Український тризуб у Берліні


Олександер Проскура

Джерело: Газета “Наша Віра”, квітень (203), 2005 рік

В столиці Німеччини в затишному районі Вільмерсдорф є будинок, який дивує і викликає захоплення: досить велика будівля складної архітектури у горішній частині фасаду прикрашена стилізованим зображенням Тризуба з мечем. Зробивши світлини будинку та Тризуба і, показуючи їх берлінським приятелям, я розпитував їх, що вони могли б про це розповісти. Сам по собі факт виявився для них цікавим, проте жодної інформації я не отримав. Справі  допомогла видрукована берлінським Сенатом книга „Українці в Берліні“ (Ukrainer in Berlin). Ця змістовна книга з передмовою Гюнтера Пінінґа з’явилась у 2004 році, її уклали Марія Шеврекуко і Людмила Кузнєцова. Завдяки люб’язності пані М.Шеврекуко та пана Г.Нойфельда додаткову інформацію про український Тризуб в німецькій столиці автор знайшов також в інших друкованих джерелах в бібліотеках Берліна.
Отже, спершу дещо про Тризуб та далі про його берлінську історію. Національний знак або герб, як відомо, створюється протягом століть. Він входить у свідомість народу як певна дорогоцінна традиція, що має зв’язок з національним і державним життям та відчуттям цілісности і єдности всього народу. Герб наочними засобами символізує походження, розвиток, менталітет, а також  культурну спрямованість і геополітику народу.
З дослідницьких джерел відомими є кілька історичних варіянтів нашого національного герба. За князівської пори гербами Руси-України були Двозуб або Тризуб. Саме ці символи стали державним знаком київської княжої династії Рюриковичів. Коли київський князь Володомир Великий  у 988 році прийняв християнство, то він посередині Двозуба додав хрест як промовистий знак посвяти Руси. Так з’явився варіянт Тризуба з хрестом. Цей символ карбувався на монетах київських князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Завдяки могутності київських князів Тризуб в Х-ХIII століттях був поширений в Европі від Криму до Новгорода і від Кавказу до Франції та Швеції. Він зображений на склепі родича Володимира Великого – Св. Ерика в Швеції. До Франції він потрапив в родовому знаку дочки Ярослава Мудрого – французької королеви Анни. До Новгорода його принесли придворні князя Ярослава, коли князь побував там у юності. На землях власне Київської Руси, тобто приблизно на території сучасної України з центром у Київі, Тризуб був поширений в усіх князівствах.
Після падіння історичної ролі Київської Руси Тризуб щез із арени політичного життя. Однак він продовжував існувати в гербах провінційних міст, в гербах української знаті та в старих рукописних книгах. Як державний символ він відродився на атрибутах влади після відновлення державности України та створення Української Народної Республіки (УНР) 22.01.1917. Тризуб з хрестом завдяки ініціятиві художника Г.Нарбута було зображено на першій банкноті, випущеній 5.01.1918 банком УНР в обіг. Тризуб з хрестом був також на морському прапорі УНР. Про історичний варіянт Тризуба з хрестом та його значення як символу християнської влади вже писав С.Шумило в газеті “Наша віра”. На рівні державної символіки керівництво УНР під тиском соціялістів вирішило прибрати хрест з Тризуба. Хрест на Тризубі з’явився знову після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського.
Після витіснення в листопаді 1920 року національного війська з України большевицькою Красною армією та включення України до складу СССР, проголошеного 30.12.1922, зображення Тризуба по всій території УССР були вилучені  новою владою та заборонені.
Частина українських політиків та активних патріотів після поразки України в змаганнях за державну незалежність були змушені еміґрувати на Захід, де не відійшли від державницької ідеї та її символіки. Місцем їхньої діяльности була також Німеччина, яка після підписання Брестської угоди 9.02.1918 стала союзницею України і зберігала за собою певні зобов’язання перед урядом П.Скоропадського. Після створення у Відні в січні 1929 року Організації українських націоналістів (ОУН) 1931 року в Берліні в районі Wilmersdorf за адресою Mecklenburgischer Str.73 з’явилось пресбюро (Presseb?ro) ОУН. Приміщення було надано до розпорядження керівника ОУН полковника Євгена Коновальця лідером УНДО послом Д.Левицьким. На фронтоні будинку було споруджено рельєфне зображення Тризуба. Це зображення стилізовано згідно з метою організації – в центр символу було поставлено меч.
Співробітником пресбюро перше був С.Мелешко. Після перейменування пресбюро стало називатись“Українська пресова служба“ (Ukrainischer Pressedienst), директором якої був В.Стахів. Будинок на Мекленбурґерштрассе став центром українського політичного життя. Пресслужба реґулярно друкувала бюлетені німецькою та українською мовами. Завдяки ініціятиві Є.Коновальця, який часто відвідував бюро, видавані пресслужбою бюлетені приймались дипломатичними представництвами та німецькими державними організаціями. Особливо тісними були контакти співробітників української пресслужби з японським посольством в Берліні. Наприклад, японці повідомили ОУН про те, що згідно з таємним протоколом Молотова-Рибентропа від 23.08.1939 підписання договору про ненапад між Німеччиною та Совєтським Союзом було досягнуто за умови передачі Совєтському Союзові західноукраїнських земель.Як відомо, договір про ненапад було невдовзі порушено нацистами, однак домовленість про переділ Східньої Европи лишилась, згідно з правом сильного, за переможцем у 2-ій Світовій війні.
В Німеччині після розпочатої нею 1.09.1939  війни проти Польщі відбулись чисельні арешти серед українців, а бюлетені української пресслужби було дозволено друкувати виключно німецькою мовою та доставляти їх тільки німецьким дипломатам і німецьким політичним діячам. До цього часу Евгена Коновальця було вбито за особистим розпорядженням Й.Сталіна, терористичний акт здійснив у Роттердамі в 1938 році майбутній генерал-лейтенант держбезпеки П.Судоплатов. Після нападу Німеччини на СРСР 22.06.1941 націоналісти без узгодження з німецькою адміністрацією проголосили у Львові 30.06.1941 створення Української держави, за що були піддані репресіям. Одначе їхній символ у Берліні зберігся і вцілів під час жорстокої та руйнівної битви за місто совєтських військ весною 1945 року. Саме цей символ можна і зараз побачити у відбудованому Берліні.
Після відновлення державности України тризуб знову повернувся на свою історичну Батьківщину і 19.02.1992 року Верховною Радою був затверджений як малий герб та  головний елемент великого герба України.
В чому ж полягає подиву гідна життєва стійкість цього символу, який  протягом багатьох століть виконував важливу ролю у формуванні української нації та був історичним знаковим засобом в прагненні українського народу відновити свою державність саме зі своєю традиційно національною символікою – Тризубом і синьо-жовтим стягом? Багато дослідників намагались відповісти на це запитання. У зв’язку з цим вони часто цитували російського історика Карамзіна, який на монетах київської княжої пори бачив тризубий знак влади, і, не заглиблюючись пошуками в дохристиянські часи в Київі, дав йому відповідно до його зовнішнього вигляду побутове визначення “трезубец”. Однак в Україні Тризуб як символ з глибоким містичним значенням був відомий ще з дохристиянських часів. Цікаві дослідження з історії Тризуба та його семантики лишили В.Січинський (Український тризуб і прапор, Вінніпеґ, 1953) та О.Братко-Кутинський (Нащадки Святої Трійці, Київ, 1992).
Значення Тризуба як символу було винятковим, він уважався своєрідним талісманом, що приносив людям щастя та захищав їх від зла. Археологи прослідковують його історію на території України до пізнього палеоліту (30-10 тис. років до Р.Х.). Тризуб символізує динамічний аспект світобудови – створення світу, принцип вогненної енерґії еволюції. Знак Тризуба  лежить в основі найдавніших культів – культу родоначальниці Праматері, культу життєтворчого Вогню (триєдиного Агні) та культу хранителя мудрости вогненосного Змія (Нага, Дракона).
На думку дослідників Тризуб, так само як шестикутна зірка і хрест, символізує трійцю життєтворчих енерґій – мудрість, знання і любов, або (вогонь – чоловіче начало, воду – жіноче начало, а також спільного нащадка), або (Ян, Інь і Ці), виражаючи тим самим триєдиність створення світу. Тризуб є символом Трійці. Людство за тривалу історію свого розвитку виробило різноманітні символи Трійці. Цілком очевидно, що всі знаки Трійці є священними. Всі вони з давніх давен існують в різних варіянтах у всьому світі. Природно, що з поширенням християнства в Причорномор’я все більше значення серед символічних образів Трійці набувало її християнське роз’яснення (Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух). Тризуб до часів хрещення Руси-України був у ній настільки популярним, що київським князям для того, щоб люди краще сприйняли вчення Христа,  довелось об’єднати хрест і Тризуб в один знак. Цей знак можна і зараз побачити в Київі над Володимирським собором.
На підставі гіпотези московських дослідників Н. Гончарова, В. Морозова і В. Макарова, висунутої в 70-х роках минулого століття про структуру силового поля Землі та про наявність на її поверхні велетенських трикутників та п’ятикутників з різними умовами для розвитку природних процесів, у О.Братка-Кутинського виникло припущення: Тризуб як символ триєдиної творчої енергії є органічним для розташованих в европейському трикутнику київських земель, оскільки Київ та близькі до нього землі Европи самою структурою плянети “запрограмовані” бути джерелом такої енерґії. Зауважимо також, що в Східній Европі цей символ в різних модифікаціях властивий кримським татарам, литовцям і також латвійцям у вигляді сварти, що обертається в напрямку еволюції. Поширившись на Схід, символ набув великої шани в Індії.
Тричленні символи і структури були властивими протослов’янській, так званій трипільській культурі хліборобів (за назвою містечка Трипілля поблизу Київа), найбільш розвинутій між 3500 і 2700 роками до Р.Х. і відкритій на початку ХХ ст. археологом В.Хвойкою. Ці символи залишались найбільш характерними для пізніших північно-причорноморських культур кимерійської, скіфської, сарматської і слов’янської. Скіфські царі карбували знак Тризуба на своїх монетах.Так робив, зокрема, скіфський цар Фардзой в I ст.до Р.Х. Після занепаду скіфської держави знаки Тризуба і Двозуба успадкували сарматські, боспорські, аланські, роксолянські та антські зверхники. Далі ці символи передались київським князям і набули значення історичного символу Української держави.
В Берліні Тризуб утвердився також при вході до посольства України в ФРН.

8 thoughts on “Український тризуб у Берліні”

  1. Про поняття копірайта чули сьогодні всі.
    Як дочка О.Проскури я здивована тим, що О.Самборська, знаючи як мене знайти і бомбардуючи мене всілякими імейлами не звернулась з проханням скористатися статтею.
    Олександр Проскура підготував статтю для публікації в “Нашій вірі” – достойному виданні.
    Позиція хато-скрайства була для нього неприйнятною. Він поважав людські чесноти і мав уважне ставлення до історії та культури цитування.
    В цивілізованому світі люди поважають право на інтелектуальну власність і засуджують крадійство.
    Наталка Проскура

  2. Шановна Наталко Проскура, на мою думку оскільки стаття була написана у відкритому джерелі, передрук її із посиланням на автора не є порушенням авторських прав. Тому звинувачення у зазіханні на інтелектульну власність чи тим більше крадійстві не є адекватними. Чи не так?

  3. 2 Наталка Проскура:
    Позиція хатоскрайства є неприйнятною! Але в тім річ, що вчинок Ольги Самборської якраз і не є хатоскрайством. В цивілізованому світі авторські права поважають. І це якраз стосується посиланням на автора, джерело, а оскільки розповсюдження подібного роду заохочується джерелом, то ваші заяви дуже схожі на образи дитини, в якої не спитали дозволу чи можна комусь носити таку ж іграшку) Раджу почитати цю статтю і бути толерантнішими одне до одного 😉

  4. Шановний пане Олександре. Думаю, що тризуб насправді не є символом Трійці. Принаймні у церковному розумінні. Неможливе поєднання розуміння тризуба як талісмана (амулета, походження якого з язичницьких часів) і розуміння тризуба як символа Божественної Трійці. І в християнській релігійній практиці цей символ не застосовується.

  5. З коментаря О.Самборської мені стало відомо, що пан Олександр Проскура вже впокоївся. Царство йому небесне!
    Свій коментар, який був налаштований на дискусію, я відзиваю.

  6. Тільки що прочитала книгу А.Коваленко «Таємниця тризуба» львівського видавництва «Сполом», яку мої хлопці привезли зі Львова. Там викладено такий матеріал з яким я досі ніде не зустрічалася. Я викладаю історію у коледжі. І мені хотілось би ознайомити моїх учнів з незвичайними поглядами на символ тризубця з цієї публікації. Чи то так, чи ні ? Можливо хтось дасть мені підказку: де справді надана правдива інформація

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s