Чи варто навчати дітей української мови там, де вона, здавалося б, зовсім не потрібна


Досвід роботи української недільної школи в умовах подвійного іншомовного оточення. Пошуки оптимальних програм викладання українознавчих предметів
Автор: Найденко Людмила
заступник Голови Нижньокамської міської національно-культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» (Республіка Татарстан, Росія)

Українське товариство “Вербиченька” від свого заснування в місті Нижньокамську (на теренах Татарстану, у Російській Федерації) в жовтні 1995 р. вирішилo зосередитися саме на відродженні української мови, культури, розвитку українського руху в Росії. Оскільки в діаспорі українські організації переважно займаються співом, танцями, дефіциту в цьому немає. “Вербиченька” відрізняється саме культурно-просвітницькою роботою…

Досвід роботи української недільної школи в умовах подвійного іншомовного оточення. Пошуки оптимальних програм викладання українознавчих предметів

І. Просвітницький напрямок роботи ГНКА УТ “Вербиченька”
Українське товариство “Вербиченька” від свого заснування в місті Нижньокамську (на теренах Татарстану, у Російській Федерації) в жовтні 1995 р. вирішилo зосередитися саме на відродженні української мови, культури, розвитку українського руху в Росії. Оскільки в діаспорі українські організації переважно займаються співом, танцями, дефіциту в цьому немає. “Вербиченька” відрізняється саме культурно-просвітницькою роботою.
Аж ніяк ми не применшуємо значення української пісні, танцю. Без них, мабуть, жодна громада не може існувати, завдяки їм більшість відірваних від України людей відчуває свою причетність до далекої Батьківщини. Це те, що об’єднує і нашу громаду. Комусь ще важко було згадати забуту мову, комусь – переступити через свої вагання у вірному використанні української мови. Танці легше за мову даються дітям. Вони дуже добре здружують людей і дітей зокрема. Але просвітницька робота – це набагато вищий щабель, інший рівень, значення якого значно важливіше.

ІІ. 1. Заснування недільної школи
У лютому 1996 р. при товаристві почала працювати недільна школа для дітей і молоді. Спершу учнів було небагато, батьки вагалися: чи варто навчати дітей української мови там, де вона, здавалося б, зовсім не потрібна. Були великі сумніви і в мене, оскільки ніякого досвіду викладання, жодних програм і матеріалів не існувало. Було лише велике прагнення навчити дітей любити і поважати культуру своїх предків, викликати в них бажання вивчати і знати про Україну якомога більше й докладніше.

ІІ. 2. Пошуки і збір матеріалу для навчання
Щоб зацікавити дітей вивченням української культури, я використовувала всі доступні методи і матеріали, які могла дістати, хоча було їх на той час не так і багато. Намагалася привабити дітей українським вбранням, розповідала українські казки, які чула від своєї бабусі в дитинстві, використовувала на уроках предмети побуту, що збереглися у домівках членів товариства, заохочувала до народних ігор.
Мову вивчали по невеличкій (за 58 копійок) книжечці “Усмішок” Павла Глазового, яку голові нашої громади Є. Савенку ще в молоді роки купила тітонька в кіоску на харківському вокзалі. Діти читали гуморески, потім розучували їх у ролях, виступали з тими сценками на українських концертах. Вони мали неабиякий успіх! Це сприяло ще більшій зацікавленості дітей, їх бажанню вивчати мову ще краще.

ІІ. 3. Контакти і допомога
Поступово “Вербиченька” налагоджувала контакти з іншими українськими громадами Росії, з численними адресатами у всіх діаспорах світу. Шукали ми зв’язків і з установами в Україні. Віднайшли, на жаль, більшою частиною громадські і не дуже заможні. Однак добрі люди, на наше щастя, є скрізь, і коли йдеш до людей з відкритою душею, то й до твоїх проблем вони ставляться щиро.
Однією з перших таких установ в Україні був Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК). Це сталося ще в далекому 1996 р. Ми листувалися, регулярно надсилали звітний матеріал, приїздили на конференції, брали участь у численних заходах Інституту, який багато допоміг нам з дитячою, навчальною літературою, підручниками, посібниками для школи і незмірно більше – художньою літературою для української бібліотеки, яку ми відкрили в Українському культурному центрі, коли розбудовували власне приміщення “Вербиченьки”.
Довгий час плідно спілкувалися ми з товариством “Україна – Світ”. Саме в цій установі мені випало одержати перше підвищення кваліфікації викладача української мови, вдосконалити досвід. Від його представників нам було подаровано першу мистецьку і художню літературу. На жаль, в останні роки наші зв’язки припинилися.
Склалися у нас теплі й плідні стосунки з Українською всесвітньою координаційною радою, видавництвом імені Олени Теліги, Всеукраїнським жіночим комітетом та ще з кількома установами в Україні. Багато років спілкуємося з діаспорою Центру гуманітарної співпраці Ніжинського педагогічного університету. Ще ніколи ми не чули від них відмови в пошуку потрібної інформації, у допомозі з друком наших матеріалів та інших питаннях.
Навчання у Школі україністики Київського університету, а згодом – в Уфімській філії Московського державного відкритого університету імені Шолохова дозволило нам одержати відповідні документи і далі підвищити кваліфікацію викладання українознавчих дисциплін.
Маємо контакти з приватними особами у багатьох державах світу. Іноді особисті стосунки дають корисні наслідки. Так, завдяки знайомству з подружжям Косиків, я отримала запрошення на навчання в Педагогічний інститут Українського вільного університету в Мюнхені, де здобула ще більше знань і набула фаху викладання.

ІІ. 4. Робота з дітьми різного віку і рівня підготовки
Кваліфікація викладання у школах діаспори потрібна неабияка, адже умови у таких школах відрізняються від викладання у загальноосвітніх українських школах:
– школа у нас можлива лише факультативного типу або недільна, адже діти протягом тижня навчаються в різних школах і в різний час, живуть у всіх мікрорайонах міста і зібрати докупи їх важко;
– викладати у недільній школі, втрачаючи практично всі вихідні дні, за мізерну платню бажаючих недостатньо, тому доводиться або працювати у кількох групах, або прохати допомоги у товариства (що іноді й буває), або робити різновікові групи.
Щороку до школи приходять нові діти, які не мають відповідної підготовки, і для них викладання треба починати спочатку. Є варіант трирічного викладання україністики з припиненням подальшого навчання, але не можемо ми відмовити дитині, яка має бажання ходити до школи, а термін вийшов! До того ж, різновікова аудиторія може бути і зручною – за старшими дітьми ми закріплюємо молодших, які потребують індивідуальних занять, більш підготовленим доручаємо працювати зі слабшими учнями. Це розвиває у дітей відповідальність, взаємодопомогу, взаємоповагу.
Відкрити в Росії цілоденну школу з повним циклом викладання теоретично можливо, але виконати всі умови практично – ні. Згідно з законом, потрібно мати не менш як 300 дітей, бажаючих вивчати українську мову. Звідки взялася ця цифра, сказати не можу, але в нашому місті її не досягти.
Одна група має налічувати не менше 15 дітей. Протягом майже 10 років ми мали три такі групи, хоча, з сумом скажу, в цьому році кількість дітей зменшилась, маємо лише дві групи. Причини тут є і об’єктивні, і суб’єктивні: діти ростуть, від’їжджають до вузів, починають працювати, віднаходять нові зацікавлення, виходять заміж і народжують дітей – життя на місці не стоїть.
Важливим стимулом у навчанні є відповідна нагорода. У нас – це “гастролі” (подорожі з виступами в концертах) або відпочинок в Україні. Побувавши влітку 2003 р. в мовному таборі у Львові, куди ми були запрошені паном З. Квітом з Філадельфії, майже кожен урок починався з питання: “А чи скоро їхати до Львова?”.
На щастя, час від часу ми знаходимо змогу влаштувати дітям відпочинок в Україні: у 2005 р. вакації дітям допомогло влаштувати Всеукраїнське жіноче товариство ім. О.Теліги і його голова О. Кобець. Різдво 2006 р. на запрошення МІОК діти зустрічали у Львові. На жаль, далеко не для всіх дітей ми можемо влаштувати такі подорожі, бо це недешево, і фінансові можливості не в кожній сім’ї дозволяють.

ІІ. 5. Пошуки оптимальних програм викладання
Багато часу і сил я доклала, шукаючи оптимальні програми викладання української культури (мови, літератури, історії, географії, народознавства та ін.) у численних закладах України і не лише. Найбільш зручною вважаю програму Олени та Стефана Сем’янових, яку прислало Інтернетом товариство “Просвіта” з Сербії. Спираючись на неї, я розробила власну програму, яка чітко враховує наявний матеріал школи, рівень підготовки дітей і їх бажання, можливості вчителя. Саме так, вважаю, треба діяти у будь-яких школах діаспори, адже жодна програма не може вповні відобразити потреби конкретної школи. У цьому році програма проходить апробацію, коректується і, маю надію, до наступного навчального року буде повністю готова для використання у недільних школах як основа.

ІІІ. Значення українського навчання в іншомовному оточенні
Беручись за українське навчання в діаспорі, перш за все, потрібно для себе відповісти на питання, чи потрібне воно в іншомовній країні. Не маючи глибокого переконання у важливості цієї справи, братися за неї нема сенсу. Не можна чекати, лише давши згоду, що далі все буде легко. Робота з дітьми ніколи не була простою. Кожна дитина має власний характер, свої особливості, потребує уваги й індивідуального підходу.
Майже щодня спостерігаємо приклади того, що без української мови в Татарстані можна спокійно обходитися, але треба бути стійкими у своїх переконаннях. Адже знання – це єдиний скарб, який у людини не можна вкрасти. Звичайно, фахівці-викладачі в Україні можуть дорікати: якщо недільні школи не в змозі вирішити повністю проблеми українського навчання в діаспорі, навіщо тоді за це братися. Але ми головне бачимо не тільки в українському навчанні, а й у вихованні, прищепленні дітям великої любові до нашої Батьківщини. Ми прагнемо виховати покоління, які будуть пам’ятати свої історичні корені, нестимуть далі славу нашого народу.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s