Літературна діаспора очима Василя Махна



Паралельні реальності. Василь Махно про «наше», «чуже» і «приватне»

Автор: Богдана ПІНЧЕВСЬКА

http://www.dt.ua

Сучасна українська література, створена в Україні, перенасичена соціальними та політичним контекстами і жахливо, катастрофічно категорична. Складається враження, існує якесь загальне замовлення, завдяки якому за межами соціально-політичної риторики ти не можеш вважатися письменником. Це риса російської культури, типова для пострадянського простору; її, звичайно, уникають або неокласики, або марґінали (які б виглядали цілком повноцінними у будь-якій цивілізованій країні), що сприймають мистецтво слова більш абстраговано.

Властиве вітчизняним гуманітаріям химерне поєднання фаху літератора з професією політолога у будь-якій іншій країні не вважається обов’язковою рисою самосвідомості сучасного поета. В тому числі українського. Можливо, тому літературні інтонації діаспори останніми роками трохи змінюються. Відчуження еміґрантської літератури рідше виливається в агресивні форми, ілюструючи ті чи інші риси меншовартості залишеної країни. Натомість літературна діаспора дозволяє зберегти сучасній українській культурі суттєві риси — спокою, літературної дійсності, абстрагованої від соціально-політичних амбіцій. Продовжувати читання Літературна діаспора очима Василя Махна

“На репрезентації був присутній меценат із Німеччини д-р Михайло Маркович”


Сторінки книжки «Лемківські пісні» озвучили хористи капели народного ансамблі пісні і танцю «Лемковина» під час репрезентації видання у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького, – про це сьогодні, 28 грудня, повідомив кореспондент ЗІКу.

Благословені на добру справу лемківським священиком, хористи капели «Лемковина» вбрані в автентичні ноші, виконали музично-літературну композицію Богдана Пастуха, укладену із віршів, лемківських народних та авторських пісень. Двома домінантами цієї композиції були неофіційний гімн Лемківщини «Гор наші» та пісня на слова найвідомішого у світі поета родом із лемківського краю Богдана-Ігоря Антонича, збірку творів якого, проілюстровану малюнками Никифора Єпифанія Дровняка репрезентували разом із книжкою «Лемківські пісні». Видану у Львові книжку 80 найвідоміших лемківських пісень (разом із нотами) уклав Михайло Турко, а переднє слово до видання написав викладач львівського державного училища культури О.Копильчак.

На репрезентації був присутній меценат із Німеччини д-р Михайло Маркович, який не тільки підтримав випуск збірки Богдана Ігоря-Антонича,»Звеличую стократ весну», а й надав до репродукування твори Никифора із власної колекції. Директор національного музею ім. А Шептицького Ігор Кожан пообіцяв, що до Дня Незалежності музей відкриє найбільшу виставку Никифора, зібравши його твори із усіх львівських музеїв, приватних колекцій та музею у Новому Сончі (Польща).