Українська Медично-Харитативна Служба


“Якраз у червні минає 60 років , як наша Установа (Українська Медично-Харитативна Служба, ред.) відновила свою діяльність і яка провадила її тільки завдяки жертвенним нашим братам і сестрам діаспори. Не знаємо, як воно далі буде, бо наші фонди дуже змаліли, а найбільша біда, що немає людей до праці. Я особисто працюю в УМХС вже 50 років і наприкінці цього року хочу трохи піти на відпочинок. Може бути так, що і наша установа в кінці цього року може перестати працювати. На жаль, така доля емігрантських установ“

“Пересилаємо Вам наш останній звіт за 2005 рік, щоб ви могли включити у ваш загальний звіт. Ми остаточно 31 березня припиняємо нашу діяльність з браку фінансів та людей. “

(зі звіту до СВІТОВОЇ РАДИ СУСПІЛЬНОЇ СЛУЖБИ СКУ за 2004 i 2005, Українська Медична Харитативна Служба Німеччина, Мюнхен)

Український Червоний Хрест (УЧХ),

національна форма організації з такими самими завданнями що й міжнародний ЧХ, постала у квітні 1918 з ініціативи Всеукраїнського з’їзду лікарів у Києві на базі існуючих на Україні місцевих товариств Російського ЧХ. Серед організаторів і членів Центрального Комітету УЧХ були лікарі Є. Лукасевич і В. Матюшенко (згодом гол. Закордонного бюра УЧХ). УЧХ співпрацював з Міжнарнародним Комітетом ЧХ в Женеві, представником до якого від УЧХ був Є. Бачинський. Представники УЧХ були також у Відні (А. Окопенко), Белграді (Д.Дорошенко), Італії та ін. країнах. На еміграції УЧХ продовжував існувати з доручення екзильного уряду УНР, але не мав права належати до Міжнар. ЧХ.

1941 у Львові відновлено п. н. УЧХ організацію для допомоги й опіки над полоненими, хворими і потребуючими (гол. О. Курчаба, згодом Т. Воробець), з осередками у Києві (Ф. Богатирчук) та Рівному (X. Кононенко), які співпрацювали з львівською централею. 1942 німці ліквідували УЧХ у Львові, а його діяльність перебрав на території ГГ відділ суспільної опіки при Укр. Центр. Комітеті (УЦК). 1943 — 49 п. н. УЧХ діяла підпільна «Служба здоров’я» при УПА (гол. довший час К. Зарицька).

Після 1945 на еміграції в Німеччині й Австрії було кілька спроб відновити УЧХ. На з’їзді 10. 10. 1945 у Мюнхені обрано керівні органи (гол. ради Б. Андріевський, гол. управи Т. Воробець) єдиної червонохресної організації, але вже тоді, під сов. тиском, амер. окупаційна влада заборонила вживати назву УЧХ. Тоді УЧХ перетворено на організацію з подібними завданнями, спершу як СанітарноХаритативну Службу (СХС), а з 1949 як Укр. Мед.-Харитативну Службу (УМХС) з осідком у Мюнхені. Для допомоги потребуючим, гол. політв’язням на укр. землях, окупованих Польщею й СССР, створено в Америці в 1930-их pp. червонохресну організацію п. н. Укр. Золотий Хрест.

В УССР продовжували діяти товариства УЧХ, спершу як незалежні гуманітарні організації, пізніше їх підпорядковано наркоматові здоров’я та включено до загальнорадянської системи товариств ЧХ.

Українська Медично-Харитативна Служба (УМХС),

постала по другій світовій війні на базі заборонених окупаційною владою клітин Укр. Червоного Хреста в Німеччині, з осідком у Мюнхені, 1945 п. н. Санітарно-Харитативна Служба (СХС) при Апостольській Візитатурі для українців католиків (Sanitary Charitable Service at the Apostolical Visitator’s Office of the Greek Catholic Church for Germany), з 1948 як Укр. СХС, з 1955 під теперішньою назвою — УМХС (Ukrainischer medizinischer und caritativer Dienst). 3 1945 міжнар. і баварський Червоний Хрест неофіц. допомагали СХС харчами, ліками й одягом. Дотації приходили також від укр. заокеанських організацій, від Кат. Церкви, з членських вкладок (1947 — бл. 14 000, організованих у 61 станиці) та прибутків з укр. імпрез. Від 1948 УСХС (згодом УМХС) поширила свою діяльність на територію трьох окупаційних зах. зон Німеччини й Австрії; вона мала крайові представництва (5), станиці, делеґатури і зв’язкових за кордоном (у США, Канаді, Австралії, Франції і Бельгії). Мед. допомогу подавано у створених амбуляторіях (1946 діяло 20 в таборах УНРРА, у тому ч. 5 під безпосереднім керівництвом УМХС; після 1950 — лише одна в Мюнхені). Спершу в системі УМХС працювало бл. 150 лікарів (організовано кілька курсів для медсестер), але з виїздом за океан їх ч. зменшилося як і діяльність УМХС. Крім лікарської допомоги, діяв відділ розшу. ків і поєднання чл. родин, допомоговий відділ інвалідам, кол. воякам УПА, вдовам, сиротам тощо. Згодом поширено діяльність поза Німеччину й Австрію, даючи допомогу потребуючим в Україні, Польщі, Чехії, Юґославії, Румунії, Аргентині й ін. Гол. Ради УМХС були: Б. Андрієвський (1945 — 51), І. Мірчук (1951 — 55), Г. Мартинець (1955 — 68), Я. Ковалик (з 1968) Очолювали Гол. Управу: СХС — Т. Воробець (1945 — 48); УСХС — УМХС — Я. Воєвідка (1948 — 49), І. Мірчук (19.49 — 50), М. Хроновят (1950 — 51), Я. Гинилевич (1951 — 79, згодом почесний гол.), Б. Синишин (з 1979). Довголітній орг. секретар Г. Комаринський (з 1945).

Світова Рада Суспільної Служби СКУ

в особі голови п.Ольги Даниляк координує споріднення осередків ССУ з різними громадськими організаціями української діаспори.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s