Подорож до Фрайбурґу


Дмитро Мірецький

Якщо запитати у пересічного українця, як він уявляє собі європейське місто, то скоріше за все отримаємо таку відповідь: гарна архітектура, наявність університету, чисте повітря та привітні мешканці. А до того ж наявність християнства, без якого неможливо уявити собі європейської цивілізації…

Саме таким і виглядає Фрайбург, куди в кінці серпня здійснила подорож невелика група українців зі Штутгарту на чолі з отцем-мітратом Романом Врущаком.

Кожний другий житель Німеччини мріє жити у Фрайбурзі, місті розташованому у самому центрі Європи, на стику трьох країн: Франції, Німеччини й Швейцарії.

У 1091 році знатний рід Церінгерів збудував укріплений замок на замковій горі. «Freiburg» перекладається з німецької як вільна фортеця. У 1120 році поселенню надали статус міста. Право ринкової торгівлі, вигідне положення на перетині торгових шляхів та багаті поклади срібла у Шварцвальді сприяли швидкому розвитку та добробуту міста. З 1200 до 1513 року триває будівництво великого кафедрального собору, чудесної пам’ятки архітектури в готичному стилі. У 1368 році багаті мешканці Фрайбурга заплатили 15 000 срібних марок викупу графам фон Фрайбург, які впродовж 150 років займалися передусім війнами та чварами, та перейшли під владу Габсбургів. Після занепаду місто знову почало процвітати.У 1457 році засновано університет, що дотепер займає одне із провідних місць серед університетів Європи. З 1697 року місто належить то Франції, то Австрії та у 1745 році знову потрапляє під владу Австрії. У 1805 році Наполеон включив місто до новоствореного великого герцогства Баден, яке брало участь у війні 1813-1814 рр. 1821 року з Констанца до Фрайбурга перенесли резиденцію єпископа. 1845 року залізниця сполучила Фрайбург з Оффенбургом. У другій половині 19-го століття місто швидко розростається, будуються нові житлові районі. 1899 до Фрайбурзького університету вперше в Німеччині була зарахована жінка. 27 листопада 1944 року під час бомбардування місто було частково зруйноване. З часу об’єднання із землею Вюртемберг у 1952 року у Фрайбурзі розташована резиденція президії уряду.

За опитуваннями журналістів протягом багатьох років Фрайбург займає провідне місце в Європі по інфраструктурі. Регіон Фрайбургу, з найбільшою кількістю сонячних днів у році, вважається за кліматичними умовами найсприятливішим у Німеччині.

Економічному добробуту сприяють передусім багато малих та середніх підприємств із сектору послуг, медичної техніки, фармації, сонячної енергії, біотехнологій та електроніки. Місто буквально “просочене” сонячними технологіями. Сонячні панелі встановлені на дахах житлових будинків, готелів, бізнес-центрів, шкіл та інститутів, на спортивних майданчиках. У 2003 році в місті побудована найбільша в регіоні вітростанція потужністю 10,6 МВт.

Сьогодні Фрайбург нараховує більше 200 тисяч жителів, з яких 30000 студентів. Молодь приваблює сюди не тільки висококваліфікований професорський склад, але й атмосфера Середземномор’я в серце Європи, готична архітектура старого міста, знамениті “струмки”, що є символом Фрайбургу, мальовничі ландшафти та традиційне виноробство. Незважаючи на своє значне для Німеччини населення, Фрайбург зберігає атмосферу маленького містечка, де жителі по ранках бажають один одному «гутен морген» – доброго ранку, де ніхто нікуди не квапиться й де в повітрі витає легкий аромат безтурботності.

Українська громада у Фрайбурзі утворилась після Другої світової війни. У 2003 році Владикою Петром (Криком), Апостольським екзархом Німеччини і Скандинавії, було проголошено цю громаду парафією Святого священномученика Йосафата, Архієпископа Полоцького.

Парафія св. Йосафата має місце для богослужінь в німецькій римо-католицькій церкві Святого Мартіна. Після української літургії в цій церкві підходимо до ікони Святого Йосафата та його мощей, перед якими віруючі української і римо-католицької парафій моляться і ставлять свічки.

Фрайбург та Львів, wappenславні своїми історичними та культурними традиціями, є містами – побратимами. Завдяки партнерським стосункам між містами студенти Львівського університету потрапляють на навчання до Фрайбурзької альма-матер. Серед парафіян багато студентів та аспірантів зі Львова, а священик Петро Свідрун теж до того служив у місті Лева.

У серці Старого міста нас приваблює до себе готичний Мюнстер – собор із червоного піщанику, побудований у стилі високої готики в XII – XVI вв. Тонка різьблена вежа собору висотою 116 м є символом міста, на неї можна піднятися й помилуватися на черепичні дахи, вулички, бруковані рейнськими каменями, Швабські ворота XIII століття, університет Альберта-Людвіга й гори, що оточують Фрайбург. У соборі – кілька чудових творів мистецтва, у т.ч. вівтар роботи Гансу Гольбейна молодшого.

Неподалік від Мюнстера – два колишні монастирі, у яких сьогодні розмістилися музеї Фрайбурга – краєзнавчий, музей природної історії, музей середньовічного живопису. З іншої сторони від Мюнстера – будинку міської знаті, дві ратуші – Стара, XVI століття, і Нова, неоготична, побудована на початку ХХ століття.

Фрайбургський Мюнстер – головна визначна пам’ятка міста – будувався протягом 300 років, з початку XIII до початку XVI століття. На відміну від багатьох інших будівель у центрі міста, він не був зруйнований під час Другої світової війни.

Один з кращих готичних соборів миру – кафедральний собор Фрайбурга, був побудований в 1200-1510 роках на місці старого собору. Головною визначною пам’яткою собору є його різьблена вежа зі шпилем. Нижня частина вежі була побудована під керівництвом майстра Герхарта в 1270-х роках, а верхівка з її шпилем, що вінчає, зведена в 1310-х роках Генріхом дер Лайтером. Проста, квадратна в плані вежа, що охоплює весь західний фасад, над покрівлею собору перетвориться у восьмигранник вузькими, сильно витягнутими ґратчастими вікнами, обрамленими у верхній своїй частині. Вікна, що прорізають всієї грані вежі, перетворюють її в ажурний намет, що дозволяє з усіх боків бачити небо. Ажурний шпиль утворять вісім подовжених трикутників, кожний з яких розділений на дев’ять секцій із власним геометричним малюнком, що ускладнюється до підстави шпиля.

Будівництво хору почалося в 1354 році під керівництвом відомого архітектора Йогана Парлера, довічно призначеного в 1359 році головним будівельником собору. Хор, розроблений Парлером, був завершений в 1500 році. Тонкі нервюри, що виростають зі струнких колон, перехрещуються в ромбічному малюнку на зводі будинку, утворюючи каркас. Хор собору виявився вище нефа.

Будівництво капел, що розходяться в різні сторони від обходу хору, почалося ще при Парлері. Деякі капели прикрашені вітражами XIV століття. Головний вівтарний образ собору створений в 1512-1516 роках художниками Хансом Балдуіном Гріном, Хансом Гольбейном Молодшим і Лукасом Кранахом Старшим. Важкий дзвін собору вважається одним з найстарших у Німеччині.

На околицях Фрайбургу – чудові виноградники, а в невеличких крамничках Старого міста можна перепробувати всі сорти вина й вибрати той, котрий дійсно до смаку. Це – правило виноградарів. До вина можна замовити свіжі «маульташен» – щось на кшталт вареників, але більші, соковитіші й з різним начинням. Разюче смачна річ, яку вміють добре готувати тільки на Південному Заході Німеччини.

Поблукавши вуличками старого міста, здійснюємо сходами та впорядкованими доріжками підйом на гірку, звідки так гарно видно панораму Старого міста.

Через Швабські ворота йдемо в напрямку залізничного вокзалу. На стіні Швабських воріт є фреска, на якій зображений Святий Георгій, заступник міста Фрайбургу.

Час у зворотну дорогу. Обираємо трохи довший шлях, щоб помилуватися краєвидами Шварцвальду (з німецької перекладається як «чорний ліс»). Двоповерховий регіональний потяг все вище й вище через тунелі та мости над стрімкими річками везе нас у гори Шварцвальду. З вікон верхньої палуби нашого вагону на тлі заходу Сонця добре видні повітряні курорти, розташовані в мальовничих лісах і на берегах гірських озер льодовикового періоду, які особливо популярні серед аматорів ковзанярського й гірськолижного спорту.

Природна краса гір Шварцвальду славиться на увесь світ, але думками ми в Україні, згадуємо наші Карпати. На думку приходять слова пісні українського гурту «Talita Kum» «Ca va» («Іноземці»): «може, знову назад, їхати далеко-далеко на захід, до зелених Карпат, там, де Люблін, Краків, Берлін, Мюнхен, Фрайбург…». Свого часу лідер гурту Юля Міщенко прожила у Фрайбурзі понад рік. До речі, в Німеччині серед молоді дуже популярні автомобільні наклейки із написом: «Alle Menschen sind Auslander.Uberall» – «Всі люди – іноземці. Всюди.»

Фрайбург – чудове місто, в яке завжди хочеться повертатися…

Дмитро Мірецький,

Фрайбург – Штутгарт,

Баден-Вюртемберг

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s