Діаспора соціальна. Частина третя


Інна перед хворобоюВідчуття переповненого ке-лиха

Причиною до написання цієї частини стала історія Інни К., з долею якої я нещодавно випадково зіткнулась. Випадковість виявилася невипадковістю, але тієї останньою краплею, що переповнила келих проблеми українських мігрантів у Німеччині. Випадок Інни на перший погляд ординарний як на  українку-заробітчанку за кордоном. Але коли людині виголошується смертний вирок у неповних 30 років, матері трирічної дитини, з вуст лікарів, що здавалося можуть все, то настає відчуття переповненого келиха.

Інні ставлять діагноз раку шлунку останньої стадія розвитку. Лікарі в Німеччині, країні її нелегального перебування, розводять руками.  Хвороба занадто запущена, щоб робити позитивні прогнози. Навіть при великому бажанні допомогти жінці, лікар-онколог ненав’язливо радить чоловікові Інни відвести її поки не пізно в Україну, щоб попередити наслідки транспортування у разі найгіршого. Лікар дає часу на життя від кількох тижнів до кількох місяців в кращому випадку.

Хворобу ускладнює глибока анемія і виснаження організму. Лікар висловив сподівання, що молодий організм Інни все ж допоможе їй перенести переліт на батьківщину. Цього сподівалися всі.

Переліт в Україну

витримала. З Берліна до Києва дві години літаком. В дві години по полудню за дві години до чекінгу Інна з чоловіком вже були в аеропорту Тегель. Напружене чекання відльоту втішали думки скорого побачення рідних місць. Інна боялася польоту: летіла вперше. Чоловік мав свої страхи за свої проблеми. Але все обійшлося.

Ввечері їх зустрів Бориспіль. Всю ніч добиралися додому в Тернопільську область. Вранці о п’ятій ранку  нарешті машина рідних довезла їх до хати. Від ранкового шуму гостей пробудилася дочка Іринка. Маму проте не впізнала. Останній раз вона бачила її два роки тому. Останнім часом вона часто питалася за матусю, ніби передчуваючи щось недобре. Мама нарешті повернулася. Продовжувати читання Діаспора соціальна. Частина третя