Хто вирішує за кого в Берліні?


Черновецький хоче встановити у Берліні пам’ятник Шевченку

Джерело: http://www.golosua.com

Мер Києва Леонід Черновецький хоче, щоб в Берліні з’явився пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченко. Про це він сказав під час зустрічі з Надзвичайним та Повноважним послом ФРН в Україні Ганс-Юргеном Гаймзьоттом.

За словами мера, поет Т. Г. Шевченко — символ української свободи для українців так само, як і Берлінська стіна для німців. Тому Л. Черновецький попросив у посла встановити в Берліні пам’ятник поетові. За даними Л. Черновецького, такого пам’ятника у Берліні ще немає.

“Це не обмін, це не торгівля (пам’ятниками — ред.). Берлінська стіна буде встановлена в Києві, проте, за даними, які в нас є, у Берліні немає пам’ятника Шевченку”, – сказав мер Києва.

Посол Німеччини заявив, що охоче візьме цю пропозицію до уваги і спробує допомогти встановити пам’ятник”.

“Я зв’яжусь зі своєю колегою, послом України в Берліні. Вона буде знати, в якому місці встановити пам’ятник. Я охоче візьму це до уваги”, – сказав Ганс-Юрген Гаймзьотт .

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

ЗУСТРІЧ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ СКУ З УКРАЇНЦЯМИ В БЕРЛІНІ

Джерело: http://www.ukrainianworldcongress.orglozynsky

Від 26-го лютого до 2-го березня (2003 року, ред.). Генеральний Секретар СКУ перебував в Берліні, де зустрівся з Послом України в Німеччині та провідниками українських організацій і виступив перед українською громадою Берліна. В цей час в Берліні і околиці проживає близько 25,000 українців, а в Німеччині – більше 80,000. Це українці, які проживають в Німеччині легально і  зареєстровані, але ця кількість не включає нелегально перебуваючих українців, яких  додатково  можна нарахувати близько 120,000. В Берліні діють декілька українських організацій і є Українська Греко-Католицька Церква. Під час зустрічі з українською громадою переговорено можливості створення в Берліні відділу Центрального Представництва Українців у Німеччині (ЦПУН).

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

У Берліні прикро, що Україна – не Азія


ГІРКІ ФЕСТИНИ

http://postup.brama.com

Віктор БОНДАРЧУК

У Берліні завершився тиждень культури Азії. У центрі уваги – Китай. На вулиці Унтер ден Лінден – плакати, маски, дракони, декоративні кулі, національна музика, а на екрані великого телевізора миготить життя цієї екзотичної країни: її люди, народні ремесла та побут народу. У павільйоні-пагоді є змога придбати товари народного мистецтва, сувеніри з національним оздобленням. А ще можна ознайомитись з китайською кухнею та заглянути до звичайнісінької юрти.

Був і такий експонат, і ніхто його не соромився, хоч Китай, звісно, має й сучасні технології.

А згадаєш Дні української культури у Німеччині чи Дні України в Баварії,— і враз робиться гірко.

Дні культури, котрих не було зовсім. Постає питання: хто винен? Вже не будемо копати старе та дошукуватись куди пішли гроші? Як осередки української громади могли допустити, щоб якісь новоспечені фірми саме так оформляли культурну програму. Та ніхто з українською громадою не радився, її поставили перед фактом та ще попрохали забезпечити повними залами людей, що належать до українських спільнот, бо, внаслідок недосконалої підготовки та відсутності оригінальної національної програми, було мало відвідувачів.

Майже за таким же сценарієм пройшли Дні культури України в Німеччині й торік. Не було тільки єврейської вистави та фотовиставки. За такою логікою, можливо, на Днях єврейської культури буде показано “Наталку Полтавку” та світлинии про Україну. Це буде, напевне, дійсно злиття культур народів. Та, на диво, тоді мюнхенська громада спромоглася на акти протесту. Але про ці заходи не було відомо дописувачці “Всесвіту”, яка виклала ці події у радянському стилі. Відтоді авторка встигла переїхати до Німеччини та отримати тут соціальну допомогу. Ставши тіньовим радником аташе з питань культури Української Амбасади, і спираючись, напевно, на свій досвід, вона втілила у життя сценарій, що був відпрацьований тоді на мюнхенських сценах. І все повернулося на круги своя. Такою ж є і новоспечена фірма “Інтерконтакт” через яку, можливо, проходили всі акції та поєднання з німецькими фірмами, на які потім була покладена вина за всі помилки.

Насамперед ляпсус було допушено в плакатах, які вийшли не те що недосконалими, а навіть образливими для України. Продовжувати читання У Берліні прикро, що Україна – не Азія

Ювілей України в Берліні


http://www.day.kiev.ua

Святкування відбулось у атмосфері солідарності з США


Богдан ОСАДЧУК, Берлін


У середу, 12 вересня (№165, п’ятниця, 14 вересня 2001, ред.), у Берліні відбулися святкування десятиріччя незалежності України. Ще напередодні ювілейних заходів – після повідомлень про акти терору в Америці – доля святкувань зависла у повітрі. Берлін потонув у жалобі, і всякі святкування були відкликані або перенесені на інший час. У середу після погрози про вибух бомби довелось учасникам політично-наукової конференції про десятиріччя незалежності України евакуюватися з приміщень німецького МЗС до берлінської ратуші.

Але конференція відбулася. Головною темою були підсумки десятиріччя і перспективи на майбутнє. Від українців виступали: міністр культури Юрій Богуцький, екс-прем’єр Віктор Ющенко, головний редактор газети «День» Лариса Івшина, Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова, Микола Дудченко. Від німецької сторони — заступник міністра закордонних справ Крістоф Цепель, голова Німецько-українського форуму, Матіяс Кляйнер, депутат бундестагу від Зелених Гельмут Ліпельт, економісти Вольфрам Шретель і Фолькгарт Вінценц, історики Вольфганг Ешведе і Райнер Лінднер. Відбувся також «круглий стіл» дипломатів iз Києва.

Кульмінаційним пунктом святкувань був урочистий концерт у театрі Коміше Опер – при «німецькому Хрещатику» – бульварі Унтер ден Лінден, за участю Камерного оркестру «Київські Солісти» під керівництвом Богодара Которовича. З огляду на американську трагедію, зміст програми було змінено, вилучено твори легкого жанру. Посол Пономаренко у ювілейній промові засудив акти терору на американській землі і висловив повну солідарність України з американським народом і урядом.

№165, п’ятниця, 14 вересня 2001