ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЗВ’ЯЗКІВ З ДІАСПОРОЮ (архів)


Відділ стратегічних комунікацій

Ситуація, що склалася навколо організації IV Всесвітнього форуму українців, а також низка інших проблем, що загострилися у зв’язку з підготовкою до цього відповідального заходу загальнонаціонального масштабу, свідчать про критичний стан даної сфери державної політики, а також відображає суперечливі реалії взаємин української держави з організованими громадами закордонних українців.

IV Форум, відповідно до статуту Української Всесвітньої Координаційної Ради, рішень попереднього форуму, а також згідно з положеннями Національної програми “Закордонне українство” на період до 2005 р., мав відбутися у серпні 2005 р. Відмова від його проведення у попередньо визначені терміни, а також зрив проведення Форуму у листопаді 2005 (до річниці Помаранчевої революції) має, на нашу думку, низку організаційних і суб’єктивних причин. Головна з них полягає в тому, що держава в особі відповідних інституцій і конкретних осіб, відповідальних за гуманітарні напрямки державної політики, виявилась неготовою до “зустрічі” з представниками українських громад світу, оскільки не має розробленої ідеології і стратегії розвитку взаємин з діаспорою. Невизначеними на сьогоднішній день лишаються як принципи і пріоритети української держави в сфері зв’язків із закордонним українством, так і система координації органів державної влади щодо їх реалізації.

У попередній період в даній сфері можна простежити такі основні тенденції:

1) Допомога діаспори в розбудові української держави. Даний підхід пов’язаний із періодом здобуття незалежності України у 1991 р., що характеризувався значною активізацією контактів між національно-демократичними силами і патріотичними українськими організаціями західної діаспори, головним чином, США, Канади, Австралії, країн Західної Європи. Надії на тривалу і плідну співпрацю в сфері державного будівництва і утвердження національно-демократичних ідеалів в Україні спонукали українські організації до значних фінансових пожертв, спонсорування численних культурницьких ініціатив і проектів, лобіювання українських національних інтересів перед урядами країн проживання. Для координації цих зусиль, зокрема, були створені низка структур і фундацій. Читати далі

“- із збірок української діаспори (Європа, США, Канада, Австралія)”


bg_tophttp://www.memory.gov.ua/ua

Проект концепції Державної цільової національно-культурної програми створення мультимедійного інформаційно-пошукового проекту “Електронний архів національної пам’яті України” розроблено на виконання доручення Віце-прем’єр-міністра України І. Васюника від 12.05.2008 № 24210/1/1-08 і відповідно до Закону України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”.
Завдяки електронному архіву буде сформований унікальний масив матеріалів про визвольну боротьбу українців та репресивну політику окупаційних режимів, який буде доступним для науковців, дослідників та всіх бажаючих.

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма

Участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості та культури, забезпечення вивчення історії українського державотворення, проживання на території України інших корінних народів і національних меншин, увічнення пам’яті учасників національно-визвольної боротьби, жертв голодоморів і політичних репресій, посилення уваги суспільства до власної історії – є основними завданнями Українського інституту національної пам’яті (далі – Інститут національної пам’яті). Читати далі