Каста сварливих українців


Джерело: http://gazeta.ua

про себе:

Народився 20.06.1984 р. в смт Стара Ушиця Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. 5-та дитина в сім’ї. Член КВК “Без проблем” (2003-2005) м. Кам’янець-Подільський. Люблю розбещених, відвертих, розумних людей.

Чубляться наші люди, немов скажені африканські гієни за здобич. Чубляться з різних причин – через політику, жінок, гроші, місце у транспорті… Як же не чубитися, адже ми славнозвісна нація оселедценосців…
Найпоширеніший привід – політика. Вірніше суб’єктивність в політиці. Кандидат на вибори для українця це:
„Хазяїн”, „земляк”, „наш мужик”, „розмовляє моєю мовою”, „красівий мужчина”. Назвіть політика того чи іншого рангу, якого не люблять свої земляки. Правильно, немає таких. Ну хіба що – президент, якого, що зрозуміло, не люблять скрізь. От і чубляться східняки і западенці між собою. Східняки тішаться своїм сильним, статним, не прищавим, російськомовним лідєром, а западенці захищають українського, патріотичного, чемного, справді проукраїнського кандидата. Я б сказав так: „Кандидат мого ворога – для мене не кандидат!”. Натомість, ті хто вже давно не чубиться із таких дріб’язкових питань, сидять і міркують про втечу із виборчої лихоманки і взагалі із цієї країни.
Другий привід – дороги.
Українець не любить уступати. Пропустити когось вперед він може лише… у пеклі, та й то тільки москалеві, бо, за твердженням українця москаль то є підла людина, яка не дає газу та зазіхає на псевдосвободу оселедценосця. На дорозі ж, українець, хоче бути німцем-шумахером, тому й статистика смертності грає не на нашу користь. Про пішоходів взагалі мовчу. Українці-пішоходи та українці-водії – залишатимуться ворогами до тих пір, коли перші не придбають собі авто, а другі, ще габаритніше, модніше, дорожче авто, аби всі знали „хто тут слон, а хто моська”. В кінцевому ж випадку – перші і другі стають ще заклятішими ворогами.
Сфітлофор для українця-водія це:
Червоний – „На старт!”, Жовтий – „Увага”, Зелений – „Щас каво-та уб’ю!”
Для українця-пішохода:
Червоний – „Зелений”. Жовтий – „Перелом ноги”. Зелений – „Реанімація”
До речі, скоро з’являться дорожні знаки: „Бережись вульгарного пішохода!”, бо якщо ви наїдете на його туфлю, яка була куплена за пів-зарплати, наражаєтеся на велику небезпеку…
Земля по праву займає місце одного із найвагоміших приводів для сварки. Так як оселедценосці в українців довгі – виникають проблеми із порушенням повітряного простору. „Куме, ваша яблуня мені картоплю „глушить”!”. З приводу ж квадратних метрів, то тут проблема лише одна – де поставити туалет, але так, щоб срати ходити на межу сусіда. „Так тож удобрєніє!” – відповідає на лайку свого сусіда українець, що порушив заповідь. „Засуньте, сусіде, своє удобрєніє туди, звідки воно взялося…!” – кричить обурений сусід, кидаючи недопалок на його подвір’я.
Часто, оселедценосці, чубляться за жінок, але не так, як європейці приміром, чи американці. Нє, ви шо?! Хіба ж здатний наш мужик проливати сльози над нещасною любов’ю. Зраду оселедценосці-мужики не прощають. Знаходять свій об’єкт любові і його супутника, ще краще, якщо оселедценосець-месник застає їх разом у ліжку. Об’єкт любові отримує на свою адресу такі слова як: „прастітутка”, „хвойда”, „сука”, а після останнього звернення – „Малышка, выйди на минуточку за дверь!”, об’єкт любові шукатиме нового супутника… Взагалі чубитися „за лябов” для оселедценосця – теж саме, що за „мать-родіну”. Жінки-оселедценосці чубляться через чоловіків несучи непоправну шкоду власним б’юджетам – псують 200-гривневі зачіски, 100-гривневі манікюри та 200-доларові сережки. Чоловіки обходяться вибитими пальцями та розквашеними носами.
Наступний привід взагалі абсурдний, але зачіпає сутність оселедценосця до глибини душі. „Шо ти на мене так дивишся? Шось не нравиця!”, а далі все по розпорядку – гімнастика, акробатика, пауер-ліфтинг, дзюдо, кволі натяки на карате, а в кінці-кінців – медитація на підлозі: „Якщо встану, уб’ють! Краще прикинусь трошки мертвим!”.
Останні випадки із дешевим цукром, наводять нам ще один привід чублення по-українськи – черги, розпродажі, іншими словами – де є халява, буде розправа. Боротьба страшенна. Не дай Боже, попасти у самісінький епіцентр цього бурхливого торнадо.
Слідуюча біда – історія. Тільки оселедценосці, які створили колись собі власних героїв, переписують свою історію по декілька разів. Чубляться з приводу історичних неточностей постійно. Та так чубляться, що вже їхньої писанини на форумах, в газетах назбирається не на один том. Вже всі книги з історії переплюнули. Але то таке, нічо страшного, правда, адже у будь-якому диспуті, сперечанні, як відомо народжується… незрозуміло що…
Чубтеся, оселедценосці, бо ви того варті, бо з кого ж як не з вас, сміятиметься уся світова спільнота, розвиваючи свою економіку, культуру і буде насолоджуватиметься гарним життям, поки ми будемо з’ясовувати стосунки – хто ж винен і кому саме треба відрізати чуб

One thought on “Каста сварливих українців”

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s