“за 18 років свого незалежного державного існування наша країна так і не спромоглася створити централізовану мережу власних культурних інституцій за кордоном.”


ФОТО: Андрій Ломакін
Подолати безликість
Джерело: http://www.ut.net.ua
Європа формує свій імідж, спираючись на культурні інституції

Безп’ятчук Жанна

Щоби пізнати сутність якоїсь держави, зовсім не обов’язково йти в офіційні установи чи спілкуватися з політиками. Можна просто побувати в інтернаті для розумово відсталих дітей чи людей похилого віку або поцікавитися, наскільки держава сприяє розвитку своєї національної культури (чи підтримує свій кінематограф, чи розвиває власні культурні інституції за кордоном). Цих двох показників буде достатньо, щоб зрозуміти, з ким доводиться мати справу, адже якщо й те, й інше в жалюгідному стані, така країна не має ­майбутнього.
Геть стереотипи
Тиждень вирішив зосередитися на такій складовій проблеми підтримки національної культури, як культурна репрезентація України у світі. Виснов­ки невтішні: за 18 років свого незалежного державного існування наша країна так і не спромоглася створити централізовану мережу власних культурних інституцій за кордоном. Всесвітньо відомими є мережі німе­цьких Ґете-Інститутів, французьких культурних центрів, Британських Рад, італійських культурних центрів, польських інститутів, чеських культурних центрів тощо. Сьогодні аналогічну мережу в країнах Європейського Союзу створює Румунія. Продовжувати читання “за 18 років свого незалежного державного існування наша країна так і не спромоглася створити централізовану мережу власних культурних інституцій за кордоном.”

“Вимога до влади одна: створити мережу представництв у вигляді українських культурних центрів, які й займатимуться іміджем”


Графіка: Андрій Єрмоленко
Образ без образ
Джерело: http://www.ut.net.uа
Для отримання політичних та економічних перемог у світі Україні та українцям потрібно відмити свій імідж

Дністровий (Астаф’єв) Анатолій

Імідж – матерія дуже тонка, бо залежна від іншої, не менш тонкої, – людських уявлень. Картинка, яку ми створимо про себе, і стане основним джерелом спри­ймання нас у світі, що приховуватиме наші вади і, навпаки, возвеличуватиме чесноти. Низка країн добре це усвідомлюють, а тому плекання свого іміджу давно переведено в ранг політтехнології, що здатна зробити погоду на міжнародному рівні.
Таким шляхом пішла навіть непримітна Албанія, яка своє травматичне соціалістичне минуле, а також національну культуру позиціонує як «загадку Європи», чим і приваблює туристів. На думку історика Андрія Портнова, подібну іміджеву стратегію має формувати й Україна.
УКРАЇНСЬКИЙ КВАЗІМОДО
Оглядаючись на 20 років державного будівництва України, на думку спадає сумний образ Квазімодо із «Собору Паризької богоматері» Гюго. Гидкий, незграбний, демонічний ззовні й чистий та людяний всередині. Продовжувати читання “Вимога до влади одна: створити мережу представництв у вигляді українських культурних центрів, які й займатимуться іміджем”

“Дні культури України підтвердили необхідність створення Українського культурного центру”


Ось відкопала статтю майже десятилітньої давності, в якій порушуваль тема відкриття Українського культурного центру в Берліні. Сьогодні ця стаття так само актуальна, як і в 2000 році. На жаль.
ред.
Досвід цієї роботи показує, що всі заходи потрібно готувати заздалегідь: у Німеччині виставки плануються на два-чотири роки наперед. Через що, на жаль, не відбувся дуже важливий проект «Авангард. Сецесія. Монументальний живопис України». Крім того, бажано, щоб іноземні партнери добре орієнтувалися в питаннях історії, культури, політики нашої держави. Наші оргструктури також повинні вивчити народ, який хочуть ознайомити зі своєю державою. Дні культури України підтвердили необхідність створення Українського культурного центру, інституту в Німеччині, адже в Європі досі немає жодного, натомість як у Берліні є угорський, польський, словацький, нещодавно відкрився румунський інститути культури.”

№ 48 (321) 9 — 15 грудня 2000


УКРАЇНА ДЛЯ НІМЦІВ

Автор: Олена НОВІКОВА

У листопаді у ФРН в загальнонімецькому масштабі на державному рівні пройшли Дні культури України. Українська сторона запропонувала музичну, театральну, художню, літературну й кінопрограми. 1993 р. уряд Баварії провів Дні культури України в рамках своєї землі з великим розмахом, але тоді не було приділено уваги українському кінематографу. Продовжувати читання “Дні культури України підтвердили необхідність створення Українського культурного центру”

«Кітч і література»


book-image-321_jpg_220x220_q95Політика? Кітч. Демократія? Кітч. Диктатура? Кітч.

Деколонізація? Кітч. ООН? Кітч. Спорт? Кітч.

Телевізія? Кітч. Гастрономія? Кітч. Декорації? Кітч.

Подвійне громадянство? Кітч. Конкурси краси? Кітч.

Жан д’Оста

Чи Джордж Грабович не ІБТ?

Чи Соломія Павличко не ІБТ? Вони стовідсоткові ІБТ.

С.Караванський

…Що ми знали донедавна про кітч, про це, вибачте, мистецтво кліше? Майже нічого, якщо не враховувати нотатку В. Єшкілєва в МУЕАЛ. Також останнім часом з’являлися розрізнені статті Т. Гундорової в «Книжнику-Ревю», «Критиці», «Кур’єрі Кривбасу» і навіть «Телекритиці». У такий спосіб шановна авторка роздруковувала свою нову працю «Кітч і література» (Факт, 2008), про яку, власне, й мова. Отже, так само, як її «Чорнобильська бібліотека», – це чергова збірка статей Гундорової, присвячених висвітленню такого слизького явища, як «кітч». Жанрова ознака праці – «травестії», а ще зазначено, що «подібного дослідження в Україні не існує». Чи існує «подібне дослідження» деінде? Продовжувати читання «Кітч і література»

«Кітч у сучасній культурі»


Міжнародна асоціація україністів та Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАНУ 27 листопада 2009 року проводять  Міжнародну наукову конференцію «Кітч у сучасній культурі», що відбудеться у Києві. Запрошуємо до участі у конференції.

Тематикою секційних засідань конференції передбачено розгляд проблематики, дотичної до явища Кітчу в культурі, зокрема:
Кітч як реалія культури;
Проблема виникнення кітчу: фольклоризація та вульгаризація;
Гротеск, бурлеск та іронія як історичні попередники кітчу;
Компроміс та кітч;
Від ярмаркової культури середньовіччя до маркетингу, постмодерну: кітч як система комерції;
Пластична культура урбаністичного середовища як «поєднання непоєднуваного»;
Віртуальна реальність як джерело кітчу;
Маска та лялька у кітчі;
Карнавал та містерія кітчу;
Фольклорні субкультури в сучасний період;
Кітч у сучасній святковій обрядовості;
Еклектика і фрагментація тексту в модерній драмі;
Кітч у кіно;
Телевізійні політичні персонажі в кіно;
Кітч в аудіовізуальних творах (Вірка Сердючка як феномен кітчу);
Соціалістичний реалізм та кітч;
Кітч і світова масова культура. Продовжувати читання «Кітч у сучасній культурі»

Діяльність Німецької асоціації україністів


6 травня 2009 члени виконавчого комітету Міжнародної асоціації україністів (МАУ) зустрілись із представником україністики в Німеччині – п. Любомиром Мардаком, котрий окрім запланованого візиту до Чернівців також відвідав Київ.

Під час розмови зокрема йшлося про діяльність Німецької асоціації україністів та можливість співпраці в межах нового, започаткованого МАУ проекту  «Історія зарубіжної україністики».

Щодо ситуації у Німецькій асоціації україністів, п.Любомир Мардак відзначив, що місцеві центри такого профілю не відзначаються скоординованістю своєї діяльності. Крім того, гостро назріла  проблема із залученням молодих вчених-україністів – доробок багатьох фахівців старшого покоління не знаходить свого продовження у сучасних студіях. Любомир Мардак також звернув увагу на відсутність інтересу з боку Української держави до своїх науково-культурних центрів за кордоном, тоді як це питання має не тільки гуманітарно-просвітницький, але й господарчий аспект, що пов’язаний з певним майном –   територіями, нерухомістю тощо.

«Історія зарубіжної україністки», як зазначив Любомир Мардак представляє водночас важливий за масштабністю проблематики та складний у плані реалізації проект. У цьому зв’язку він люб’язно запропонував надати МАУ власні, накопичені впродовж багатьох років праці, матеріали стосовно даної тематики.