Чим поступається українське телебачення іноземному?


Найкраще жіноче обличчя ICTV

Андрій ПАКОШ, “Україна і час”

http://portal.lviv.ua

– Ви проходили стажування в Німеччині. На вашу думку, чим поступається українське телебачення іноземному?

— Наявністю вище згаданих якостей. А ще відмінність у зарплатах і рекламних бюджетах, яка робить канали по-справжньому незалежними. Ну і, звичайно, громадське телебачення — саме на ньому найповніші новини, найглибша аналітика і найгостріші політичні дискусії. Хоча багато хто вважає громадське телебачення в Німеччині нудним і занадто консервативним.”

Свій журналістський шлях ведуча програми “Факти” Іванна Коберник розпочала з інтерв’ю з народним депутатом для газети “Зірка”.

Тоді ще юна Іванна просто прийшла в гості до своєї однокласниці. Якраз тоді вдома був її батько Валерій Грищук. Дівчина попросила його дати інтерв’ю для газети. Пан Валерій сприйняв таке прохання абсолютно серйозно. Відтоді Іванна вже ніколи не боялася підійти до будь-кого і домовитися про інтерв’ю. Нині з тієї знаменної для неї розмови пам’ятає тільки перше запитання: “Які обов’язки народного депутата?” До речі, точної відповіді на нього, дивлячись на наш парламент, зізнається наша співрозмовниця і досі не знає.

— Потому було навчання, паралельно ви працювали у програмі “Вікна”. Наскільки складно було вам пробитися на телебачення?

— Зовні виглядає нескладно – мій однокурсник сказав, що “Вікна” набирають людей. Ми прийшли втрьох, а за місяць у штат запросили тільки мене. Але насправді до цього я пробувала себе в кількох інших інформаційних службах і там мені відмовили. Найскладнішим було зрозуміти теми, якими б хотілося займатися . Думаю, це перше питання, на яке повинен відповісти собі журналіст-початківець. А от молодість я вважаю плюсом, а не мінусом. Мені зіграло на руку те, що мене не сприймали тоді серйозно. Я сказала, що зроблю інтерв’ю з Дмитром Табачником, який кілька місяців як був звільнений з всесильної посади глави Адміністрації Президента Кучми і з журналістами категорично не спілкувався. Я попросила про зустріч з ним як з головою товариства “Україна-Куба” — тоді в Гавані мав відбутися якийсь молодіжний фестиваль. А привезла зі зйомки політичне інтерв’ю. Не думаю, що занадто професійне, але справді ексклюзивне.

— Пані Іванно, у вас існує чималий досвід роботи на українському телебаченні як ведучої. А можете охарактеризувати українське телебачення як глядач?

— Не можу. Бо телевізор дивлюся мало. А як журналіст вважаю, що загальна проблема телебачення — відставання в технологіях і в розумінні менеджменту, що журналісти — не солдати на службі, а самостійні одиниці, які зобов’язані мати високу освіченість, аналітичне мислення, здатність приймати рішення і не мати пієтету перед владою.

Запис для мене невимовна мука

— Ви проходили стажування в Німеччині. На вашу думку, чим поступається українське телебачення іноземному?

— Наявністю вище згаданих якостей. А ще відмінність у зарплатах і рекламних бюджетах, яка робить канали по-справжньому незалежними. Ну і, звичайно, громадське телебачення — саме на ньому найповніші новини, найглибша аналітика і найгостріші політичні дискусії. Хоча багато хто вважає громадське телебачення в Німеччині нудним і занадто консервативним.

— Свого часу ви були ведучою кількох телемарафонів. Як ви вважаєте, чи існує якась перевага телемарафону над новинами?

— Телемарафон можливий тільки у виняткових випадках — коли щохвилини змінюється інформація і її можна подавати у прямому ефірі, наприклад, вибори, підрахунок голосів, перші результати. Або ж коли сталася надзвичайна подія, що вимагає негайного і всебічного осмислення, як наприклад, указ Президента про розпуск парламенту. З раніших прикладів — теракти одинадцятого вересня — там була і змінна інформація, і необхідність її осмислення. Ще один різновид — благодійні марафони, коли мета привернути увагу до певної проблеми і за марафон зібрати максимальну суму коштів. У цьому випадку змінна інформація — сума на рахунку. У нас же марафоном називають будь-яку довгу передачу, я не думаю, що це правильно.

— Вам легше працюється в прямому ефірі чи під час запису?

— Тільки у прямому ефірі. Запис для мене — невимовна мука. Я збиваюся, нуджуся, нервуюся. Прямий ефір це справді інший вимір, вибачте за штамп. Я не знаю, що зі мною відбувається, коли на камері загоряється червона лампочка, тоді здається, що навколо мене виникає інший простір. Навіть голова перестає боліти. Буває, сиджу, пишу собі тексти і думаю — ну швидше б ефір, щоб цей противний біль минув!

— Ви працювали прес-секретарем віце-прем’єр-міністра України Миколи Жулинського. Чому покинули роботу в урядових структурах?

— “Факти” на ICTV стартували у вересні 2000-го, а уряд Ющенка, в якому працював Жулинський, за два місяці був відправлений у відставку. Микола Григорович передбачав такий розвиток подій, тому легко мене відпустив. Він знав, що рано чи пізно я повернуся в журналістику. Хоча робота з Жулинським — дуже світлі спогади. Я прийшла, не маючи жодного досвіду, а йшла, маючи непогану цитованість свого шефа в медіа. При чому, не на теми мови чи винятково культури – це було і просування медичної реформи, і пільги для книгодрукування, і боротьба з контрафактною продукцією.

— Після цього до вас надходили пропозиції від когось з українських політиків чи представників влади попрацювати в їхніх прес-службах?

— Надходили. Але кілька разів це були пропозиції суміщати дві роботи, а це неможливо — ти або журналіст, або працюєш на конкретну особу чи силу. А зараз вже навряд чи погоджуся.

****

За весь період роботи на телебаченні пані Іванна чимало досягнула. Та й хіба могло бути інакше. А цього року журнал новин “Фокус” поставив її на друге місце у рейтингу “Кращі обличчя каналів-2006”, (перше посів Савік Шустер). Звичайно, таке визнання було приємною несподіванкою. Але ця нагорода є своєрідним показником її професіоналізму. Адже популярність не приходить раніше за професіоналізм, так вважає Іванна. Причому все це має бути підкріплено харизматичністю, здатністю викликати довіру, спостережливістю, почуттям гумору та допитливістю, чого їй як справжньому професіоналу дійсно не бракує.

***

Мрію виспатися

— Якби ви отримали можливість на власний розсуд обирати новини, які повинні превалювати не телебаченні, які б ви подавали в першу чергу?

— Новини мають бути правдою — це раз. Об’єктивними і збалансованими — це два. І корисними — це три. Безглузде пережовування заяв я вважаю зайвою витратою часу. Глядач повинен розуміти, як те, що йому показують, впливає на його життя і як він може скористатися наданою інформацією. Ну і новини повинні примушувати думати. І тільки трошки розважати.

— Питання трохи філософське. Що для вас новини?

— Новини — це моя улюблена робота, про яку я не забуваю ніколи. Можу у вихідний чи у відпустці подзвонити в редакцію і запропонувати тему, яку щойно побачила. Востаннє таке було на травневі свята — ми з чоловіком їхали в Крим, тільки я думала, що їдемо відпочивати, а виявляється ми їхали… прибирати мис Тарханкут від сміття — мій чоловік затятий дайвер. Я тут же повідомила редакцію про цю акцію, на яку з’їхалося чи не сотня людей з усієї України. А заодно і розказала про унікальний готель “Смерекова хата”, в якому ми жили. Керуючий — з Львівщини, звідти ж і практично весь обслуговуючий персонал. Сервіс — неприродньо хороший для Криму. І жодних мовних проблем ні з гостями, ні з кримчанами! Бо хто сперечатиметься з якістю?! До речі, я завжди вважала, що мова — винятково економічне питання.

— Пригадайте найбільш приємну новину, яку вам повідомляли?

— Ой, Андрію, не знаю… Коли щодня через тебе проходять сотні новин, важко вибрати одну за життя.

— Як ви проводите вільний від роботи час?

— Займаюся з сином — йому скоро два роки, люблю читати, грати в теніс. І мрію виспатися. Бо після нічних ефірів я приїжджаю після 12-ї ночі. А о шостій ранку Богданчик вже нас піднімає, дістає пилосос, вимагає включити магнітофон і танцювати разом з ним… Сподіваюся, сусіди ще трохи нас потерплять.

“Молодість я вважаю плюсом, а не мінусом журналіста-початківця”

“Запис для мене — невимовна мука, а під час прямого ефіру навіть голова перестає боліти”

“Новини мають бути правдою — це раз. Об’єктивними і збалансованими — це два. І корисними — це три”

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s