Олена Місталь
Як виникла ідея створення і хто були засновники цієї школи?
2004 році Франко-Українська асоціація звернулася з проектом створення цієї школи до на той час заступника міністра освіти Бориса Михайловича Жебровського. Проект був підтриманий. Тоді в Парижі існувала недільна школа, яка була створена діаспорою до утворення незалежної держави Україна. Школа працювала щотижня по неділях у приміщенні української греко-католицької церкви. Там викладалися Закон Божий, мова і література. Звичайно, діти, які приїжджали з України, мали українську освіту, вищу за освіту дітей французьких, які мали українське коріння. Різниця була величезна. У сім’ї, де батьки двомовні (французька і українська), безперечно, не могло бути чистої української мови. Дітки, які приїжджали з України, мали рівень української мови набагато вищий.
У 2004 р., коли Українська держава існувала вже понад 10 років, постало питання створити школу, в якій давалася б освіта на рівні державному, за державними підручниками, за державною програмою. Тому ми, колектив однодумців, українці, які отримали свої дипломи у Франції і в Україні, за різних обставин опинились у Франції, але бажали віддавати свій вільний час українській школі, де б рівень викладання мови, літератури й історії був на державному рівні і за державними стандартами, розробили вищезазначений проект. Ідея була підтримана Міністерством освіти і Послом України у Франції Сергеєвим Юрієм Анатолійовичем.
Постали організаційні питання: де розташувати цю школу, хто буде викладати в ній, яким чином залучити дітей, зацікавити батьків школою нового зразка, інноваційною школою. Посольство України у Франції надало приміщення Українського культурного центру, і щосереди (у Франції середа – вихідний день) діти змогли в ньому навчатися мові, літературі, історії. А щоб зацікавити франкомовних дітей українського походження, була створена Українська школа мистецтв, де поряд з мовою, літературою та історією викладається образотворче мистецтво, хоровий спів, мистецтво кераміки, тобто українська культура, яка дає перше уявлення про країну. Таким чином, діти, які вчаться в цій школі, стають носіями культури. Специфіка школи така, що, крім навчання, діти ще й дають спектаклі для французів, тобто перед такими ж дітьми, але які не володіють українською мовою. Отож, учні нашої школи розповсюджують культурну інформацію про Україну, знайомлять французів з українським мистецтвом.
Які перспективи, проблеми та пропозиції щодо покращення роботи школи? Що об’єднує учнів і вчителів?
Об’єднує любов до України, до українського мистецтва. Радіємо створенням Міжнародної української школи, де матимуть право на повну загальну і середню освіту громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном. До цього часу (до створення цієї школи) діти, які вчились у французьких школах і потім мали повернутися в Україну, щоб одержати освіту чи атестат, були відірвані від навчального процесу в Україні. Завдяки створенню цієї Міжнародної української школи, до якої належатиме Школа мистецтв в Парижі, діти зможуть мати українську освіту завдяки дистанційній формі навчання. Це не просто, тому що з франкомовного оточення дитину переключають на українську мову. Але ж вона у Франції ходить до української школи лише у вільний день (це специфіка французької діаспори, бо вона не є така велика, як у Португалії чи Іспанії), і зробити українську школу, яка б працювала весь тиждень (понеділок – п’ятниця), на даний момент неможливо. Є багато обставин, які не дають дітям можливості приїжджати до школи щоденно. Дистанційне навчання дозволить проводити консультації, готувати кожну дитину індивідуально або в групах, тож відкриває великі обрії для дітей. Ми всі знаємо, що свідомість і культура беруть початок у шанобливому ставленні до свого народу та його історії. Тому молоде покоління українців, звичайно, повинно знати, яким шляхом наш народ ішов до незалежності, яку ціну було сплачено за те, щоб «… не вмерла України і слава, і воля». Бо всі ми знаємо, що для українців дуже важлива культура, до якої вони причетні. Народи ніколи не походять з одного предка. Україна – це, перш за все, люди, які зберігають і розвивають з покоління в покоління древні традиції, духовні цінності, культуру.
Основною метою для нас є те, щоб дітки, які приходять до нас, а це дітки трьох, чотирьох, п’яти, дванадцяти, шістнадцяти, сімнадцяти років, розуміли: наша школа, перш за все, відрізняється тим, що несе українську культуру, допомагає бути в україномовному оточенні, дає можливість тим, хто визнає себе українцем, одержати українську освіту.
Які плани на майбутнє?
У найближчому майбутньому плануємо зробити кабінет українознавства, в якому саме й буде налагоджене дистанційне навчання. Сподіваємось, що завдяки відкриттю Міжнародної української школи буде налагоджена система навчального процесу, що ми матимемо все з України: і підручники, і навчальні програми. У нас вони були, але ж їх вибирали директори чи колеги з різних шкіл. Розраховуємо, що завдяки Міжнародній українській школі тепер у нас будуть програми стандартні, що буде проводитись єдина атестація, контроль. Саме завдяки підтримці з України ми зможемо дійсно створити умови для найкращого навчання дітей за кордоном, зокрема, у Франції. І сподіваємось, що як учні, так і педагоги Української школи мистецтв в Парижі будуть гідними відкривати Україну для світу за законами гармонії та краси, бо це так необхідно тут, у Франції, відчувати себе гідними своєї рідної землі – через пісню, малюнок, поезію, через тепло сердець тих, хто передає знання про Україну дітям. Ми, що за різних обставин опинились за кордоном, відчуваємо, що з кожним днем все більше і більше стаємо українцями, хоч і далеко від рідної землі.
Хата скраю Hata skraju 