Ще раз про Інформаційно-культурні центри за кордоном

Редакція “Хати скраю” подає червговий матеріал на тему організації інформаційно-культурного центру як політичної акції закордоном. Як ми вже багато разів наголошували на віртуальних шпальтах нашого видання, тема інформаційно-культурної позиції українців в Берліні (закордоном) не вирішена. Держава веде політику організації інформаційно-культурних центріів (агенцій) при посольствах України і консульських установах (див. внизу). Попри енергомічність  чи заощадження коштів така  політика ніякої користі не несе.

Залежний або вкрапкований до посольтва інформаційно-культурний центр втрачає свою харизму, бо не є самостійним, видимим і самоорганізаційним. Якщо це центр, то він має бути самостійним і незалежним. Якщо це інформаційна агенція, то вона не має бути підконтрольною державній дипломатичній установі закордоном. Якщо це культурна організація, яка проводить культурні заходи для себе і для держави проживання, то цим мали би займатимя українці діаспори, причому на професійній основі. Останні живуть і будуть жити в країні проживання, їм не загрожує дипломатична ротація, їм мало би бути краще видно і відповідно вони мали би бути більше зацікавлені у впроваджені відповідного іміджу України закордоном, ніж посольський працівник, який сюгодні тут, завтра там.

Апендиксові до посольств інформаційно-культурні агенції ще й шкодять формуванню української діаспори як громадсько-політичної одиниці, яка після появи агенцій при посольствах змінила вектор самоусвідомлення українців закордоном, сповільнила їх самоорганізацію. Діспоряни задовольнились роботою для посольства. Останнє ще й посвавирало місцевих українців, бо “за сприяння інформаційно-культурної агенції” стало мірилом визнання українця діаспорянина і організованої ним події.

МЗС звітує про проведення тисячі заходів такими агенціями, які є ні чим іншим, як по великій кількості організованими  місцевими українцями подіями. Діаспоряни чи зацікавлені в Україні іноземці інвестують свій час, ресурси і енергію, працівники агенцій отримують зарплату. Так спрощено це виглядає.

Насправді, було б корисніше, якби дипломатичні установи займалися своєю безпосередньою місією на державному і консульському рівні, де роботи непочатий край. А інформаційно-культурні центри-агенції поставали як самостійні одиниці, фінансовані МЗС і  та іншими міністерствами, співпрацювали з ними, і складалися хоча б частково з працівників, що належать до активної діаспори українців. Робота такого центру повинна мати свій поставлений менеджмент, стратегію і тактику, а не скачкоподібний  примазувальний стиль. Такий центр мав би стати центром інтелектуального і політично-культурного життя закордонном, а не непрозорим підконтрольним відбивачем примх МЗС.

В такий спосіб вдалося б змінити динаміку просування позитивного іміджу України і становлення її культурно-наукових інституцій за кордоном.

від ред. Ольга Самборська

 

 

Влада відповідає на «Відкритого листа»

 

Джерело: http://litakcent.com

• 24 Гру 2009 06:41
• 2 коментарі

25 листопада ц.р. на нашому сайті було оприлюднено «Відкритого листа Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко», підписаного відомими діячами української культури, письменниками, дипломатами, в якому йшлося про необхідність відкриття українських культурних центрів за кордоном та підтримку перекладацьких програм (див. Відкритий лист Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко).

Першою надійшла відповідь від Міністерства культури України, з якою ми знайомимо своїх читачів. У ній, зокрема, йдеться про відкриття та діяльність культурно-інформаційних центрів, які або вже створені, або перебувають на стадії створення. Цікаво було б побачити цю ситуацію очима тих, хто мешкає за межами України і може так чи так висловитися щодо ефективності згаданих культурно-інформаційних центрів.

У відповіді МКТ згадано також про проект Державної програми підтримки та розвитку читання, що його підготовлено згідно з рішенням Кабміну. Сподіваємося, що ближчим часом ми отримаємо цей проект і зможемо запропонувати його вашій увазі для обговорення.

Сподіваємося також на відповідь від Міністерства закордонних справ.

На жаль, Кабмін не надіслав «Відкритого листа» до Держкомінформу – тож без відповіді залишилися порушені нами питання щодо державної підтримки перекладів, стипендійних програм для іноземних перекладачів, заснування премій за кращі переклади тощо. Це змушує нас додатково звернутися з відповідними позиціями і запитаннями до Держкомінформу.

Користуючись нагодою, хочемо також повідомити, що «Відкритий лист» після його оприлюднення був підтриманий читачами сайту, які добре знаються на проблематиці, що про неї йдеться у «Відкритому листі».

«ЛітАкцент»