31 травня 2009, в Берліні – зустріч з Євгеном СВЕРСТЮКОМ


Їх називають безлико:

шістдесятники, дисиденти, нонконформісти

Але кожен з них, хто вистояв в той сірий час брехливої ідеології, де стіни мали „вуха“, а КҐБ в кожному бачив потенційного „юду“, – вистояв ціною власного здоров’я, добробуту, свободи і життя; є і залишиться світлою постаттю, не тільки в історії України, а насамперед людства і людяности!

Як це було насправді, як є нині?! Події устами учасника і очевидця.

Творча зустріч з автором  численних книг та статей з літературознавства, психології і релігієзнавства, перекладів з німецької, англійської, російської мов, засновником і головним редактором всеукраїнського православного часопису «НАША ВІРА», з колишнім політв’язнем і дійсним президентом Українського ПЕН-клубу

Євгеном Олександровичем СВЕРСТЮКОМ

відбудеться в неділю 31 травня о 11:30 год. в парафіяльному домі при римо-католицькій церкві Св. Євангеліста Йоана, за адресою:

St. Johannes Evangelist Kirche

Waldstraße 11

12487 Berlin-Johannistal, S-Bahnhof Schöneweide

S-9, S-46,47; dann Tram-63 oder BUS 160 zweite HaltestelleSterndammKönigsheideweg

Симон Візенталь, Іван Дем’янюк, німецьке правосуддя та вільна преса


Сергій Грабовський , для «Телекритики» 15-05-2009

Серед українців, поза сумнівом, були воєнні злочинці найвищих рангів. Скажімо, генерал армії Іван Черняхівський, командувач ІІІ Білоруським фронтом, під чиєю орудою розгорнулося масштабне знищення цивільного німецького населення Східної Прусії (втім, під розряд «німців» потрапляли й кашуби, й поляки, й навіть зацілілі євреї). Сотні тисяч замордованих дітей, жінок, стариків – «заслуга» цього полководця сталінської школи. Сьогодні про «зачистку» Східної Прусії, нарешті, пишуть і свідки подій (Леонід Рабичев, «Війна все спише»), і незалежні дослідники (Марк Солонін, «Весна перемоги. Забутий злочин Сталіна»). Проте що цікаво: офіційні органи влади Німеччини, включно із владою судовою, ці злочини просто ігнорують, не помічають (можливо, воліючи не псувати відносин із великою дружньою державою – самі знаєте якою, де товариша Сталіна наразі офіційно визнано «ефективним менеджером»?). І преса німецька щодо цього воліє не надто розводитися, і професійні історики у більшості своїй – також.

Вистачало серед українців і тих, хто натхненно займався нищенням євреїв у концтаборах і в’язницях. Досить узяти спогади, скажімо, Лева Разгона чи Антона Антонова-Овсієнка, щоб переконатися в цьому. Тільки й різниці, що одні начальники та рядові охоронці ҐУЛАҐу ставилися однаково нелюдськи до всіх в’язнів, а інші – спеціально виділяли осіб єврейського походження, щоб якимось особливим чином позбиткувати з них. Проте що цікаво: мені не відомо про жодну спробу офіційних інституцій Держави Ізраїль домагатися суду і кари над тими, хто нищив у СРСР євреїв – і як «просто» в’язнів режиму, і як власне євреїв – тобто «космополітів», «агентів Джойнту», «сіоністів» тощо. Очевидно, КҐБ-МҐБ-НКВД-ОҐПУ (друга в ХХ столітті після SS державна структура за числом замордованих євреїв) користується серед ізраїльського істеблішменту надто великою повагою – не випадково ж до підполковника КҐБ Путіна офіційний Ізраїль не має жодних претензій ані з приводу минулого, ані з приводу сьогодення: згадаймо, скажімо, недавню програму «Шустер live» і заяву посла Ізраїлю в Україні стосовно того, що поведінка російської делегації в Женеві під час скандальної промови президента Ірану не тягне за собою якогось вияву невдоволення з боку її держави. Продовжувати читання Симон Візенталь, Іван Дем’янюк, німецьке правосуддя та вільна преса

Журналістів з України цікавило “становище української діаспори, зокрема українських мігрантів, в Німеччині”?


Як повідомив сайт посольства України в Німеччині, щоправда, постфактум, що в Берліні перебувала делегація журналістів з України. Їх цікавило “становище української діаспори, зокрема українських мігрантів, в Німеччині”. Українці діаспори Берліна, що займаються темою мігрантів в НімеччинУкраїнці діаспори Берліна, що займаються темою мігрантів в Німеччині і дослідженням становища діаспори, навіть і гадки не мали про приїзд українських журналістів. А дуже шкода, що посольствоб, українські ЗМІ і політично-активна діаспора живуть на різних планетах. Нам би дуже корисною була саме  співпраця всіх трьох складових. Йдеться про справи українських мігрантів, якими вже рік займається група активістів Ukraine Kompetenz Zentrum.  Про це чомусь згадали всі тільки зараз, коли прроблеми з німецькою поліцією виникли у міністра внутрішніх справ України Ю. Луценка. Коли все тихо і мирно, то впрягатися в боротьбу за честь і гідність українців за кордоном доводиться одиноким індивідуумам. Політика ігнорації одні одних ще нікому не принесла користі. А не використати таку можливість, яку мали українські журналісти, відвідуючи німецькі устранови і медіа, для адвокування справи наших заробітчан, яке так потрібно зараз, коли їх срава вже перейшла до німецького суду, є просто прикрістю.

Якщо ж  когось з журналістів, що були в Берліні, таки дійсно цікавить становище українськиї мігрантів і діаспори Німеччині, будь-ласка, звертайтеся до нас за ел. адресою info@ukz-berlin.de

ред.zhurnalisty

“З 3 по 8 травня на запрошення Європейської академії Берліна та МЗС ФРН у Німеччині перебуває група шеф-редакторів українських ЗМІ з метою ознайомлення з програмами підготовки та підвищення кваліфікації німецьких журналістів, а також з особливостями висвітлення у ЗМІ ФРН актуальних міжнародних подій, у т.ч. впливу світової фінансової кризи на економіку країн Європи.

У рамках візиту 4 травня відбулася зустріч українських журналістів з Послом України Н.Зарудною. Продовжувати читання Журналістів з України цікавило “становище української діаспори, зокрема українських мігрантів, в Німеччині”?

Про це йдеться у листі посла України в Німеччині до МЗС


Посол України в Німеччині Наталія Зарудна zarudna natlia, posol ukrajiny v ninechchyniпідтверджує, що в аеропорту Франкфурта-на-Майні Юрія Луценка та його сина “не допустили на борт для посадки у зв’язку з їх перебування у нетверезому стані”.

Про це йдеться у листі посла України в Німеччині до МЗС.

Лист датований 5 травня, тобто на наступний день після інциденту, і має гриф “для службового користування”. Його було надіслано до МЗС системою кодованого захисту інформації.

“За інформацією німецької сторони, міністр та його син почали сперечатися з представниками “Люфтганзи”, після чого була викликана поліція. На місце події прибули 8 поліцейських відділення земельної поліції в аеропорту Франкфурт-на-Майні. Після прибуття поліцейських міністр та його син продовжили суперечку з ними та чинили опір, не підкорившись їхнім вимогам, за що були затримані та у наручниках доставлені до поліцейської дільниці аеропорту. За поясненням співробітників поліції, під час затримання міністр та його син висловлювали погрози та образи на адресу поліції”, – йдеться в листі Зарудної.

Згідно з повідомленням посла, міністру та його сину було висунуто обвинувачення за чотирма статтями Кримінального кодексу Німеччини.

“У ході попереднього розслідування німецькою поліцією Ю.В.Луценку та його сину було висунуто обвинувачення у порушенні громадського порядку, нанесення образи, тілесних ушкоджень та опору співробітникам поліції при виконанні ними службових обов’язків (відповідно до статей Кримінального кодексу ФРН 113, 185, 223, 224)”, – говориться у листі. Продовжувати читання Про це йдеться у листі посла України в Німеччині до МЗС