Слабошпицького “заглушили”, Холоденко – протрубили або хто +1 у списку цікавих діаспорян


Українська блогосфера рапортує:

http://mas9n6ka.hiblogger.net: Найяскравішою подією цьогорічного позаконкурсного показу “Берлінале” стала картина “З дітьми все в порядку” американської режисерки – ололо! – Лізи Холоденко (праворуч).

У фільмі знялася сама Джуліана Мур. Фабула – всиновлені лесбо-родиною діти вирушають на пошуки біологічних батьків. У аську мене вже задовбали, що це буде найцікавіший психологічний фільм року. Ну, х.з.

Мене більше Ліза Холоденко зацікавила:) Що відомо: 45-річна уродженка Лос-Анджелесу в кіно ще з початку 90-х. Працювала в командах більш як десятка фільмів. Режисер, сценарист. Зняла такі фільми, як “Високе мистецтво” (High Art, 1999), “Убійний відділ” (Homicide: Life on the Street, 2001), “Клієнт завжди мертвий (Six Feet Under, 2002), “Лорел Каньон” (Laurel Canyon, 2004 – із Кейт Бекінсейл!!!), “Печерна людина” (Cavedweller, 2005), “Секс в іншому місті” (The L Word, 2005). +1 у списку цікавих діаспорян.”

Поки українці в Україні шукають свою біологічну тотожність, українські діти сумують за батьками-заробітчанами, українці за кордоном втілюють у кіномистецтво проблеми закордонні. Лесбійські діти шукають біологічних батьків, як у картині Лізи Холоденко. Але якщо з дітьми все в порядку, то з українцями на батьківщині – зовсім ні. Може тому вони так хочуть примазатись до українського походження конкурсантки Берлінале- 2010 і можливо навіть більше до її походження?  А непоміченого Слабошпицького протусують в місцевому малопримітному клубі з примітною назвою “Клуб польських лузерів”. Може то і за адресою як до Слабошпицького, українського кіноклубу в Берліні і його ідейних втілювачів, але решта українців Берліна відмежовується від лузерів всіх національностей. Інколи краще промовчати чи витримати паузу до часу, коли з”явиться справжне мистецьке українське кіно, що відображає українську тотожність, аніж носитися зі всім, що вміщає прикметник “український”. Як не все золото, що блищить, так і не все українське, що таким називають. Тому краще, або все, або нічого.

Ось ще приклад, що довершить нашу тезу:

http://www.umoloda.kiev.ua

“Незалежна Ліза
Американська режисерка українського походження та її «Лавровий каньйон»

Американське незалежне кіно, тобто стрічки з порівняно невеликим бюджетом, які створюють за межами великих голлівудських кіностудій незалежні продюсери та режисери, усе гучніше заявляє про себе. Наприклад, більшість цьогорічних «Золотих глобусів» дісталися саме «незалежним». Це кіно також характерне тим, що в ньому працює чимало жінок-режисерів. Найвідоміші з них — Еллісон Андерс, Кейсі Леммонс та режисерка українського походження Ліза Холоденко. Причому наш телеглядач має добру нагоду особисто познайомитися з творчістю «незалежної Лізи»: цієї неділі о 21.05 на телеканалі К1 буде демонструватися її фільм «Лавровий каньйон».

Ліза Холоденко народилася 5 червня 1964 року в Лос-Анджелесі. Її молодша сестра Марша та старша — Лора є акторками, вони з’являються у «Лавровому каньйоні» в епізодичних ролях. Хоча Ліза зростала поруч з «фабрикою мрій», вона ніколи не мріяла про кінокар’єру. Після закінчення школи працювала офіціанткою у ресторані, стенографісткою в міністерстві юстиції Ізраїлю, відповідальною за зв’язки з громадськістю в розважальному закладі та займалася «медичними дослідженнями». «Я телефонувала людям з малими достатками, розпитувала про їхні хвороби, а потім пропонувала стати добровольцями при випробуванні нових ліків», — пояснює Ліза. У 25 років вона випадково знайшла роботу помічника кіномонтажиста і лише тоді «захворіла на кіно» та вступила на навчання до кіношколи при Колумбійському університеті.

Кіносмаки Холоденко сформувалися під впливом одного з викладачів — видатного кінорежисера Мілоша Формана. Дипломна робота Лізи, короткометражка «Обідній прийом», була відзначена престижними нагородами. Дебютний повнометражний художній фільм «Високе мистецтво» (1998) здобув відзнаки Національної асоціації кінокритиків та фестивалю незалежного кіно в Санденсі.

«Лавровий каньйон» (фільм 2002 року) входив до офіційної програми Каннського кінофестивалю. Це історія традиційного конфлікту батьків і дітей, лише перевернута з ніг на голову. До будинку успішної бізнес-леді, музичного продюсера з дуже ліберальними поглядами та богемним стилем життя (її роль виконує Френсіс Макдорманд), переїздить жити її дорослий син із подругою. Причому молода пара значно консервативніша від матері.

Пояснення Лізи Холоденко журналістам з нагоди виходу в прокат фільму «Лавровий каньйон»:

— Ідея цього фільму зародилася випадково. Моя монтажистка якось принесла в апаратну альбом співачки Джоні Мітчелл Ladies Of The Canyon («Леді з каньйону»). Ми почали розмовляти про те, як нам подобався цей альбом у молоді роки, як живуть люди в Лавровому каньйоні, про коханців Джоні Мітчелл та взагалі всіх тих знаменитостей музичної індустрії, які мешкають там. Лавровий каньйон є окремим «островом» у Лос-Анджелесі, має свою історію, мораль та культуру, відмінні від решти міста. У ньому зберігся дух хіпі. Я витратила багато часу на вигадування головних героїв, надання такої глибини та широти їхнім характерам, щоб вони були унікальними.

Ця стрічка продовжує традицію фільмів, які отримали свою назву від славетних вулиць Лос-Анджелеса. Ти їдеш машиною по Малхолланд Драйв, потім звертаєш вниз Лавровим каньйоном і виїздиш на бульвар Сансет. Так можна доїхати й до Голлівуду? Цілком можливо…

Славко ФЕРТ.”

Кому до Голлівуду, а кому ….

ред.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s