Роксоланство


ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович

Напередодні одного з ювілеїв нашої незалежності коментатор українського телебачення брав летюче інтерв’ю в студенток Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Це було в парку, на алеї, яка веде до бронзової постаті Великого Кобзаря. Отже: по сей бік Тарас, по той бік червоний корпус вічно бунтівного університету, а між ними… не зоря сходила, як співається в пісні, зате зоріли молодою красою дівочі личка і розщебетані голоси перед мікрофоном, і «Про що ви мрієте?» — запитував кореспондент. Одну, другу, третю. І всі, ніби змовившись: «Мрію жити за кордоном. Мрію поїхати до Америки… Мрію до…»

А чого ж ми хотіли від високоосвіченого «підростаючого покоління»? Воно вивчає історію, читає газети, слухає радіо і політиків на трибунах…

Хіба ж не ми вже цілу тисячу років хвалимося, що Ярослав Мудрий усіх своїх трьох дочок повіддавав у жони королям Франції, Норвегії, Угорщини? Хіба не ми декоруємо вулиці столиці незалежної України парсунами гетьманів скоропадських і розумовських, які так вміли догодити російським царям і царицям? Хіба не ляпала в номенклатурні долоні Верховна Рада України, коли її голова Івашко на один посвист Горбачова кинув і своє головування, і депутатство, і українство і помчав до Москви на кремлівську синекуру?

Багато можна б назвати імен і подій, при згадці про які мимоволі думаєш: де ж закінчується наша національна слава і де починається національний сором? А скільки ще було безіменних ренегатів, віровідступників — апостат, мерзенних (часто й сановних) зрадників, перебіжчиків-перекинчиків, примітивних облизувачів чужих порогів! Українці — великий народ, а у великого народу не тільки великі герої, але й великі негідники.

Українців на планеті налічується нині десь близько 45 мільйонів. Стільки ж французів. Але французів у Франції 44 мільйони, а нас «удома» — лише 38, решта пішла, як казали козаки, в «розпорошку».

Ми — нація вічних переселенців (завжди з примусу, а не добровільних), нещасних бранців, трагічних утікачів. І вся наша історія — це, незважаючи ні на що, ще й історія великих мучеників.

Я особисто не виправдовую емігрантів, щиро кажучи, я навіть не люблю їх (може, це вже суто особисте, бо в 45-му році, маючи змогу не повертатися до сталінського пекла з Західної Європи, я все ж повернувся, бо вдома був батько, все рідне, весь мій світ і всесвіт), та все ж дотримуюся того погляду, що вже коли лиха доля відірвала тебе від рідної землі, то не загубися на чужині, не перетворися з емігранта фізичного на емігранта духовного, а покажи людям і світові, що таке українець, українська душа й український дух!

Так виникає явище, яке я б назвав «роксоланством»: за ім’ям героїні наших легенд — Роксолани.

Львівський літератор Юрій Винничук, який добровільно взяв на себе роль герострата української історії, зі сторінок незначної газетки (здається, вона вже віддала душу Богові) глузував: якусь рогатинську попівну Роксолану, яка стала султанською підложницею, гаремним м’ясом, зробили національною героїнею! Продовжувати читання Роксоланство

ЩО ШУКАЮТЬ і ЗНАХОДЯТЬ РОКСОЛАНИ?


Валентин МОГИЛА

Женихи з далекого зарубіжжя люблять наших дівчат. Чому — їм видніше. Претендентів на руку і серце вельми цікавить слов’янська наречена. Киянка Тетяна (27 років) пройшла процес одруження з іноземцем, як-то кажуть, «від і до». Нещодавно написала мамі з Франції: «Досі не можу повірити, що все це сталося зі мною. Він — втілення ідеального чоловіка, якого я створювала в своїх думках, але не сподівалася зустріти в реальному житті…» Її історія, можливо, стане в нагоді тим, хто хоче бути «експортною» нареченою…

СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО

1995-го Тетяна дізналася про американський клуб знайомств «Голлівудські зірки». Головна вимога — листування має вестися англійською.

Щоб зруйнувати мовний бар’єр, вона вирішила піти на курси прискореного вивчення. Однак їх довелося залишити. Плата за навчання зросла і зарплата медсестри не дозволяла викроювати кошти. Знайомі порадили вивчати мову самостійно. Ввечері та у вихідні дні «гризла» слова і граматику, проклинаючи себе за те, що в школі часто тікала з уроків англійської. Згодом Тетяна хоч і не досягла рівня «вері гуд», але спілкуватися англійською на побутовому рівні все ж могла. Складніше йшла справа з письмовим викладом думок, який був головним у листуванні з потенційними женихами.

В листі клубу треба було представити свій жіночий образ, створити первинний привабливий імідж дівчини-нареченої. Писати треба було не лише про рід своїх занять, інтереси, мрії, запити та побажання, але й з якого типу чоловіком хотіла б познайомитися. І взагалі — детально написати про те, що вважає для себе головним у житті. Все це не так просто викласти й рідною мовою. З чуток Тетяна знала, що дівчата, які висловлюють у своїх листах бажання вийти заміж, мають найбільший успіх. Клуб рекомендував частіше використовувати слово «вірність» у описі своїх достоїнств. Вона старалася вживати це «магічне» слово якнайчастіше. Її здивувало, чому (на відміну від нашої практики) не потрібно вказувати астрологічний знак. Свій знак вона повідомила.

З гріхом пополам склала листа, який у муках творчості неодноразово переписувала. З домашнього архіву відібрала фотографії, які, на її думку, справляють враження, й відправила своє послання до Америки. Але, щоб потрапити в каталог наречених клубу, треба було виконати ще одну умову: знайти п’ять незаміжніх дівчат, вручити їм рекламу клубу — «жовті купони» й залучити до пошуку женихів. Тетяні вдалося знайти бажаючих. Вони також включилися в американську технологію знайомств і листування. Однак до каталогу наречених вона з першого заходу не потрапила.

За місяць Тетяна отримала «важливе повідомлення». В ньому висловлювався жаль, що клуб не зумів скористатися її фотографіями для каталогу — вони були не дуже інформативними. Повідомлялося, що чоловіки із США та Канади приділяють величезну увагу тому, наскільки привабливо й тепло дівчина усміхається. На їх батьківщині поняття краси пов’язане із сяючою посмішкою — «смайл». У рекламі клубу повідомлялося, що підвищеним попитом користуються фотографії в купальних костюмах. Таким дівчатам приходила найбільша кількість листів від женихів. Довелося перенести всі муки позування. Наші фотографи нетерплячі й не дуже прагнуть шукати в клієнток оптимально привабливі варіанти вираження краси тіла. Подруги Тетяни безжалісно бракували знімки. І лише п’ятий варіант було визнано прекрасним. На кольорові фото пішла сила-силенна грошей. Продовжувати читання ЩО ШУКАЮТЬ і ЗНАХОДЯТЬ РОКСОЛАНИ?

З “Фомой чи Олегом Скрипкой” чи кого модеруватиме Юрій Никитюк?


Портал Українців Німеччини – www.Ukrainians.de, радий анонсувати, що на наступній зустрічі UkrainianBerlinClub (08.05.2009, 19:00) буде присутнім VIP-гість – Олег Скрипка (вокаліст відомого українського гурту Воплі Відоплясова).

В рамках зустрічі, буде проведена єдина в Берліні раздача автографів.

Буде надана традиційна можливість поспілкуватися з Фомой в неофіційній і дружній атмосфері. Приходьте та запрошуйте своїх друзів, будемо вам раді.

З цього приводу бістро “Blinoff” пропонує вибір типової української кухні: пельмені, борщ, вареники, млинці, а також – українські напої, серед яких, наприклад, найкраща українська горілка – “Хортиця”.

В ролі модератора зустрічі буде виступати Юрій Никитюк (Посольство України в Німеччині).

Буде надана традиційна можливість поспілкуватися з Олегом Скрипкою в неофіційній і дружній атмосфері. Приходьте та запрошуйте своїх друзів, будемо вам раді.

З цього приводу бістро “Blinoff” пропонує вибір типової української кухні: пельмені, борщ, вареники, млинці, а також – українські напої, серед яких, наприклад, найкраща українська горілка – “Хортиця”.

В зв’язку з обмеженою кількістю місць перевагу матимуть ті журналісті і відвідувачі які надіслали короткий запит на адресу info@ukrainians.de.

09.05.2009: Ukrainians.DE und RussenDisko presentieren: Oleg Skripka (Vopli Vidopliassova) als DJ O’Skripka,  Kaffee Burger, Berlin

Das “Das Deutsch-Ukrainische Portal” – www.Ukrainians.de und RussenDisko, mit Unterstutzung von Eastblok Music presentieren:

Oleg Skripka (Vopli Vidopliassova) als DJ O’Skripka auf RUSSENDISKO-Party mit DJ Kaminer & DJ Gurzhy, am 09.05.2009, beim Kaffee Burger, Berlin.

Ausserdem:
Anschl. ab 4 Uhr: GÖTTERDÄMMERUNG
DJ Hamann & DJ Lehmann (Indie, Pop & Rock)
Eintritt 5 Euro

Party: ab 22:00. DJ O’Skripka: ab 00:00

Adresse: Torstraße 60, 0119 Berlin, Telefon: 030/28046495

Alle Ukraine-Freunde und Skripka-Fans herzlich eingeladen!

Джерело: http://ukrainians.de

—————————————————————————————

Party – Сб., 9 мая, 22:0

Kaffee Burger: RUSSENDISKO mit Kaminer & Gurzhy

Kaffee Burger
Torstr. 60
Berlin-Mitte
U-Bhf. Rosa-Luxemburg-Platz
Tel.: 28 04 64 95
www.kaffeeburger.de

—————————————————————————————-

Party – Пт., 8 мая, 22:00
Stella: День Победы в Берлине

“….. Мы все люди из бывших стран СССР. И если взглянуть на эти страны сейчас, то легко можно увидеть что уже не многое объединяет эти страны. Более того кризисы, напряжение и не понятки окружают их. А мы этого как-то даже и не можем понять. Ведь когда-то мы были одной страной, уважали и респектировали друг друга.

Вот и это прошлое до сих пор сближает нас здесь в Германии. Язык, советская культура наше детство и День ПОБЕДЫ, когда наши нации собрались духом и почувствовали себя единой целой.

И мы хотим напомнить вам об этом. И провести с вами хорошее время. Вспоминая Совок и то что нас объединяет. ….” Продовжувати читання З “Фомой чи Олегом Скрипкой” чи кого модеруватиме Юрій Никитюк?

“Процеси “компенсації” за тривале приниження набули активного зворотного руху”


Чи загрожує неоконсерватизм Європі?

У статті американської журналістки Джудіт Демпсі з “The International Herald Tribune” “У Східній Європі піднімає голову новий консерватизм” (“День”, № 172 від 10.10.07) піднята глобальна і важлива проблема. Аналізуючи політичну ситуацію у країнах Середньої Європи (яку за застарілою традицією чомусь називає Східною), а саме у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині і Болгарії, авторка з насторогою сприймає такі явища, як посилення правих рухів та ідеологій у цих державах, говорить про ці тенденції як про щось хворобливе і хибне. Основні вади середньоєвропейських консерваторів, на її думку, зводяться до наступного: 1) вони заграють з націоналізмом, з його радикальними течіями; 2) вони замало наслідують політику західноєвропейських консерваторів типу канцлера Німеччини Ангели Меркель, французького президента Ніколя Саркозі чи лідера британської консервативної партії Девіда Кемерона, які виразно лібералізували свої ідеології; 3) вони опираються західним глобальним тенденціям до тотального секуляризму, соціальної лібе¬ральності і споживацтва, загалом не приймають модернізації, культури постмодернізму; 4) вони прагнуть опертися на традиції своїх національних консервативних партій міжвоєнної доби, які були скомпрометовані співпрацею з фашизмом.

На нашу думку, такий погляд на складні і багатовимірні процеси суспільно-економічного, політичного, культурного, соціо-психологічного і духовного змісту є дещо спрощеним і тенденційним. Перша заувага: усі народи Середньої Європи, як і народи пострадянського простору, у комуністичний період своєї історії (1945-1990 рр.) зазнали не тільки руйнування правно-демократичних форм суспільного життя, на чому наголошує Дж. Демпсі, а й, що для них є дуже болючим, форм національної ідентичності, зазнали національного приниження і забуття своїх традицій. При чому деякі народи (хорвати, словенці, словаки, боснійці, македонці, албанці (в Косово), чорногорці) пережили, образно кажучи, подвійне приниження і руйнування своєї ідентичності: не тільки з боку комуністичного тоталітаризму, а ще через гегемонію панівних у їхніх колишніх державах (Чехословаччині і Югославії) націй – чеської і сербської. Закономірно, що тепер, відколи ці народи опинилися у вільних суспільно-правових умовах, процеси “компенсації” за тривале приниження набули активного зворотного руху. Приблизно такі ж почуття та тенденції охопили більшість націй пострадянського простору.

Заувага друга: консерватизм Середньої і Східної (тобто на просторі колишнього СРСР) Європи не може цілковито наслідувати політику західних консерваторів, бо його джерела, особливості і завдання мають дещо інші засади і цілі. Національна ідентичність головних народів Західної Європи (англійців, французів, німців, іспанців, голландців, шведів і т.д.), як це показано у вже класичній праці британського політолога Е. Сміта “Національна ідентичність”, формувалася здебільшого через правові функції міцних держав. Тобто західні нації були у свій час (ХVІ-ХVІІІ ст.) сплавлені силою монархічної влади, стабільним правопорядком та державними інституціями. Натомість середньо і східноєвропейські народи, через те, що їхні держави були поруйновані імперськими сусідами, йшли до своєї міцної національної ідентичності складними і важкими шляхами національного відродження, тобто поступового нагромадження знань та ідеологем про власну історію, мову, культуру, звичаї і т.ін. Їхній націоналізм постав не завдяки державним системам, а всупереч їм. Продовжувати читання “Процеси “компенсації” за тривале приниження набули активного зворотного руху”