показати це тут, у суспільстві, яке законсервувалось в прагматизмі і раціональності, безчуттєвості до ближнього, подати руку один одному, ви ще добиваєте один одного. На сьогоднішньому етапі вже по-суті великої ролі не грає, хто буде за кермом держави. Ясно одне, з Росією чи з Європою, всі йдемо в безодню споживчого суспільства. Українці із-за своєї вродженої довірливості ще вірять в рай в Європейському Союзі, деякі в рай з Росією. Насправді ж, що там, що там, на них чекають пастки. Грошові відносини диктують правила гри. Банки і транснаціональні корпорації керують фінансовими потоками. Вони вже давно не мають національності. Не треба шукати ворогів в тих, хто поруч. Треба єднатися і боронитися проти того, хто зжере скоро обох, якщо вчасно не одумаємось.

  3. Довкола:

    Документальна історія УПА отримала Шевченківську премію-2010

    ТА

    “Візантія: велич і повсякденність”

  4. Я повністю згоден з попереднім коментарем пані Самборської з приводу “чубитеся між собою”. Чубитись не варто…

    Але гадаю, що ця тема “захисту щирого українства” спекулюється паном Журахівським не з національних мотивів. Про це дуже влучно написав хтось з НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНОГО ЦЕНТРУ у своєму коментарі на сторінці “Хата скраю”: “…пан Журахівський звернувся до голови Центра, пана Олександра Шияна та повідомив, що активна громадська діяльність, про котру він раніше згадував ,заключається лише в бажанні робити завіренні переклади.”

    Такі відгуки були і з боку Української Православної Церкви. Ось стаття про нашого “героя” http://www.ukrainian-church.de/ukrainisch/index.html

  5. до ред. надійшло ще два коментарі щодо вищеподаного непорозуміння між двома церковними громадами. На жаль, тон все ще залишається подекуди образливим для оппонентів. Ми змушені відхиляти такі коментарі, бо наша Хата хоче залишатися все ж простором, де з повагою ставляться до особистості незалежно яких вона поглядів. Якщо хтось в очах когось іншого невідповідає моральним стандартам, то коректніше змовчати, аніж жбурлятися образливими словами. А ще краще звернутися до Бога і до Біблії за поміччю.
    Шановні віруючі і Бога, хоч і під різними назвами, ми, українці Німеччини, дивимося на вас, як на взірець духовності і порядності, бо ви би мали ближче знати Бога як прості смертні. Ми би хотіли, щоб мудрість Божа вас помирила. Я особисто вважаю, що ніхто з оппонетів не викликав у читачів симпатії з огляду на надруковані коментарі.
    Всі ми добре знаємо, як боляче переживати образи, напади, зневажливе ставлення земляків один до одних. Кожен з активних українців таке хоч раз принаймі переживав у Німеччині. Віддаленість батьківщини робить людей іноді сконцентрованими самих на собі і своїй винятковій місії за кордоном. Насправді, це є найбільша помилка, яку роблять українці, коли відгороджуються одні від одних згідно тих чи інших причин. Простити важче, ніж засудити. Зрозуміти і прислухатись важче, ніж слухати себе. Ніхто не може бути більшим українцем, ніж його таким зробив Бог.
    Кожен хоче в цьому житті чогось досягнути. Кожен хоче забезпечити своє виживання в такій важкій для цього країні як Німеччина. Обидва пани Журахівський і Чайка є перекладачами. Крім них в Німеччині є ще десятки інших. Що тут можна не поділити? А краще переконати земне его і запитати Бога, чому саме так, а не інакше складається церковне життя в Німеччині. Що ми самі робимо не так? Дрібні сварки гальмують об”нання українців Німеччини. А цим користуються зацікавленні в бродах-розбродах українців закордоном.
    Шановні пане Журахівський і пан Ємельяненко. Ви обидва виглядаєте досить інтелегентними і цікавими особистостями. Ви і знання потрібні нашій українській діаспорі як такій. Хай вона зараз не є досконалою, хай є поділеною на групи і громади. Але ми всі є одним цілим, якщо тільки ми разом. Різні, але разом. Чи бачите ви можливість толеранції існування один біля одного з належним рівнем поваги? Чи можна віддати на розсуд Богу всі непорозуміння і не брати на себе функцію суддів? Найболючіше би було, якби ви обидва втратили довіру в українській громаді із-за цього конфлікту. А нам тут далі жити, працювати, відстоювати українську ідею, тотожність. Врешті решт, відстоювати добро на цій прониклій заскорузлим егоізмом землі. Чи вартує ваше непорозуміння того, щоб заради нього, здатися духовної сили?

  6. Ув. Ольга, этого так называемого переводчика Жураховского знаем очень хорошо. Моя племянница не поступила в Университет из-за того, что диплом неправильно переведён был. Брат в суд уже документы подал, но потом жена заболела, не до этого было. А девочка семестр потеряла.

    Его в Кёльне третьей дорогой обходят.

  7. Так, так. Я йому його переклад два рази в обличча кидав, поки без помилок мени вiддав..

    Я хотiв грошi назад забрати, не повернув 🙂

  8. Який із фізика-математика може бути перекладач? Дивіться, кому несете перекладати!

  9. Наклеп на аматорському рівні.
    У цьому розділі сайту “Хата скраю” з’явилися 2 критичні дописи на мою адресу. Написані різними мовами і підписані різними псевдонімами. А проте у них є дещо спільне. Цим спільним є одне й те саме логічне протиріччя, яка легко встановлюється і дозволяє зробити однозначні висновки. Конкретно:
    Подивімося на цей текст: “Я йому його переклад два рази в обличча кидав, поки без помилок мени вiддав.. Я хотiв грошi назад забрати, не повернув”. Така подія, що хтось “переклад два рази в обличча кидав” не може не запам’ятатись перекладачеві. Тим паче, що замовник перекладу мінімум 4 рази зустрічався з перекладачем особисто (коли спершу віддавав документ на переклад, коли кидав переклад в обличчя перший раз, коли кидав переклад в обличчя другий раз, коли остаточно забирав переклад). В такому разі перекладач без проблем може ідентифікувати автора. Тоді навіщо писати під псевдонімом Jam? Більш вагомо все це звучало б під справжнім, а не вигаданим підписом. Відповідь проста й очевидна: під псевдонімом написано тому, що під справжнім підписом написати було взагалі неможливо, оскільки ця історія просто вигадана. А вигадана історія – це є наклеп. Причому, в даному разі зроблений на низькому аматорському рівні.
    Звертає на себе увагу і та обставина, що допис пістрявіє граматичними помилками. Не “обличча”, а “обличчя”, не “мени”, а “мені”.
    Так само й російськомовний допис під псевдонімом Семён. Текст: “переводчика Жураховского знаем очень хорошо. Его в Кёльне третьей дорогой обходять”. Якщо ви його знаєте дуже добре, то і він, у свою чергу, знає вас не гірше, тобто без проблем може ідентифікувати. І, тим не менш, написано під псевдонімом, хоча від власного імені звучало б переконливіше. У чому ж справа? А в тому, що (я повторююсь) під справжнім підписом написати було взагалі неможливо, оскільки вся історія просто вигадана. А вигадана історія – це і є наклеп. Причому, в даному разі зроблений на примітивному аматорському рівні.
    І знов-таки підвела клята граматика. Не “обходять” (калька з української), а “обходят”.
    Підведемо підсумок:
    1) Обидва дописи є чистої води наклепом. А кого раніш вже хапали за руку як наклепника, зокрема як політичного наклепника? Відповідь відома.
    2) Хто з патентованих наклепників має освіту “два класи і коридор” і не вміє грамотно писати ані українською, ані російською мовою? І тут відповідь відома.
    Тож, вельми зовсім не шановний наклепнику, наступного разу робіть свою брудну наклепницьку роботу хоча б на трохи більш професійному рівні.

  10. Кажуть, Ви п. Жураховський не є присяжним перекладачем, але робите переклади з печаттю. А потім ці перклади не визнаються і люди несуть до інших перекладачів. Це також наклеп?

  11. “Дядя” написав: “Кажуть, Ви п. Жураховський не є присяжним перекладачем, але робите переклади з печаттю. А потім ці перклади не визнаються і люди несуть до інших перекладачів. Це також наклеп?”.
    Моя відповідь “Дяді”, він же “Семён”, він же “Jam”, він же “гм…”. От у тих анонімно-абстрактних фігур, що Вам щось “кажуть”, у них і питайте. А я анонімникам не звітую і з анонімниками ніякої полеміки не веду.
    До речі, дописувача “Дядю”, він же “Семён”, він же “Jam”, він же “гм…”, знов підвела клята граматика. Замість “перклади” треба писати “переклади”! В моєму минулому дописі я вже писав: “Хто з патентованих наклепників має освіту “два класи і коридор” і не вміє грамотно писати ані українською, ані російською мовою?” Відповідь відома.

  12. До “Дяді”.
    Все те, що про мене нібито кажуть вигадані самим Дядеє абстрактні анонімні особи без імені-прізвища, то мені справді “до дяді”.

  13. Дядіна “помилка”.
    Не “вигадують” (множина), а “вигадує” (однина). Якби була множина, то Дядя міг би на когось або на щось конкретне послатися. Натомість він “посилається” на якусь розпливчасту безлику “множину”. Слабо, Дядечку! Слабо! (наголос на “о”).

  14. Шановні, в коментарях допускаються помилки. А взагалі, може нам відкрити курси граматики на сторінках Хати скраю?Ю.)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s