Так розпорядився Господь…


innaПосмертна звістка.

18 травня 2009 року в 15 год. 45 хвилин ракові метастази відпрацювали свою смертельну програму для організму Інни Кузан.  Інни не стало….

20 травня 20о9 року в 10 годині  селі Устечко Заліщинського району Тернопільської області відбудеться відспівування душі померлої Інни Кузан.

Цими дня вона з своїм чоловіком Борисом мали би святкувати шосту річницю свого шлюбу. Тоді 17 травня 2003 року село Устечко Заліщинського району Тернопільської області мало велику радість: молодий вчитель  історії Борис, випускник Чернівецького університету і випускниця Івано-Франківського коледжу бухгалтерів Інна брали шлюб.  Сьогодні село Устечко потонуло в скорботі: Борис втратив свою дружину.

По годині, як селом пронеслася чутка, що Інну здолала хвороба раку  шлунку, до будинку Кузанів почали стікатися люди. Може, щоб засвідчитись, чи є то правда, що 27 річна молода жінка може відійти від них назавжди . Історія життя Інни є короткою.

Інна народилася 8-го серпня 1982 року в селі Михальче Городенківського району Івано-Франківської області. Після навчання в школі, завучем якої до сих пір працює її мама Леся Сирота, Інна вступила до Івано-Франківського коледжу бухгалтерів. Після його успішного закінчення деякий час працювала на цукровому заводі.  Після шлюбу переїхала невістку вати до  родини чоловіка в село Устечко. Родина Кузан радо прийняла обраницю свого сина Бориса.

В 2005 році у молодого подружжя народилася донька Іринка. Борис працював вчителем історії в місцевій школі. Інна – бухгалтером. Зарплати були малими,чи не символічними як для молодої сім’ї, що спинається на ноги. Мріяли поставити свою хату. Щоб реалізувати мрію, Борис спочатку підпрацювував у місцевому кам’яному кар’єрі. Тягав каміння після роботи. Та перспективи такого існування не дуже приваблювали.

Коли Іринці виповнився один рік, батьки вирішили поїхати на заробітки закордон. Дитину лишили на родину, а самі подалися в світи. Спочатку працювали в Західній Німеччині, потім в Лейпцигу, пізніше переїхали до Берліна.

В Берліні Інна займалася прибиранням квартир – стандартним заняттям заробітчанок з України. Робота було важкою, монотонною і виснажливою. Працювати доводилося без перерв на відпочинок і вихідні. Хотілося додому, та здавалося, ще трішки і вже поїдуть…

На початку 2009 року Інна почала відчувати серйозні недомагання зі здоров’ям. Втома перемагала тіло. Вже пізніше Інна розповідала, що на роботі під час прибирань часто паморочилось в голові і робилося погано. В переїздах берлінським метро втома настільки брала своє, що Інна просто засинала по дорозі. Коли поверталася додому, намагалася триматися в формі. Інна не хотіла, щоб чоловік помітив її слабість.

“Інна мала дуже сильну волю, хоча і тихий характер. Я помітив ще на початку 2009 року, що Інна не зовсім така, як завжди. Вона проте ні разу не пожалілася. А потім ці проблеми з паперами і нашим нелегальним статусом. Лише коли почалися нестерпні  болі в шлунку, ми кинулися за поміччю до лікарів.  Та вже було пізно. Нам невдовзі сказали, що це остання стадія раку шлунку „.

Родина і друзі кинулися робити все можливе і неможливе, щоб спасти Іннине життя. Про те, як це було в Берліні, я писала вже в статті Діаспора соціальна. Частина третя.

Після повернення в Україну зразу ж звернулися до лікарів. На основі поставленого в Німеччині діагнозу і власного дослідження львівські і тернопільські лікарі розвели руками: запізно.

Родина Кузанів кинулася до цілителів, монахів-екзарцистів і всіх можливих і неможливих знарядь, щоб врятувати Інні життя.

Після відвідин тернопільської цілитель ниці Жанни Інні зробилося краще. Вже почала жевріти надія на ви здоровлення, хоча всі добре розуміли, що метастази пішли вже занадто далеко. Сподівалися на диво господнє. Господь розпорядився по-своєму.

Найболючішим у всьому цьому описі є мова про маленьку доньку Інни і Бориса Іринку. Інна раділа, що мала змогу повернутися в  Україну і останні тижні провести вдома зі своєю дитиною. Трирічна донька ніби відчувала біду,  що насувається. Останні дні не відходила від матусі. Просила її пити таблетки і їсти. Від їди Інна відмовлялася, бо не мала охоти ні нащо. “Люблю мамусю…”, – ходячи навколо хворої мами, повторювала Іринка. Вона ніби своєю дитячею волею і розумінням намагалася втрутитися в земні проблеми і переконати їх своєю дитячою любов’ю.

16 травня метастази добралися до верхньої частини тіла. Інна перестала говорити, хоча здавалося, все розуміла. Вона дивилася в стелю і ніби хотіла ще щось сказати, що не домовила. В останні хвилини з очей покотились дрібні сльози. Після цього Інна заснула.

“Мама має трохи поспати „, – так сказали Іринці.

А що ми маємо сказати собі, після всього, що трапилось?

Чернобиль, заробітчанство, фінансові і політичні кризи? Чи є виправдання лихові, що сталося в родині Кузан? А скільки таких родин по Україні і по світі?

Люди засинають навіки, але чому маємо спати ми, живі?
Українці, прокиньтесь від сплячки! Говоріть вголос про свої проблеми, про свої недуги, не терпіть, аж поки стає запізно!

Прокиньтеся!
Вибач, Інно, що все так сталося….

Вічна тобі пам’ять!

Від української громади Берліна

Оля Самборська,

19.05.2009

2 thoughts on “Так розпорядився Господь…

  1. Вічна пам’ять, Інно!
    Сумна ця історія, як життя. Аби тільки чоловік не картав себе до віку, що не додивився, що не вберіг.
    А нам, українцям закордоном, треба про себе і про один одного дбати. В Німеччині прийнято щороку проходити превентивний огляд на рак (krebsvorsorge). Може, зробити це темою штамтишу? Щоб і ті, в кого є страхівка, і ті, в кого нема обговорили, як навчитися берегти своє здоров’я і життя. В пам’ять про Інну.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s