|
Облишмо на хвильку хатні та городні клопоти. І поведімо розмову про… віночки – обереги, які зроду-віку були неодмінною ознакою національного українського строю.А скільки звичаїв, обрядів, ритуалів, магічних знаків, повір’їв пов’язані з вінками! До нас дійшов лиш відгомін тієї барвистої Пісні Землі. Однак, дійшов.
І коли згадати, то кожна з вас – нині мам, бабусь, дорослих добродійок – в дитинстві плели те диво.
А згодом, дивись, йшли у вінку селом та: “Просили батько – мати, і я прошу”…І вже красувався на столі весільний коровай у вродливому вінку… Дуже перепрошую, але мушу перебити ваші солодкі спогади, бо нині на наших “Посиденьках” маємо славну гостю – Ольгу Михайлівну КИРИЧЕНКО, невтомну берегиню, що знає силу-силенну усього такого про вінки!.. Стародавнього, багатого, рідного! |
А що наші “Посиденьки” — не пусті балачки, а й година корисних справ, то одразу й “приміряємо”, який віночок плести – для донечок-онучок. Та й весна-красна вже килим барвистий стелить. Хвала Богу, ще не всі квіти до Червоної книги занесені, деякі й зірвати можна.. Але щоб знати до пуття, що й до чого плести, послухаймо оповідь Ольги Михайлівни.
– Український віночок — не просто краса, а й оберіг, “знахар душі” , бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже.
Впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошок, ромашок.
Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко.
Та хоч би де проросла ця рослинка, вона завше цвіте. Тому й люди вплели її до віночка як символ нескореності.
А барвінок – до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють од простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весільні букетики. Цілий рік його шанують, вважають символом життя.
А безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському. Чи виразки, чи вавочки
– дуже гоїть, тому й співають славу цьому квітові життя.
Квіт вишні та яблуні — символ материнської любові.
А калина — символ краси та дівочої вроди, символ України вродливої нашої. У народі кажуть, що Ружа колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як її сестри — Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий Вітер. Постукав у двері та й питає, а чи тут дівчата-красуні живуть, що людей лікують, здоров’я дають.
– Тут, – відповіла Троянда.
– То впустіть до хати.
– А хто ти будеш?
– Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.
– А чи не завдаси ти нам шкоди?
– Ні!
Відчинила Троянда двері і влетів у хату Вітер-вітрисько.
– На що скаржишся? — спитала Мальва.
– На безсилля з Морозом боротися.
– А чи добре ти щось вчинив людям?
– Ні!
– То за, що ж тобі співчувати?
– За те, що я хворий.
– Але ми лиш добрим людям помагаємо, – відповіли дівчата.
Тоді дмухнув Вітер на сестер і перетворив на квіти. А люди навесні висадили їх у квітник: мальву коло вікна ближче, півонію — до води, ружу – до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують. У віночку ж це символи віри, надії, любові.
А любисток і васильки були колись птахами, що вчили людей любити одне одного та бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими рослинками — любистком та васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. Ними миють волосся, освіжають помешкання, купають маленьких дітей.
Тому у віночку — це символ людської відданості, уміння бути корисним. А ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, її вплели у віночок люди, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров’я, але й доброту та ніжність. І вплітають її разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з батіжком хмелю – символом гнучкості й розуму. Цвіт маку додають у віночок лише ті дівчатка, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. До то ж мак є символом печалі й туги. А всього в українському віночку – 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг. Плести віночки — то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети; як плести і коли, як зберігати квіти у вінках. Де відшукати той рецепт, за яким квіти замочували у рослинних соках, аби довший час були свіжими? ( А може, котрась молодиця знає, поділіться).
Тепер віночків майже не плетуть з живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають:
Хто вміє віночок вити – Той вміє життя любити.
Який вінок – такий голосок.
І сором був тій дівчині, у якої стрічки пов’язані недбайливо або не по порядку. В’язати стрічки треба теж уміти і символи їхні знати.
Скажімо, найпершу у віночку – посередині, в’яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої — жовті стрічки — символ сонця, за ними світло-зелені — символ краси і молодості. Потім голубі, сині – символи неба і води, що дають силу й здоров’я, далі в’яжуть жовтогарячу символ хліба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову — символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку. В’язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих.
Дівчата, що вплітали у віночок мак, одночасно підв’язували до нього червону стрічку – символ печалі й магічності.
Люди вірили у силу стрічок. Стрічки — обереги волосся од чужих очей; відмірювались вони по довжині дівочої коси і відрізались трохи нижче коси, щоб її сховати.
Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала голубі стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчинку подарунками, хлібом, грошима, тканиною, одежою. Бажали їй стати щасливою та багатою.
Бездітні люди прохали бути їм за доньку. А дівчинка за повагу таку дарувала тим людям стрічку з віночка чи вишиту хустинку, в якій носила насіння любистку.
Починали носити віночок дівчатка – з трьох років.
Перший – для трирічної дівчинки плела мама, намочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.
У чотири рочки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.
А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку; крім того вплітали й волошку.
Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали.
То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: “Мати-яблуне, дядино моя”… та прохав у неї здоров’я і долі дитини.
У центрі було гроно калини – символ краси дівочої, далі квітки незабудки (“Я прийшла до тебе, роде мій! Не забудь мене”); барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник.
Мак і волошки в українському віночку з’являються лише в XVI – XVII століттях. То були часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина когось втрачала у тій борні і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському вінку… Волошка ж слугувала символом прозріння. (“Де волошка росте, там верба гине”).
Крім “вікових” віночків, що плелися відповідно до віку дитини, на Україні існували ритуальні, звичаєві, магічні вінки. Усього 77 видів вінків!
Один з них – вінок Спаса. Плететься навесні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки.Одягають його лише на Спаса (19 серпня). До віночка в’язалися відповідні стрічечки: посередині жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові — кольори Спаса, оранжевий — колір Сонця.
…Йшов Спас до Сонця і прохав у нього один промінчик весни, аби освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. А Ярило відповідало:
– Я тобі дам промінчик мудрості і здоров’я, але мусиш мені принести в долонях дві краплини голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіронька ночі синьої (звідси й сині), радість життя (жовті стрічки) та мудрість людську (фіолетові).
Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає свій промінь та освячує ним віночок. І Спас, маючи вже магічний промінь, святить дерева, торкається кожної її гілочки, яблучка, сливочки…
Одягали дитині той віночок з трьох років, на Спаса, як давали їй свячене яблучко та приказували:
Здоровому тілу –
Здоровий дух!
Коли ж ви побажаєте більше дізнатися про деякі з тих 77-и видів віночків України, то запросимо Ольгу Махайлівну, нехай повідає.
Але головне…. Не баріться, та з майським сонечком, раненько-рано, у світлих росах, на луках, по берегах, пагорбках назбирайте квіту. Для ваших доньок-онуків…
Чистих вам рос!
Пречистої думки.
Вродливих дітей, як квіту у вінках.
Галя Посиденько |
Хата скраю Hata skraju 