ОДИН ДЕНЬ У БЕРЛІНІ, або Як вінницькі журналісти Рейхстаг брали


Тетяна КОНДРАТЬЄВА
Джерело: http://www.33channel.vinnitsa.com

Але ще до цієї знаменної події і після неї у третьої експедиції журналістів до Європи, організованої Вінницьким товариством «Україна-Польща-Німеччина» спільно з управлінням внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю облдержадміністрації, відбулося чимало пригод, яких організатори поїздки аж ніяк не могли передбачити у програмі перебування.
Вона (програма) передбачала в основному живе спілкування з колегами-журналістами у Польщі (Лодзі, Познані), і вперше, так би мовити, у розвідку, вінничани добралися до столиці Німеччини.
Поки “бусик” мчав автобаном до місця призначення, ми гарячково згадували свої лінгвістичні пізнання з німецької мови. Старий розмовник не вселяв оптимістичних надій, бо діалоги там побудовані у переважній більшості з досить могутнім комуністичним підтекстом. Тих, хто у школі вивчав німецьку, було небагато, в основному у всіх – поганенька англійська, а без розмовника нічого іншого, крім елементарного «бітте», «гуттен таг», «аусвайс», «натюрліх», «даст іш фантастіш» і, звичайно, «Гітлер капут», на думку не спадало. Заспокоювала обставина, що у Берліні найбільша в Європі діаспора росіян, етнічних німців, які свого часу зазнали репресій у Росії і виїхали на історичну батьківщину. Що ж, будемо сподіватися на те, що вони ще не забули «могучий и великий».
Перетин польсько-німецького кордону відбувся миттєво, без принизливого «шмону» у валізах і кількагодинних стоянь у незрозумілих чергах. Через кілька хвилин поліцейські все ж таки поцікавилися, куди ми прямуємо і, почувши, що ми з офіційним візитом на телеканал «Дойче велле» (“Німецька хвиля”), побажали щасливої дороги, не забувши, про всяк випадок, перевірити наші «аусвайси». Чемно, але якось зловісно.
Отже – Берлін. Після кількох довгих тунелів почалося передмістя: могутні промислові корпуси, важка техніка… Невеликий готель «Ambierte» ледь втиснувся поміж житлові будинки суворих геометричних форм. Сяк-так покидавши речі, ми пішки вирушили назустріч пригодам.
Те, що відкрилося нашим очам, можна висловити одним словом – грандіозно. І кам’яна громада рейхстагу, всередину до якого ми вже не змогли потрапити, бо вхід відкритий тільки до 22.00, і Брандербурзькі ворота, споруджені ще у ХVІІІ столітті архітектором Карлом Готхардом Лангхансом, які стали символом німецького об’єднання. Продовжувати читання ОДИН ДЕНЬ У БЕРЛІНІ, або Як вінницькі журналісти Рейхстаг брали