Як створювався і почав діяти український кіноклуб у Парижі


Любомир Госейко

Моє заповітне бажання створити український кіноклуб у столиці Франції почало реалізовуватися в червні 2004-го, коли в Парижі в присутності Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка відкрили Український культурно-інформаційний центр.

 

Серед культурних заходів Центру, – зазначив Міністр, – і демонстрація українських фільмів. Тоді йшлося не про кіноклуб, а про нерегулярні покази, пов’язані з поточними подіями, останніми новинами (наприклад, нагородження стрічки «Подорожні» Ігоря Стрембицького в Каннах). Водночас обговорювалися питання чинної програми Державного Бюджету «Заходи щодо встановлення зв’язків з українцями, які живуть за межами України», вона допомагає МЗС, фінансуючи окремі вузькоспеціалізовані проекти в галузі культури і мистецтва як в Україні, так і за кордоном.

Моя пропозиція створити безприбуткову українсько-французьку кіноасоціацію зі статутом юридичної особи, яка на благодійних засадах здійснювала б субтитрування українських фільмів, виявилася безперспективною. Крім того, припинилася довготривала співпраця між Київською кіностудією ім. О. Довженка та Паризькою дистриб’юторською фірмою «Arkeion Films», яка свого часу купувала чимало українських стрічок у колишнього «Совэкспортфильма». Контракт, підписаний керівництвом фірми «Arkeion Films» та директором Київської кіностудії Миколою Мащенком, 1998 року не було продовжено. За ним фірмі «Arkeion Films» належало ексклюзивне право на прокат картин Київської кіностудії у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу. Продовжувати читання Як створювався і почав діяти український кіноклуб у Парижі

Вдаримо ексклюзивними українськими кіноклубами по іміджу України


“Хата скраю” зібралася познайомити читачів з відкриттям українського клубу в Берліні. На відкриттi кіноклубу я не  була, бо не могла. Ті, хто був, казали, що не багато втратила. Фільм було зірвано тяганиною з технікою. Дехто втомився чекати запуску фільму після всіх урочистих промов. Один німець  написав про це так: “Eröffnung des Filmlkubs war eine “organisatorische Katastrophe”.Und das nach 2 Jahren !!( rokiw) Vorbereitung. Die Behebung der technischen ( Software-Probleme ) dauerte mehrere Stunden.” (“Відкриття кіноклубу було “організаційною катастрофою”. І це після 2 років підготовки!! Налаштування техніки тривало багато годин”). Освітлити цю подію таки хотілося. Занадто помпезне подання “українського кіноклубу”  в медіа викликало недовіру. Хоч і знаю, що це вже третій по рахунку клуб в Берліні, де показують українські фільми. Отже, про “третє” відкриття.

Цьому відкриттю передувала широка реклама. Так в Берліні рекламують хіба що події дуже великої ваги (http://www.mfa.gov.ua). Не зрозуміло тільки, чи у посольства вже не має більше важливіших подій державного рівня чи на це було виділено відповідне фінансування, за яке треба відповідно звітуватись? Помпезна реклама-запрошення на перегляд архівних “Тіні забутих предків” таки привернуло увагу широкого кола зацікавлених.
В анонсі, треба віддати належне, правдиво підкреслено дворічний стаж підготовки до відкриття українського клубу. Пам’ятаю, про те саме в електронному листі писала мені пані Бінерт як її рекцію на початку роботи подібного проекту в Берліні від Ukraine Kompetenz Zentrum (UKZ) рік тому. Вона повідомила, що теж має подібну ідею, яку ще не реалізувала. Приєднатися до нас їй щось таки вадило. Фінансування і відповідно підтримки посольства ми не мали, та і не просили. Метою UKZ було показ фільмів українських митців і представлення їх самими митцями німецькій і українській публіці. Єдиною різницею було лише те, що Ukraine Kompetenz Zentrum вибирав фільми, що торкаються гострих соціальних проблем.  Ось деякі посилання, що не дадуть збрехати:

Ukraine Kompetenz Zentrum a.g проводить цикл вечорів на тему “Україна між кордонами: міграція, візовий режим і звичайні люди.” Презентація фільму “Радуниця” і дискуссія.

Презентація документального фільму “Проста відповідь” і дискусія

Перегляд фільму Олеся Янчука “Голод-33”.

Це очевидно пані Бінерт не підходило, тому що на вищенаведених презентаціях її ніхто ніколи не бачив.

Пізніше в Берліні з’являється Український клуб при кафе “Блінофф” (http://ukrainians.de/ukrainianberlinclub.html). Там теж крутили наші фільми. Та все це мабуть не підходило пані координаторці. Продовжувати читання Вдаримо ексклюзивними українськими кіноклубами по іміджу України

Посольство України в Чехії відбирає “зручні” організації


borys

Цей матеріал привернув мою увагу тому, що до болі знайомою мені виявилася ситуація українців в Чехії, проти яких як зброю вибрали “ігнорацію”. Щось подібне відбувається в Берліні. Не впевнена за інші регіони, бо відповідаю тільки за те, що відчуваю на власній шкірі. Неабияке роздування навколо новоствореного для посольства “українського дому” з допомогою “зручних” практично заганяє в тінь всіх інших, активних, але інакше думаючих. Совєтські схеми живучіші, ніж віруси. Де знайти вакцину?

ред.

http://ukrainecz.blogspot.com

Ставлення Посольства до представників української громади у Чехії вибіркове, а ліпше гебістське: коли організація викриває громадськості совєтську стратегію Посла і радників – для Посольства таких організацій не існує.

Саме так, однієї з найбільших українських організацій Чехії “Форум українців ЧР” для Посольства не існує, так само ігнорується Посольством однойменний, професійний футбольний клуб, що з 2002 року успішно грає офіційний чемпіонат Чеської Республіки. Так само “забули” дипломати про діючий проект українських новин на чеському Радіо Регіна, модератор яких Алла Снігур безкоштовно працює над ними шість років, адже вона була офіційним спостерігачем безпосередньо від кандидата на пост Президента України Ющенка В.А.

“Забули”, проігнорували, тому як ми були за кандидата Ющенка. І при Президенті Ющенкові намагаються нас замовчати, прихильників демократичних принципів, євроатлантичної інтеграції, прихильників антикітчового, антигебістського розвитку відносин між українцями і чехами.

АНАЛІЗ РИЗИКУ СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ


http://www.niss.gov.ua

Атомна бомба вибухнула вже в поемі Парменіда

М. Хайдеггер

Безпека людини та стан природного середовища – одна з найважливіших характеристик якості життя, науково-технічного та економічного розвитку держави. У зв’язку з цим першочергового значення набуває необхідність вивчення ризику для людини та суспільства загалом з боку технологічних, економічних та соціальних чинників, які впливають на створення безпечних умов проживання.

У науковій літературі та в буденному розумінні зустрічаються різні тлумачення поняття “ризик”. Але загальним для всіх цих визначень є те, що ризик включає невпевненість у тому, чи відбудеться небажана подія і чи виникнуть внаслідок цього аналогічні процеси в розвитку природи та суспільства.

Великі техногенні аварії значно посилили увагу до даної проблеми як спеціалістів, так і широкої громадськості та засобів масової інформації. Використання нових технологій, вибір місць для розміщення нових потенційно небезпечних виробництв постали в центрі уваги політичного життя багатьох розвинених країн (Швеції, Австрії, США). Наукові дослідження сприяли концентрації уваги на питаннях безпеки й оцінки ризику і в традиційних сферах людської діяльності (металургійне виробництво, гірнича справа, автомобільний рух, будівництво нафтопроводів, дамб). Одночасно активізувалися дослідження проблем захисту навколишнього середовища, охорони здоров’я населення.

На думку професора П. Словіка [35], для того, щоб у сучасному, динамічному світі правильно орієнтувати людей щодо величини ризику тієї або іншої події для здоров’я людини та навколишнього середовища, а також уникнути неадекватної реакції населення, необхідно розробити нову наукову дисципліну – “аналіз ризику”.Ця дисципліна має спеціально вивчати питання ризику: його ідентифікацію, опис і кількісну оцінку. Продовжувати читання АНАЛІЗ РИЗИКУ СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Борщ на перше, друге, третє…


В знак солідарності грипуюють українці і в українській діаспорі. В Німеччині рівень паніки менший щодо загрози “свинячого грипу”. Я б сказала, її взагалі немає. Німці як завжди сприймають все виваженно з найменшою емоційністю. “Хата скраю” подає серію порад від лікарів. До них варто прислухатись і закордоном.

ред.

http://www.lvivpost.net

Олександра Баландюх

Борис Скачко, лікар-фітотерапевт, про те, чому не можна збивати температуру при грипі, які продукти, як і коли boris2_tслід їсти, аби підвищити імунітет, скільки рідини і якої варто пити, щоб уникнути запалення легень

Коли завершиться епідемія грипу, в наших медиків, здається, пацієнтів все одно менше не стане, лише діагнози у них будуть дещо інші. Люди матимуть проблеми з нирками, печінкою, шлунковокишковим трактом тощо. Адже у паніці, побоюючись захворіти на “свинячий” грип, вони п’ють різноманітні ліки для стимуляції імунної системи, підвищення захисних сил організму. Причому думки щодо адаптогенів, імуностимуляторів, імуномодуляторів у медиків різні. Одні радять їх обов’язково вживати, інші – категорично забороняють. І пересічний громадянин на роздоріжжі – кому довіритися? Розвіяти сумніви і дати слушні поради “Пошта” попросила відомого київського лікаряфітотерапевта (фітотерапевт у сьомому поколінні) Бориса Скачка.

– Борисе Глібовичу, від вірусу грипу можна вберегтися?

– Думаю, що вберегтися не можна. Не хворіють на грип лише ті, хто ним перехворів і виробився природний імунітет або хто робив щеплення. Але у нашому випадку вакцинуватися вже пізно. Єдине, що залишається, так це підвищувати імунітет, щоб у випадку захворювання перенести його легше. Продовжувати читання Борщ на перше, друге, третє…

1932–1933 роки: наслідки за баченням німецьких дипломатів


Андрій КУДРЯЧЕНКО

Андрій КУДРЯЧЕНКО

Завдяки підтримці Німецької служби академічного обміну мені кілька років тому випала добра нагода попрацювати два місяці в тамтешніх архівах, зокрема в політичному архіві Міністерства закордонних справ ФРН. Знаючи про голод та людоїдство в Україні із сучасної наукової літератури та розповідей батьків, які ледве пережили лихоліття 1933 і 1947 років, я захотів з’ясувати, як оцінювали ті жахливі події закордонні політично незаангажовані сучасники.

Знання документів тієї доби, спостережень і оцінок дипломатів із, так би мовити, ворожої країни може стати в пригоді для повнішого висвітлення подій. Як відомо, в тридцяті роки XX століття в Україні працювали Генеральне консульство Німеччини в Харкові й консульства в Києві та Одесі. Інакше кажучи, тогочасний перебіг подій в Україні також прискіпливо аналізували й німецькі дипломати, власне, як і дипломати інших країн. Мені як недавньому українському дипломатові в сучасній ФРН відомо це не з чуток.

Наведу перелік висвітлюваних питань у політичному звіті Генерального консульства Німеччини в Києві за 1933 рік.

І. Зовнішньополітична частина

– Ставлення до Німеччини: оніміння офіційної атмосфери. Ворожа позиція преси до Німеччини.

– Становище громадян Німеччини (спеціалістів) і політика щодо національних меншин. Культурне відчуження.

– Ставлення до Польщі: недовіра, певно, не зміниться.

– Візит французьких державних діячів.

– Наслідки напруження на Далекому Сході.

ІІ. Внутрішньополітична частина

– Внутрішньополітичне становище: голод підтверджує позицію уряду й відчай у настроях населення. Безжалісність у місті й на селі.

– Енергійна боротьба уряду за врожай і хлібопоставки. Паспортна система. Продовжувати читання 1932–1933 роки: наслідки за баченням німецьких дипломатів