«Грядущий хам вже навіть не гряде – уже він сам в грядуще нас веде»


http://www.ukrainische-kirche.com/

Маргарита Богдашевська,
Нюрнберґ, листопад 2007

Христос, не знаю, може, де і є,
Зате в очах рябіє од Пілатів.

Ліна Костенко

…Тричі голосували за Президента. Демонстрували в Брюсселі біля стін Європарламенту та Єврокомісії. Кажуть, брюссельці ще ніколи не бачили стільки українців і стільки нашої символіки. Виряджали спостерігачів на вибори. Серед них була і наша незабутня Оксанка Пушкар…

І що? Президент на свій розсуд розпорядився нашими голосами – передав їх Хамові!

Але ж ми за Хама не голосували! А потім – розплата. З обрізанням. Повноважень. І зрада, зрада, зрада… Ще б місяць-два – і переманили б сторожа з власної пасіки. А Ліна Костенко як у воду дивилась: «Грядущий хам вже навіть не гряде – уже він сам  в грядуще нас веде». Писала вона це ще 1989 року…

Божевілля моє, божемилля,

Богомілля моїм сльозам!

Ліна Костенко

…Світ визнає демократичність України. Напевно, порівнюючи з кегебіським сусідом, де не лише олігархів ув’язнюють за претензії на владу, а й за анекдоти про владних небожителів карають. Або з попереднім нашим режимом, який опирався «на хлопцев, которые любому журналисту голову отрвут». Світ має свої критерії дослідження демократії. А мені кидається в очі беззахисність нашого Президента. Лишень лінивий ще не облаяв його. І не на кухні – публічно, в пресі, на ТБ. І якими ницими словами!… А він… терпить, бо не може і не вміє відповісти. Ось його найкращий друг і побратим у кольорових революціях дав «відповідь газом» у Тбілісі. А наш знову про широку коаліцію…

Ця бабуся пережила Голодомор…

А Європа не поспішає з новими угодами, а СОТ придумує нові й нові ігри в жмурки, а НАТО, каже вже сам Президент, – взагалі не на часі. А ЮНЕСКО ще й подяку отримала за те, що не визнала голодомор геноцидом. А замовники вбивства Гонгадзе на волі, спільно з постачальниками діоксину пропивають не лише награбоване, а й останню надію нації на воскресіння. Як каже Ліна Костенко, «…вулики гудуть, а стільники розтоптані й порожні».

І ще цей принизливий комплекс вічної вини. Закодований генетично. На рідній землі мусіли виправдовувати кожен крок. І на історичній також. Бо прийшло ж у голову дрібному клерку поставити перед моїм стареньким Батьком дике запитання: а чому вас не розстріляли разом з вашими родичами? Виправдовувався, бідний, тим, що сердечні люди підказали шлях до втечі… Клерк, очевидно, не повірив, бо на довгих десять літ затримав моє возз’єднання з Мамою і Татом. Невже його нічому не навчила доля власного народу на власній землі?..

Маргарита Богдашевська,
Нюрнберґ, листопад 2007

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s