Подіумна дискусія про другий тур виборів Президента України, 28.01.2010 року


Володимир Фесенко, політолог, Берлін, ФРН, 28.01.2010
Володимир Фесенко під час передвиборчої подіумної дискусії, Берлін, 28.01.2010 року

Політолог Володимир Фесенко під час подіумної дискусії " Präsidentschaftswahlen in der Ukraine: Aufbruch aus der politischen Lethargie?“, Берлін, 28.01.2010Автор: Ольга Самборська, Берлін

Фото автора.

28 січня 2010 року в Берліні відбулася подіумна дискусія на тему “Президентські вибори: вихід з політичної летаргії?”. Організаторами громадського обговорення президенських виборів з прогнозово-діагностичним питанням стали представники Фонду Генріха Бьоля. Зацікавленність до другого туру президентських виборів в Україні виникла заздалегідь перед першим туром, коли запланували дискусію. Інформація-анонс крутилася інтернет-простором досить довго. Українці пройшли перший передвиборчий тур в Україні і закордоном, як нарешті дійшла черга до запланованої дискусії. Сюди стеклося багато зацікавлених українською проблематикою (тематикою не назвеш, бо деякі словосполучення в українському контексті стають синонімами “Україна, проблема”).

Публіка мала нагоду познайомитись з українською політичною проблематичною кухнею з подачі майстерного в своїй справі політолога з України, директора Центру політичного аналізу “Пента”  Володимира Фесенко. Він заспокоїв присутніх, що насправді не потрібно впадати у відчай від  закату помаранчевої революції. Вона просто пішла по синусоїдному графіку вниз. Демократичні сили виявилися розколотими завдяки  політичні непорозумінню між постпомаранчевими лідерами. Більшість все ж зберігає помаранчеві цінності, хоча тиск розчарування  і роздратування набув критичного стану.  Настане час і синусоїдна крива піде вгору. Коли? Треба вичекати час.

Політолог також зробив політичний аналіз кожного з кандидатів в Президенти України. Модератора подіумної дискусії Вальтера Кауфмана (Walter Kaufmann) найбільше цікавило, хто ж буде Президентом України після другого туру. Достаньо незаангажовано Володимир Фесенко зміг окреслити вектор, за яким слухач міг би вгадати майбутньго Президента під багатьма умовами “якщо”.

Наступним дискутантом подіуму була Марілуізе Бек (Marieluise Beck)

Марілуізе Бек під час подіумної дискусії, Берлін, 28.01.2010 рік

, “зелена” ветеранша партії зелених (Bündnis 90/Die Grünen, Berlin), яка є відповідальною за східну Європу у фракції зелених. Її стосувалися питання європейської політики щодо України. Модератору навіть вдалось поставити провокативне питання з посиланням на статтю в австрійській газеті. В цитаті йшлося про те, що чи не є сама панянка Європа винуватцем всіх бід в Україні? Досвідченній речниці “зелених” вдалося відповісти в межах політичної коректності про політику Європейського Союзі стосовно України. Марілуізе Бек проговорилася, що вона була міжнародним спостерігачем в Україні від Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ ) під час виборів Президента України. Їй довелося побувати в українській глибинці. Мала вона можливість і бути присутньою при голосуваннях “на дому”. Марілуізе Бек зізналася, що її шокувала бідність простих людей, яку вона там побачила. Може тому її наступні тези лунали дуже переконливо і пережито:  українські найактуальніші питання зараз – це вирішити візову проблему з Шангенською зоною і модернізувати Україну. Напрошується висновок: треба запрошувати якомого більше європейських політиків у якості міжнародних спостерігачів і відправляти їх саме туди, де панує дика реальність української буденності. Може тоді вони почнуть реально дивитися на Україну?

Не всім це може проте вдатися. До цієї категорії відносяться вчені, що мислять не стільки реальностями, але категоріями, дискурсами і парадигмами. До них варто віднести Андреаса Умланда (Andreas Umland),Андреас Умланд що детальну досліджує Східну Європу під лупою історичної науки. Він є автором робіт про Україну з пунктом відліку “Помаранчева революція”. А віссю відліку є класичне сприйняття українського відродження німецьким науковцем. В такій математиці український націоналізм є тією кривою, що не вписується в жодну формулу загальноприйнятих в наукових колах критеріїв. Андреас зізнався, що не розуміє, навіщо українцям проходити шлях національного самоусвідомлення, якщо можна зразу стати європейцем. Так  було б простіше, бо тоді не треба би було ламати голову на українським патріотизмом: віднести його до націоналізму чи до фашизму? Але німецький науковець не один, хто блукає дебрями української історії, намагаючись кроїти її вимірами німецького дискурсу соціал-націоналізму.

Найкраще у пана Умланда вийшло проаналізувати політичні ребуси в Україні. Він наголосив, що причина політичної нестабільності в  нечіткій визначенності виконавчої і  законодавчої влад, в їх постійному протистоянні.

Врівноважили думки експертів з подіуму запитання від присутньої публіки. Німців цікавило, чому програв діючий Президент України Віктор Ющенко і що привнесуть в політику нові кандидати. Українців цікавило  контроверсне надання Степану Бандері звання Героя України, долі відносин Україна-діаспора після перемоги того чи іншого кандидата в Президенти, доля України і хто її вестиме далі з молодих нових політиків?

Накінець залишилося все ж багато питань, на які не зміг би відповісти ні політолог, ні член партії “зелених”, ні науковець. На них відповідатиме саме життя. Зрозуміло стало лише одне, що українцям потрібен високий рівень самоорганізації як в Україні, так і за кордоном. Це дозволило б їм не впадати у відчай, коли політичний флюгель втрачає орієнтацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s