Хліб українського священика не дається даром?


Редакція  інформує своїх читачів про свіжу публікацію, яка з’явилась в Україні на центральному Інтернет-порталі Української Автокефальної Православної Церкви (UAOC). Тема публікації: “Зраджують тільки свої”. Публікація зачіпає українські громадські, а попутно також і церковні процеси, що мають місце зараз на території ФРН.

ред.

Анонс цієї публікації під заголовком “Чому завжди зраджують тільки свої” розміщено за адресою

http://uaoc.net/2010/02/11/zradnyk/#more-2497

Текст анонсу:

Документально підтверджена історія про те, як “священик” Володимир Чайка, перебуваючи закордоном з паспортом громадянина України, запросив в Німеччині політичного притулку і для вагомості своєї аргументації звів чорний наклеп на Україну як державу. Попри все те Німецький деканат УПЦ-КП прийняв до себе на посаду священика цю людину з виключно низькими моральними устоями – наклепника, який оббрехав Україну і фактично скоїв державний злочин категорії “Зрада Батьківщини”. Відповідальність за такий недружній по відношенню до України крок свого деканату у повній мірі несе Українська Православна Церква Київського Патріархату. Наразі статусом громадянина Чайка зацікавилась вже й німецька прокуратура”.Повний текст статті відтворено нижче.

Анонсовано на сайті Української Автокефальної Православної Церкви (UAOC) за адресою: http://uaoc.net/2010/02/11/zradnyk/#more-2497 та опубліковано 11.02.2010 у повному обсязі за адресою: http://issuu.com/fryevhen/docs/zradnyk
Зраджують тільки свої – народне прислів’я
Документально підтверджена історія про те, як “священик” Володимир Чайка, перебуваючи закордоном з паспортом громадянина України, запросив в Німеччині політичного притулку і для вагомості своєї аргументації звів чорний наклеп на Україну як державу. Попри все те Німецький деканат УПЦ-КП прийняв до себе на посаду священика цю людину з виключно низькими моральними устоями – наклепника, який оббрехав Україну і фактично скоїв державний злочин категорії “Зрада Батьківщини”. Відповідальність за такий недружній по відношенню до України крок свого деканату у повній мірі несе Українська Православна Церква Київського Патріархату. Наразі статусом громадянина Чайка зацікавилась вже й німецька прокуратура.

Все почалося з того, що в 1994 р. тоді ще молодий спеціаліст Володимир Богданович Чайка закінчив Львівський технікум радіоелектроніки здебільшого на жалюгідні трієчки, помикався декілька років туди-сюди по Вкраїні (наостанку – в Запорізькій області), але, зрозуміла річ, так і не зміг знайти собі справді достойної роботи за здобутим ним фахом техніка-трієчника. Тоді йому й спало на думку пошукати легкого хліба і довгого карбованця в якійсь іншій сфері. Ось так він і став “священиком” (перший малюнок).

Але і хліб українського священика не дається даром. Новоспечений отець Володимир це швиденько зрозумів і вирішив найнятися на роботу священиком до Німецької єпархії Російської Православної Церкви закордоном. На другому малюнку зображена заява архієпископа Берлінського і всієї Німеччини Марка, направлена на ім’я Німецького посольства ФРН у Києві з проханням надати однорічну візу Володимиру Чайці. Читаємо:

“Цим ми просимо надати однорічну візу, по можливості, починаючи від 01 січня 2002 р., панові Чайці Володимиру, народженому 27 жовтня 1974 р. в Івано-Франківській області, паспорт № АМ 160633, виданий 27 березня 2001 р., дійсний до 27 березня 2011 р. Священик Володимир Чайка має працювати в парафіях нашої єпархії спочатку протягом лише одного року на посаді священика… Підписано: Марк, архієпископ Берлінський і всієї Німеччини. Печатка”.

Бажану візу було надано.

Окрилений піднесеними сподіваннями на райдужні перспективи, Володимир Чайка негайно забажав перевезти до Німеччини також і свою родину – дружину Тетяну та сина Богдана. На третьому малюнку зображена заява все того ж архієпископа Берлінського і всієї Німеччини Марка, направлена на ім’я Німецького посольства ФРН у Києві з проханням надати однорічну візу родині Володимира Чайки. Читаємо:

“Цим ми просимо надати однорічну візу, починаючи від лютого 2002 р., родині нашого священика Володимира Чайки. Його дружина: пані Тетяна Чайка, народжена 04.09.1974 р., паспорт № P UKR AM160632. Його син: Богдан Чайка, народжений 26.09.1993 р. Обидва мешкають за адресою: 29066, м. Львів, вул. Полуботка 3, кв. 33, тел. 21 69 47. Зареєстровані за адресою: 72300, Запорізька область, Вільнянський район, село Тернівка, вул. Центральна 13… Підписано: Марк, архієпископ Берлінський і всієї Німеччини. Печатка”.

Бажану візу було надано.

Довірливий архієпископ Марк спочатку не знав, що клопочеться про афериста та інтригана. А коли про це дізнався і в цьому переконався, то рішуче його позбувся у той ефективний спосіб, що просто не став продовжувати візу Чайці з його родиною. Над Чайкою нависла “загроза” висилки в Україну. А як же-ж хотілося залишитись у ситій Німеччині! І Володимир Чайка, недовго міркуючи, подав до німецьких владних структур заяву про надання йому у ФРН політичного притулку.

Познайомимось з умовами, за яких Німеччина надає політичний притулок.

На сторінці вільної енциклопедії Wikipedia за адресою

http://de.wikipedia.org/wiki/Asylrecht_(Deutschland)

знаходимо відповідний абзац (четвертий малюнок)

і читаємо:

“Закон про перебування (раніш: Закон про іноземців) конкретизує зміст поняття “політичний притулок”. Той, чиє життя або свобода внаслідок його раси, релігії, громадянства або належності до певної соціальної групи, включаючи стать, або внаслідок його політичних переконань знаходяться під загрозою з боку представників державної влади, має право на політичний притулок”.

Сьогоднішня Україна є демократичної державою. Володимир Чайка не міг бути переслідуваний в Україні ані через його расу (українець), ані через його релігію (православний, якщо його віросповідання взагалі щире), ані через його громадянство (громадянин України), ані через його стать (чоловік), ані, нарешті, через його політичні переконання (яких у нього взагалі немає). Тож, зазначивши для аргументації в своїй заяві про надання йому політичного притулку хоча б один (або декілька) з перерахованих вище критеріїв, він нахабно оббрехав Державу Україну, звів на неї найбрудніший наклеп і, таким чином, фактично скоїв страшенний державний злочин категорії “Зрада Батьківщини”.

На п’ятому малюнку зображена відповідь Управи округу Оберберґішер Крайз адвокатові Володимира Чайки. Читаємо: “Пан Володимир Чайка з родиною. Ваш вихідний номер HE 505/03 jb. Ваш лист від 18.08.2004 р. Вельмишановний пане адвокате Геллер! Згідно § 11 абзац 1 Закону про іноземців, іноземцю, який подав заяву про надання йому політичного притулку, може бути наданий дозвіл на перебування ще до остаточного завершення розгляду його справи тільки тоді (не рахуючи випадків законних претензій), коли на це є згода вищих інстанцій Федеральної землі і цього вимагають життєві інтереси Федеративної Республіки

Німеччини. У випадку пана Чайки такого роду обставин немає”. І далі: “В разі негативного завершення розгляду справи про надання політичного притулку вся його родина зобов’язана буде залишити територію ФРН”. І ще далі: “Стосовно роботи священиком звертаю Вашу увагу на можливість спроби повторного використання техніки отримання віз для родини Чайки, яка одного разу вже спрацювала в 2001/2002 роках”.

Техніка отримання німецької візи для священика-іноземця передбачає подання заяви від тієї церкви, яка приймає його до себе на роботу. В 2001/2002 роках це була Російська Православна Церква закордоном. В 2004 році її місце зайняла УПЦ-КП. На шостому малюнку зображена довідка, яка цей факт і підтверджує. Читаємо: “Українська Православна Церква Київського Патріархату. Німецький деканат. Декан. Церковна довідка. Цим я засвідчую, що преподобний священик Володимир Чайка, народжений 27 жовтня 1974 р. в

Івано-Франківську (Україна), який зараз мешкає за адресою: поштовий індекс 51643, місто Ґуммерзбах, вулиця Денкмальвеґ 14, є дійсним членом клиру нашої церкви…

Підписано: Протопресвітер Пауль Ехінґер, декан. Печатка”.

Таким чином, Німецький деканат УПЦ-КП прийняв до себе священиком людину з виключно низькими моральними устоями – наклепника, який оббрехав Державу Україну і фактично скоїв державний злочин категорії “Зрада Батьківщини”. Відповідальність за цей крок у повному обсязі несе Українська Православна Церква Київського Патріархату.

Для того, щоб Володимира Чайку можна було б видавати за найманого працівника, його треба було (хоча б формально) зарахувати якоюсь трудовою одиницею в якийсь штат. Але в штат якої організації? Навіть сам так званий Німецький деканат є нічим іншим, як умовно справжнім приватноправовим товариством, зареєстрованим за номером VR 1702. Ніякої доходної діяльності він (офіційно) не веде. В його статуті не передбачені навіть членські внески. Отже, у нього немає абсолютно ніяких джерел фінансових надходжень. Тож невідомо звідки брати гроші, щоб виплачувати Чайці регулярну заробітну плату. І тут без “хімії” ніяк не обійшлося. Отак і хімічили вони цілий рік поспіль, аж поки цією справою не зацікавилась німецька прокуратура. Тоді довелося швидко ховати кінці в воду.

На сайті Німецького деканату УПЦ-КП за адресою

http://www.ukrainian-church.de/ukrainisch/index.html

читаємо з цього приводу оголошення від 16 вересня 2009 р. (сьомий малюнок):

“Ми не оприлюднюємо останнім часом ніяких новин, доки ця справа юридично не завершена”.

От і “дохімічились”! Вже відчутно запахло гарячим. Як кажуть в подібних випадках, коментарі зайві.

Ганна Тетерів, Гриць Чобіт, Інга Ґольд, Вернер Топф

One thought on “Хліб українського священика не дається даром?”

  1. Володимир Чайка – ЗРАДНИК.

    І багато в нього прихожан??

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s