“Майже п’ять років пропрацював у Німеччині”


http://www.dt.ua/3000/3680/49191/

№ 5 (533) 12 — 18 лютого 2005


Олександр Роднянський

Олександр Роднянський

Олександр Роднянський: «Ми готові ризикувати»

Автор: Світлана АГРЕСТ-КОРОТКОВА

Повноцінному поступу інформаційного мовлення в Україні тривалий час заважало ручне гальмо, на якому тримала його влада. Майдан перервав ці нелюдські зусилля ручного управління, відкривши швидкісний рух на інформаційній автостраді, що викликає білу заздрість у колег із близького зарубіжжя. Однак, переживши пікові моменти історії, глядач утомлюється від бурхливого потоку політичних пристрастей, виявляє схильність до насиченої духовної поживи, бажає розваг. І саме тут, аби підкреслити свою індивідуальність, телеканалам потрібно сконцентрувати зусилля, зібрати творчі сили, закликати однодумців під свої прапори, виробити власний продукт, щоб якомога більше глядачів проголосувало за нього натисканням певної кнопки.

Саме цим, і не тепер, а ще за часів «українського застою» зайнялися канал «1+1» і «Українська медійна група», закликавши у «спільники» Міністерство культури та мистецтв України, канал СТС, студію «Слово», Продюсерську фірму Ігоря Толстунова й інших копродюсерів, які розуміються на теле- та кіновиробництві. Продовжувати читання “Майже п’ять років пропрацював у Німеччині”

Чим поступається українське телебачення іноземному?


Найкраще жіноче обличчя ICTV

Андрій ПАКОШ, “Україна і час”

http://portal.lviv.ua

– Ви проходили стажування в Німеччині. На вашу думку, чим поступається українське телебачення іноземному?

— Наявністю вище згаданих якостей. А ще відмінність у зарплатах і рекламних бюджетах, яка робить канали по-справжньому незалежними. Ну і, звичайно, громадське телебачення — саме на ньому найповніші новини, найглибша аналітика і найгостріші політичні дискусії. Хоча багато хто вважає громадське телебачення в Німеччині нудним і занадто консервативним.”

Свій журналістський шлях ведуча програми “Факти” Іванна Коберник розпочала з інтерв’ю з народним депутатом для газети “Зірка”.

Тоді ще юна Іванна просто прийшла в гості до своєї однокласниці. Якраз тоді вдома був її батько Валерій Грищук. Дівчина попросила його дати інтерв’ю для газети. Пан Валерій сприйняв таке прохання абсолютно серйозно. Відтоді Іванна вже ніколи не боялася підійти до будь-кого і домовитися про інтерв’ю. Нині з тієї знаменної для неї розмови пам’ятає тільки перше запитання: “Які обов’язки народного депутата?” До речі, точної відповіді на нього, дивлячись на наш парламент, зізнається наша співрозмовниця і досі не знає.

— Потому було навчання, паралельно ви працювали у програмі “Вікна”. Наскільки складно було вам пробитися на телебачення?

— Зовні виглядає нескладно – мій однокурсник сказав, що “Вікна” набирають людей. Ми прийшли втрьох, а за місяць у штат запросили тільки мене. Але насправді до цього я пробувала себе в кількох інших інформаційних службах і там мені відмовили. Найскладнішим було зрозуміти теми, якими б хотілося займатися . Думаю, це перше питання, на яке повинен відповісти собі журналіст-початківець. А от молодість я вважаю плюсом, а не мінусом. Мені зіграло на руку те, що мене не сприймали тоді серйозно. Продовжувати читання Чим поступається українське телебачення іноземному?

Початки приватного телебачення в Німеччині


Міхаель Марек, Володимир Медяний, радіо «Німецька хвиля»

Більше фарб, розкутість, різноманітність тем – з такими намірами 1984-го року в Німеччині стартували перші приватні телеканали. Конкуренти суспільно-правових мовників вплинули на медіа-ландшафт і глядачів.

1 січня 1984-го року: розпочинає свою роботу Програмне товариство кабельного й сателітного мовлення, з якого згодом постав телеканал Sat.1. На телевізійному просторі Німеччини розпочалася нова ера: крім суспільно-правових мовників стартували перші приватні телеканали – спочатку Sat.1, а днем пізніше RTL.

Епохальні зміни

Першу новорічну програму тоді відкрили «Музикою для королівських феєрверків» Ґеорґа-Фрідріха Генделя. У маленькій телестудії в Людвіґсбурзі зародився новий світ телебачення: куліси ще колихалися, ведучій Ірені Йост довелося запозичити плаття, а телевізори ввімкнули лише кілька сотень глядачів. Тоді ще ніхто не уявляв, наскільки глибокими будуть зміни. Насправді ж приватне телебачення ознаменувало поворотний момент у німецькій медіа-історії: виникають нові формати програм, на екранах з’являються нові ведучі, а глядачі починають користуватися навіть новим жаргоном.

Реаліті-шоу, кастинг-шоу, ігри на кшталт «Хто стане мільйонером» вплинули на звички глядачів. Приватне телебачення було й залишається відкриттям приватного. Зникають межі між глядачами й телевізійними зірками, між фікцією й реальністю. Виникає телебачення, яке орієнтується на одну групу телеглядачів – споживачів віком від 14 до 49 років.

У пошуку альтернативи

Культурні критики із жахом спостерігають за таким розвитком. Петер Ґлоц, який свого часу відповідав за політику соціал-демократів у сфері мас-медіа, застерігав у перші роки роботи приватного телебачення: «Небезпека полягає в тому, що разом із зміцненням приватних телеканалів може погіршитися й загальна якість програм. Існує небезпека, що гору візьме той, хто хоче крутити тільки американські фільми». Продовжувати читання Початки приватного телебачення в Німеччині

Портрет Степана Бандери від Вахтанга Кіпіані


Відео Вахтанга Кіпіані http://podrobnosti.ua

Від Степана Бандери била невичерпна енергія та фантастична сила

Все почалось 15 червня 1934 року у кав`ярні Клюбу Товажискего по вул. Фоксаль, 3.

Сюди зайшов Броніслав Пєрацький – міністр внутрішніх справ Польщі. Особистий друг президента Юзефа Пілсудського любив пообідати і випити кави саме тут.

Аж раптом до нього з-за спини підійшов молодик і зробив три постріли з револьвера. Єдиний, який потрапив у голову Пєрацького, й виявився смертельним. Постріли в міністра зробив член Організації українських націоналістів Григорій Мацейко на псевдо “Гонта”. Вбивство популярного політика викликало шок у Польщі. Акт терору засудили всі політичні партії та впливові персони, зокрема й митрополит Андрей Шептицький.

Втікаючи, бойовик втратив бомбу. Поляки так і не змогли його зловити. Мацейкові вдалося втекти аж до Аргентини і там він помер у рік 30-тиріччя свого легендарного чину.

Ініціатором і організатором політичного вбивства, яке струснуло Польщу, був Степан Бандера – провідник Крайової Екзекутиви (виконавчого органу) Організації Українських Націоналістів на Західно-Українських Землях. Продовжувати читання Портрет Степана Бандери від Вахтанга Кіпіані

Технологія вбивства: КГБ проти України


http://www.svoboda.com.ua

Сергій ЧАЛИЙ

У суботу 12-го жовтня 1957 року в будинку на мюнхенській площі Карла, №8, де перебувала редакція журналу “Український самостійник”, о 10.05 ранку впав на сходах під’їзду і помер внаслідок паралічу серця 45-тилітній чоловік інтелігентної зовнішності. Це був доктор права, професор Лев Ребет, один із визнаних лідерів українського визвольного руху, діяч, який поєднував у собі якості науковця, ідеолога, публіциста і практика-організатора.

Лікарська експертиза на чолі з доктором Вальдемаром Фішером підтвердила, що смерть мала природний характер, хоча до цього Ребет на серце не скаржився. Але все списали на стрес від напруженої політичної діяльності й тривалого перебування в еміграції. А тут іще трирічне ув’язнення в концтаборі Освєнцим… Хіба на все це вистачить здоров’я?

Тоді нікому не спало на думку, що Лев Ребет насправді помер не від серцевого нападу, а був убитий агентом КГБ Богданом Сташинським. Тільки після того, як Сташинський, який поступово позбувся комуністичних ілюзій, утік із дружиною-німкенею до Західного Берліна і здався поліції, світ дізнався про те, що Ребет, а через два роки після нього і Степан Бандера, були вбиті за особистим наказом Микити Хрущова за допомогою “спеціальних засобів”, розроблених у таємних лабораторіях КГБ. Суд, проведений у місті Карлсруе у 1962 році, констатував, що ХХ з’їзд КПРС зовсім не зупинив державний терор з боку Кремля проти його політичних опонентів, що хрущовська “відлига” — “це лише умовна лібералізація”, і Москва виступає як справжній міжнародний терорист.

Хто ж він був такий, доктор права Лев Ребет, що Кремль наказав убити його, ризикуючи своєю міжнародною репутацією? Чим був небезпечним для радянського ладу скромний інтелігент у старомодних окулярах? Продовжувати читання Технологія вбивства: КГБ проти України

Заява Проводу ОУН(р) стосовно могили Степана Бандери в Мюнхені


bandera_grave2
Могила Степана Бандери - Мюнхен, Німеччина джерело/автор:Gandalf

Київ, 28 січня 2009 р.
Секретаріат Проводу ОУН (р)

Періодично серед громадськості в Україні і за кордоном поширюються вістки про (нібито) занедбання або ліквідацію могил видатних українських політиків у Парижі, Роттердамі або Мюнхені. Після докладних перевірок ці повідомлення виявляються необґрунтованими чутками, що їх несвідомо або навмисно поширюють несумлінні особи з різною корисливою метою, особистою або матеріальною.

Останнім часом знову поширюється анонімна чутка про те, що нібито могила сл.пам. Провідника ОУН Степана Бандери в Мюнхені в занедбаному стані і їй загрожує ліквідація. З цього приводу до нас звертаються затривожені патріоти й представники влади в Україні.

Провід ОУН (р), у порозумінні з членами родини сл.пам. Степана Бандери в Канаді та Німеччині, рішуче спростовує такі чутки і у зв’язку з тим заявлає:

1. Могила Провідника ОУН Степана Бандери на мюнхенському Лісовому цвинтарі упорядкована й постійно доглянута, вона є місцем безперервних відвідин українців з різних країн світу і стала місцем широкого патріотичного паломництва. Продовжувати читання Заява Проводу ОУН(р) стосовно могили Степана Бандери в Мюнхені