ФЕНОМЕН ЦІЛИТЕЛЬСТВА В УКРАЇНІ


with-god-all-things-are-possible_webО. Карагодіна (НаУКМА, Київ)
ФЕНОМЕН ЦІЛИТЕЛЬСТВА
В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ 90-х РОКІВ:
ДЕЯКІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ
ТА ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
Глобальні політичні та економічні проце-
си, що відбуваються в країнах колишнього СРСР протягом останнього деся-
тиріччя, спричинили значні зміни у сфері суспільного життя, які спостеріга-
ються як на рівні індивідуальної, так і суспільної свідомості. Унікальність
явищ духовного життя суспільства в останні роки обумовлена не тільки на-
слідками руйнування тоталітарного режиму, порушенням домінуючої комуніс-
тичної ідеології, а, можливо, й ситуацією суспільної нестабільності, яка є
характерною для періоду “на межі століть”. Змінам масової свідомості в нашій
країні на початку 90-х років притаманні підвищення рівня тривоги, знижен-
ня рівня психологічного комфорту та індексу життєвої задоволеності (Голо-
ваха Є.І., Паніна Н.В., 1994), зростання містичних настроїв і значне поши-
рення паранаукової міфотворчості (Щедрін А.Т., 1991), пожвавлення інтере-
су до традиційних релігій, виникнення багатьох нових релігійних течій і сект
(Филипович Л.О., 1994). Підвищення агресивності призводить до збільшення
кількості осіб з соціопатіями (девіантною та криміногенною поведінкою), що,
на думку Є.І.Головахи і Н.В.Паніної, є відображенням таких суспільних про-
цесів, які руйнують саме об’єкт адаптації — суспільні норми і вимоги, внаслі-
док чого люди втрачають звичайні орієнтири свідомості та мотиви поведінки.
Знеціненню моральних регуляторів поведінки сприяє також бурхливий Феномен цілительства в Україні на початку 90-х років: деякі соціокультурні, психологічні
та психопатологічні аспекти
розвиток науки і техніки, зміна економічної ситуації в бік розвитку ринкових
відношень, коли головною метою людини стає “належне функціонування” з
перебільшеною увагою до засобів і послабленою — до мети діяльності (Гусачен-
ко В.В., 1991).
Однак пошуки шляхів розв’язання екзистенційних проблем залишаються
необхідною потребою в умовах швидкого розпаду колишньої ідеологічної систе-
ми, набуваючи характеру “релігійного буму”, “вибуху” позанаукової міфотвор-
чості. W.B.Yeats уважав відродження окультних наук і магічних практик у
сучасному суспільстві проявом “повстання душі проти розуму” (цит. з
R.Cavendish, 1990). На думку Б.С.Братуся (1991), есхатологічний рівень свідо-
мості з власним для нього визначенням нескінченності, належності до вічного і
божественного є закономірним ступенем на шляху вдосконалення людини.
Характерна риса сучасної окультно-релігійної свідомості — прагнення за-
стосувати наукові гіпотези для обґрунтування своїх загальних концепцій. Як
правило, саєнтологічні релігійні вірування базуються на відносно малопошире-
них наукових даних, які ще не ввійшли до арсеналу “великої науки”. Зокрема,
такими є дослідження в галузі природи біополя, які виконуються в межах пара-
психології як системи знань, що тільки претендує на статус науки. Для фахівців-
парапсихологів питання про реальність псі-явищ, докази їх існування та детек-
тування не є дискусійними. Як стверджує А.П.Дубров (1992), “нині парапси-
хологія — це синтезна наука, яка містить у собі весь досвід і арсенал методів
сучасної науки від електроніки до інформатики, квантової фізики і біоенергети-
ки, філософії та акупунктури й інших дисциплін”. Характеризуючи власти-
вості біополя як “сукупності різних компонент фізичної природи”, І.М.Коган
(1992) стверджує, що ці компоненти взаємодіють між собою і, таким чином,
виникають нові якості, не властиві кожній із компонент окремо. Розглядаючи
клас інформаційних парапсихологічних феноменів, цей автор пропонує виділя-
ти 3 їх рівні:
1. Рівень реальних фізичних моделей, для опису яких застосовуються ре-
зультати фізичних експериментів, що дозволяють за допомогою фізичних при-
ладів зафіксувати фізичні явища, котрі обумовлюють або принаймні супровод-
жують парапсихологічні феномени (“близькобачення”, визначення руками живих
та мертвих культур бактерій і т.ін,).
2. Рівень потенційних фізичних моделей, який містить псі-феномени, котрі
підтвердити у фізичному експерименті поки що не вдалося, хоча є всі підстави
вважати, що в їх основі існують відомі фізичні явища (наприклад, телепатія).
3. Рівень феноменів, які потенційно не можуть бути зведені до фізичних
явищ (“далекобачення”, проскопія або “яснобачення”, діагностування за світо-
глядом).
A priori визначаючи існування феноменів третього рівня, автор розглядає
їх як основу для перегляду загальних матеріалістичних уявлень про світ, по-
глиблення філософської категорії матерії, нового розуміння взаємозв’язку ма-
терії і духу тощо.
З нашої точки зору, за такої кількості припущень строгість наукових по-
зицій цих авторів викликає певні сумніви, а висновки про безперечну наукову
обґрунтованість псі-явищ виглядають дещо передчасними.
Недостатньо переконливими, на наш погляд, є також спроби з’ясувати
фізичні основи так званої контагіозної магії з позиції сучасної квантової теорії
(Болдирєв Л.Б., Сотіна Н.Б., 1992), а також математично обґрунтувати ре-
альність деяких “мантичних” феноменів (Мхітарян К.Н., 1993).
Звіти про подібні наукові розробки щомісяця з’являються на сторінках
наукових та позанаукових видань, суттєво впливаючи на свідомість найбільш
освіченої частини суспільства і сприяючи процесу міфотворчості.
Зміни суспільної свідомості в напрямку розширення діапазону сприй-
няття містичних і неомістичних концепцій визначило поширення цілитель-
ства з застосуванням “екстрасенсорних здібностей”, деяких релігійно-містич-
них і магічних засобів. Зростанню популярності цілительства сприяє також
зниження престижу офіційної медицини, брак компетентної наукової оцін-
ки парамедичних методів лікування, широка реклама цілительської практи-
ки, “готовність” суспільної свідомості прийняти на віру ірраціональні ідеї,
повірити в “чудо”. Потенційними клієнтами цілителів, які використовують
магічні та окультні засоби, є всі ті, хто не виключає можливості виникнення
захворювання внаслідок чаклунства, “зіпсуття”, “наврочення”. Крім того,
“народні цілителі”, які пропагують, як правило, здорове життя і послідовно
використовують цілий комплекс лікувальних методів (оздоровчі засоби, фіто-
терапія на тлі уникнення шкідливих звичок), намагаються допомогти тим
пацієнтам, котрим офіційна медицина не може, з певних причин, приділити
достатньої уваги. З одного боку, це суб’єкти, які перебувають у стані “пе-
редхвороби”, а з іншого — тривало хворіючі “хроніки”. Як ті, так і інші
потребують стимуляції адаптивних можливостей організму, довготривалого
індивідуального психотерапевтичного впливу, формування активної позиції
під час лікування, чого цілителі досягають досить успішно.
Саєнтологічні погляди цілителів-екстрасенсів е еклектичною релігійно-
містичною системою з безумовною вірою в існування потойбічних сил, які
впливають на поведінку і самопочуття в кожну окрему мить і на долю люди-
ни взагалі. В межах матеріалістичного світогляду такі переконання трива-
лий час розцінювалися або як прояви пралогічного, архаїчного мислення
людини, або як ознака психічного захворювання, особливо в тому випадку,
коли ці вірування суттєво впливали на соціальне функціонування. Протягом
майже століття в колі психіатрів не викликало сумнівів уявлення про те, що
переживання впливу зовнішніх сил на думки, почуття та сприйняття довко-
лишнього світу є безумовною ознакою психічних розладів. Практичним
підтвердженням цього положення є зміст маячення тисяч пацієнтів психіат-
ричних лікарень, які висловлюють ідеї впливу на них з боку інших осіб
(реальних або нереальних) за допомогою гіпнозу, екстрасенсорних засобів,
космічного випромінювання, компьютерів, чаклунства тощо. Найголовнішим
критерієм для діагностування психічного захворювання в таких випадках є,
безумовно, не тільки зміст маячних ідей, а, головним чином, динаміка змін
особистості та відхилення у поведінці хворого. Частково внаслідок викриття
відомих негативних тенденцій у роботі психіатрів періоду “застою”, частко-
во завдяки багатьом газетним публікаціям, у яких вельми категорично стверд-
жувалось про використання спеціалістами з КДБ та ЦРУ “психотронної зброї”,
можливості “зомбування” людей, в останні роки поширились уявлення про
принципову можливість впливу на думку, емоції та поведінку людини неза-
лежно від її бажання і навіть без її відома.
Таким чином, нині всупереч традиційно матеріалістичним поглядам на
природу “містичної свідомості”, в суспільстві сформувалося толерантне став-
лення до окультно-магічних уявлень, що знаходить своє відображення у поши-
ренні цілительства з використанням “екстрасенсорних” та магічних засобів.
Метою цього дослідження було вивчення механізмів формування і струк-
тури саєнтологічних і деяких окультно-містичних поглядів цілителів-екстра-
сенсів з урахуванням їх соціокультурних та особистісних характеристик.
Вибір об’єкта дослідження був обумовлений актуальністю процесів зміни
масової свідомості, подальшим поширенням феноменів цілительства, необ-
хідністю наукової кваліфікації цього явища, а також тим, що цілителі-
екстрасенси є типовими носіями саєнтологічних та окультно-містичних віру-
вань. Крім того, важливим завданням дослідження було визначення особли-
востей взаємозв’язків діяльності народних цілителів з офіційною медичною
практикою і з’ясування ступеня впливу феномена цілительства на ставлення
населення до офіційної медицини.
Обстеження респондентів проводилось за допомогою методів інтерв’ю-
вання, анкетування і психологічного тестування з застосуванням спеціаль-
ної анкети та повного варіанту СМОО (Стандартизований метод обстеження
особистості: Собчик Л.М., 1990). Протягом вересня — жовтня 1994 p. було
обстежено 18 цілителів, серед яких 6 (33,3%) чоловіків і 12 (66,6%) жінок.
Середній вік обстежених — 36,2+5,7 років. Усі респонденти мали середню
спеціальну або вищу освіту, 5 цілителів (2,8%) закінчили медичне училище
і кілька років (від 3 до 20) працювали в медичних закладах середніми медич-
ними працівниками. Під час обстеження всі цілителі мали певну підготовку в
галузі нетрадиційної медицини (курси з біоенергетики, біоенергоінформатики,
безконтактного масажу) і деякий практичний досвід цілительства. Середній стаж
роботи з застосуванням екстрасенсорних засобів складав 4,2+2,5 року.
Майже половина обстежених (46,2%) вже в дитячі роки стикалися з
“паранормальними” явищами (віщі сни, здійснення передбачень, вплив “по-
тойбічних сил”) або брали участь у цілительській діяльності своїх родичів. У
7 респондентів (39,2%) реалізація екстрасенсорних можливостей була пов’я-
зана з соматичними розладами (наприклад, інфаркт головного мозку, шлун-
ковий крововилив, патологічний клімакс), травмою голови, деякими психо-
соматичними захворюваннями.
Тільки 3 досліджених (16,7%) отримали виховання в родинах, де бать-
ки були активно релігійні, в решти формування релігійного світогляду відбу-
валось поступово, паралельно розвиткові їх цілительських здібностей. У
більшості випадків (близько 90% спостережень) для усвідомлення своїх над-
звичайних можливостей, інтеріорізації ідеї про зв’язок із Божественною Си-
лою респондентам був потрібен деякий час (від кількох місяців до 2-3 років),
протягом якого вони відчували певні вагання, сумніви, чи є їхній вибір діяль-
ності правильним, але постійно отримували “ознаки” того, що необхідно
продовжувати вдосконалення. Часто ідеї про “фатальність” цілительської
практики виникали у респондентів post factum, як симптом “розгортання
спогадів”: ретроспективно оцінюючи події минулого, вони знаходили в ньо-
му багато підтверджень своїм припущенням про те, що “все було визначено
Згори заздалегідь”, до цього їх “спонукала сама Доля”.
Після закінчення етапу вагань і формування ядра світоглядної кон-
цепції всі цілителі починали активно працювати, керуючись прагненням
допомогти людям позбавитися страждань, навернути їх до загальних релігій-
них цінностей, постійно удосконалювати свої уміння. Найбільше обстеже-
них цілителів почали свою активну діяльність у 1990-1993 роках. На цьому
етапі у них з’явилося почуття полегшення від того, що їх нова праця — саме
те, чого вони завжди шукали. Багато хто пережив відчуття гармонії з довко-
лишнім світом, зростання впевненості в собі.
Особистісні профілі (тест СМОО) обстежених у більшості випадків свідчи-
ли про відносну гармонійність особистісних рис і високий рівень їх нової
соціальної адаптованості. Виходячи також із даних, отриманих за допомо-
гою інтерв’ювання, розвиток релігійних поглядів і вдосконалення цілительсь-
кої майстерності респондентів мали позитивний вплив на їхнє соціальне функ-
ціонування: вони набували просоціальних настанов, перетворювались у по-
слідовників високоморальних принципів життя, у них пом’якшувались такі
особисті риси, як неконформність, схильність до депресивних та фобічних
реакцій, егоцентричні та гедоністичні настанови.
Чимало обстежених (12 респондентів або 67,4%) засвідчили, що раніше
вони мали тяжкі соматичні захворювання або періодично страждали від го-
ловного болю, безсоння, роздратованості, відчували коливання настрою.
Більшість із цих респондентів тривалий час лікувалась офіційними метода-
ми, поступово втрачаючи надію на одужання. З удосконаленням у галузі
цілительства вони позбавилися своїх хвороб і на час дослідження майже всі
оцінювали стан свого здоров’я як “хороший”.
У низці випадків (більш ніж 60% спостережень) у респондентів були
зареєстровані такі переживання, які з позицій традиційного психіатричного
підходу можуть бути розглянуті як психопатологічні феномени. Так, ціли-
телі, які звуть себе “контактерами”, періодично мали змогу “виходити на
канал зв’язку зі своїми керівниками та вчителями”, отримували інформацію
“телепатично”, у вигляді “думок, які звучать”, “вкладених думок”. Деякі
респонденти, перебуваючи під впливом “Космічної Сили”, “Найвищого Розу-
му”, записували вірші, нібито послані “Зверху”, малювали, лікували, відчу-
ваючи, що хтось керує їхніми діями. При цьому під час тривалої цілеспря-
мованої розмови в жодного з цілителів не було помічено ознак емоційного
збіднення, аутизації, формальних розладів мислення.
Проведене дослідження дозволяє сформулювати деякі припущення, що
потребують подальшої розробки та ретельного обґрунтування:
1. Феномен цілительства є проявом глобальних соціальних процесів,
що відбуваються в суспільній свідомості населення України протягом ос-
танніх років;
2. Світоглядні концепції цілителів як представників саєнтологічного
напрямку нових релігійних течій можуть бути намаганням подолати вузько
матеріалістичні судження про сутність людини, прагнення самоактуалізації,
ознакою просування шляхом знання та об’єднання з Природою;
3. Всупереч зовнішній схожості з психопатологічними феноменами, особ-
ливості сприйняття, мислення й поведінки, які спостерігалися у дослідже-
них цілителів, не можуть бути розцінені як ознаки психічних захворювань,
оскільки вони не відповідають повністю жодному наборові критеріїв певних
розладів у сучасних класифікаціях (DSM-III-R, ISD-10);
4. Розвиток системи саєнтологічних уявлень і вдосконалення засобів
цілительської практики сприяє підвищенню рівня адаптації індивіда внаслі-
док компенсації деяких особистісних рис (неконформність, сензитивність,
тривожність), подолання невротичних симптомів (головний біль, емоційна
лабільність, порушення сну, вегетативна нестабільність) і пом’якшення пере-
бігу психосоматичних розладів;
5. Цілительська практика в більшості випадків може мати певні пози-
тивні результати внаслідок використання свого психотерапевтичного компо-
нента. Однак повне ігнорування офіційної медицини та користування послу-
гами “лікарів”, які майже зовсім не мають медичної підготовки, може при-
звести до тяжких наслідків. Організаційні та методологічні проблеми ви-
вчення діяльності цілителів з позицій її впливу на стан здоров’я і світогляд
окремої людини й суспільства взагалі — це наполеглива вимога сьогодення.
Література:
1. Головаха Е.И. Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. – К.: Абрис,
1994. – 168с.
2. Щедрин. А.Т. Околонаучное мифотворчество как социокультурный феномен //Наука и культура: гуманис-
тический аспект. Сб.науч.тр. -Харьков, 1991. – С.138-148.
3. Филипович Л.О. Новітні релігійні течії і культи //Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції,
процеси. – К., 1994. – С.352-374.
4. Гусаченко B.В. Технология или жизнь //Наука и культура: гуманистический аспект. Сб.науч.тр. – Харь-
ков, 1991. – С.129-138.
5. Cavendish R. A History of Magic. – London: Arkana, 1990. -180p.
6. Братусь B.C. К проблеме нравственного сознания в культуре уходящего века //Вопросы психологии. –
1991. – №1.- С.6-13.
7. Дубров А.П. Парапсихология и интегратквное знание: смысл главных проблем //Парапсихология в СССР. –
1992. – №2 (4). -С.11-16.
8. Коган ИМ. Парапсихология и некоторые ее проблемы //Парапсихология в СССР. – 1992. – №2 (4). –
С.2-11.
9. Болдырев J I . Б , Сатина Н.Б. Магия и квантовая механика //Парапсихология и психофизика. – 1992.- №4
(6). – С.3-7.
\О.Мхитарян К.Н.. Парапсихология и мантические свойства

Джерело: НаУКМА

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s