Якими нас бачать у Європі або “Недобра слава”


ТСН-Тиждень: репортаж про те, Якою іноземці бачать Україну?

Автор: Наталія Фібріг

Оператор: Ілля Лєвінтов

Анонсний стендап: Від житниці Європи до розплідника смертельних інфекцій – Україна очима іноземців

Студія: Ми їм покажемо! Уряд стартував направлену імідж-кампанію України в європейських ЗМІ. Відеоролик в ,,, хвилини має переконати іноземців в гостинності української землі та народу. Натомість за кордоном про нас уже склалися інші стійкі стереотипи: зубожіння,корупція, безлад. А ще – країни з найшвидшими темпами розвитку СНІДу та туберкульозу. Наталія Фібріг покаже картину, яка вималювалася про Україну за кордоном.

Кадри з фільму, музика, СНХ режисера за кадром.

Карстен Гайн, режисер: Уперше я потрапив в Україну в 2003. Я знімав документальний фільм. Прорвався до центру СНІДу в Одесі. Це був шок. Я не вірив очам. У 21 столітті, в Європі! хворі на СНІД помирали в нелюдських умовах і без знеболювального

Кор.з.к. Від тієї поїздки німецький режисер Карстен Гайн оговтувався довго. Під враженням завершив роботу над першою стрічкою. У 2004 році фільм під назвою «Ми не хочемо помирати ТАК» вийшов на на німецькі телеекрани. Про те, як Україна бореться не з хворобою, а хворими пояснює режисер.

Карстен Гайн, режисер: Ці крики і стогони ще довго не вивітрювалися з голови. Пацієнти, які ще могли ходити, вранці виносили тих, хто за ніч помер.

СНХ з фільму: «Трасса – дом, дом-трасса. Меня милиция три дня держала, наркотики мне носила, ну а я их три дня обслуживала»

Кор.з.к. А це вже герої наступного фільму. У ньому повії-наркоманки розповідають, як виходять на дорогу заробити на дозу. Ув»язнені з українських в»язниць зізнаються, що в кожній камері захований шприц – один на всіх, і що наркотики завжди продасть рідна міліція. А ще – обличчя пенсіонерів із солідним робочим стажем, які живляться на смітниках. І очі нікому не потрібних українських дітей, що вмирають від епідемії СНІДу та туберкульозу.

СНХ з фільму: Если туберкулез вілечим, єтот мальчик проживет еще 5-6 лет. Если нет – может год. Но у него очень плохое состояние

Через мікшер. СНХ Інга Банчик, керівник денного відділення імунологічної клініки Августи-Вікторії: Я дивилася і думала: Україна – це ж сусід Євросоюзу. Це Європа врешті решт! Усього 2 години летіти. Важко уявити, що там може коїтися щось подібне!

Кор.з.к. Прем»єру фільму «СНІД. Шість епізодів в Україні» лікарка подивилася по німецькому ТБ. Як і сотні тисяч німецьких глядачів. У необ»єктивності автору не дорікнеш – каже вона. Хоча знає – Україна може бути радикально іншою:

Інга Банчик, керівник денного відділення імунологічної клініки Августи-Вікторії: Я нещодавно повернулася з Донецька, У цьому місті два світи! З одного боку –дорогі автівки, такі я не побачу на вулицях Берліна. Магазини та бутінки, до яких не підступитися, там я не дозволю собі купити навіть якогось шалика. А в двох кроках – екстремальне зубожіння. І це не поодинокі випадки, їх багато!

Кор.з.к. Фільми про епідемію СНІДу в Украні– тільки цеглина в фундаменті загального іміджу. Автентичні і ці картинки (бійка в Раді в день зняття Яценюка). Видовищну спікеріаду щогодини крутили в новинах.

Стендап: Україна – як і будь-яка інша держава, в очах іноземців сприймається стереотипно. Утім у наших руках ці стереотипи сформувати. То ж укранець – то представник красивої, талановитої і працьовитої нації чи хтось у шароварах іх салом, кого в Європу не пускають?

Кор.з.к. Досі зі спрямованим іміджмейкерством не склалися. На кінофестивалі в Берліні публіку дивували пишними прийомами, коли стрічок українських в програмі фесту жодної. На Франкфуртській книжковій ярмарці щороку рекламують уряд і забувають про книжки. На решті виставок – типова шароварщина та бутерброди з салом.

Клаудіа фон Зальцен, редактор відділу політики: Ось і виходить, що 20 років після падіння залізної завіси Україна залишилася на карті Європи білою плямою. Ми знаємо щось про американців, про англійців. Але хто такі українці?

Кор.з.к. Журналістка опікується Україною уже кілька років. Каже – в цілеспрямовану іміджеву кампанію держави не вірить.

Клаудіа фон Зальцен, редактор відділу політики: Ці фільми і ролики насаджується згори. Я думаю, дуже розуміно зробили Німеччина і Франція після війни. Вони організували жвавий обмін школярами, студентами і спеціалістами. Так і нам треба просто знайомитися з українцями.

Кор.з.к. А поки журналістку цікавить одна тема – чи чекати взимку сварок українців і Газпрому. Мовляв Путін нагадав – Україна краде європейських газ. Як самі не впортаємося з нашим іміджем, завжди допоможуть інші. Наталія Фібріг, Ілля Лєвінтов, Берлін, ТСН, Студія 1+1

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s