Виставки «Страчені Голодом: невідомий геноцид українців»



http://www.holodomor33.org.ua
Виставка «Страчені голодом: невідомий геноцид українців» підготовлена Міжнародним благодійним Фондом «Україна 3000» в рамках програми «Уроки історії». (куратор – Олеся Стасюк).
Вона включає 37 постерів і базується, головним чином, на усній історії, яка сьогодні є досить поширеним методом соціально-гуманітарних досліджень. Її особливістю є підтвердження фактів на основі документальних архівних джерел свідченнями очевидців, що пережили Голодомор 1932-1933 років.
Виставка поділена на чотири тематичні частини. Перша частина називається «Україна до Голодомору» і вона показує, що природного голоду в Україні на початку ХХ ст. навіть теоретично бути не могло і налаштовує глядача на те, що голод 1932-1933 років був штучно створеним. Друга частина виставки називається «Чинники та причини Голодомору». У цьому блоці висвітлюються причини Голодомору: знищення національного духу українців, українського селянина-господаря як класу, утворення колгоспної системи тощо. Крім причин, показано й географію Голодомору. Вона підтверджує той факт, що Голодомор охоплював лише ті території, як були заселені етнічними українцями. Третя частина виставки називається «Механізм здійснення Голодомору». Четверта частина виставки називається «Визнання і сприйняття Голодомору у світі».
Виставка була вперше презентована 27 березня 2007 року в приміщенні Парламенту Європейського Союзу у Брюсселі. За півтора роки існування її мали можливість оглянути глядачі у Женеві, Лондоні, Берліні, Мінську, Вашингтоні. Електронний варіант виставки був переданий кожному посольству України за кордоном задля проведення інформаційних заходів з цієї теми.
Також виставка була презентована представникам дипломатичного корпусу в Україні в жовтні 2007 року під час інформаційного заходу з тематики Голодомору, учасникам Першої міжпарламентської конференції представників депутатських груп дружби парламентів України та країн – членів Європейського Союзу «Міжпарламентський діалог Україна – ЄС» (травень 2008 р.). Виставка «Страчені Голодом: невідомий геноцид українців» була частиною загальноукраїнської виставки «Україна пам’ятає! Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу», що проходила з 20 листопада по 6 грудня 2007 року в Українському Домі (Київ).
На сьогодні виставка «Страчені голодом: невідомий геноцид українців» існує українською, російською, англійською, французькою та німецькою мовами. Триває робота з перекладу на іспанську мову.

«Спільний біль українців і німців»


Тетяна Бондаренко

Виставка «Страчені голодом: Невідомий геноцид українців» відкрилася в приміщенні ландтагу – земельного парламенту. Організаторами експозиції виступили благодійний фонд “Україна 3000” та німецько-українське товариство “Український дім Дюссельдорф”.

Численні гості, серед яких були німецькі політики, науковці, а також члени української громади у Дюссельдорфі, стали учасниками урочистої і водночас ліричної церемонії. Олеся Стасюк з фонду “Україна 3000”, керівник програми, в рамках якої проводиться виставка, розповіла про її характерну особливість:

„Наша виставка розрахована на міжнародного глядача. Тут подана конкретна інформація, наприклад, деякі документи, які розповідають про механізм здійснення цього голодомору, а також свідчення очевидців. От ми саме в цю виставку залучали більше свідчення, тому що живі розповіді, жива історія більш переконлива».

Вперше представлена в Брюсселі у приміщенні Європарламенту наприкінці березня 2007 року, нині виставка вже відвідала Берлін, Женеву, Вашингтон, Вільнюс та Лондон.

«Спільний біль українців і німців»

Невипадковим є відкриття цієї виставки саме у Німеччині. Як сказала  дружина президента України Катерина Ющенко, „Голодомор – це спільний біль українців і німців.” Лише на Донеччині  від голоду загинули тисячі етнічних німців. Тож більш, ніж символічною, стала передача  керівником Служби безпеки України Валентином Наливайченком німецьким партнерам списків поселень німецьких колоністів, які постраждали впродовж 1932-33-го років згідно з  документами архіву СБУ. Крім того Наливайченко розповів про з’ясовані факти знищення  НКВС тих німців, які отримували поштою продовольчу допомогу від родичів з Німеччини. Продовжувати читання «Спільний біль українців і німців»

«Живі» для живих


Автор нового фільму про Голодомор Сергій Буковський: «Страшно не те, що їли своїх дітей, а те, коли людина, переживши стільки, каже, що вона не повинна жити на світі»

 

Ольга ЖУК

Сергій Буковський на зйомках фільму «Живі».

Режисер–документаліст Сергій Буковський, який зняв фільм про Голокост, за тему Голодомору взявся не з міркувань, що коли робиш фільм про вічне і робиш це професійно, то автоматично приречений на успіх. Вінки слави і щирі подяки від сильних світу сього його не цікавлять. Документальний фільм «Живі» робив для того, щоб і в Україні, і в Європі люди зрозуміли, що померлі в 1932—33–х роках залишились із нами, а ті, які дивом вижили і залишилися людьми, — це біографія всієї України. Творець фільмів «Завтра свято», «Війна. Український рахунок», «Назви своє ім’я по буквах», продюсером якого був Стівен Спілберг, радить вдивитися в обличчя бабусь і дідусів, які пережили пекло 33–го, поки не пізно. І задуматися про те, щоб ніколи не дати зробити з собою щось подібне. Продовжувати читання «Живі» для живих

Фільм “Живі”


Документальний фільм «Живі» знятий сучасним українським режисером Сергієм Буковським (Кіностудія «Листопад-фільм») за підтримки Міжнародного благодійного Фонду “Україна 3000”.

Зйомки фільму тривали протягом 2007-2008 років і проходили на території всієї України, яка в 1932-1933 роках стала ареною лютування штучно створеного більшовицьким режимом голоду. Основним стержнем фільму є події Голодомору 1932-1933 років, проте сюжетні і тематичні лінії простягаються від 1917 року і до початку Другої світової війни. Фільм ґрунтується на архівних матеріалах, кіно-фото документах 1930-х років, які підсилені розповідями живих свідків тих часів. Ідея проекту «Живі» належить Президенту України Віктору Ющенку, який у фільмі бере участь перш за все, як наш співвітчизник, якому тема Голодомору болить, так само, як і кожному українцю.

У картині не вживається слово Геноцид. Кожен глядач має сам зробити висновки. Тут подані лише факти. Кожен має можливість сприйняти їх на емоційному рівні, і  – замислитись.

Глядач побачить у фільмі історію британського журналіста Гарета Джонса, який був першим журналістом, хто озвучив правду про Голодомор в Україні, розповсюдивши прес-реліз у Берліні в березні 1933 р. Це фільм про байдужість урядів багатьох країн до чужої біди, про потугу культури, зрощеної працею на землі, любов’ю до землі… Про селян, що жили і працювали на найродючіших у світі ґрунтах, і те, як їх було віддано на поталу голоду й повільної смерті. З тих, хто уцілів, формували армію рабів… Лише тепер розуміємо – це був фрагмент вселенської гри по витворенню так званої «нової людини».

«Живі» – тому що у фільмі знято живих людей, тих, які вижили і залишилися людьми. Але він і про мертвих, пам’ять про яких намагалися воскресити, і які для нас залишаються живими, поки ми пам’ятаємо…