Вклю­чен­ня в за­галь­но­єв­ро­пей­сь­кий куль­ту­р­ний про­цес


М. Нечиталюк

gazetyОгля­да­ю­чи сьо­го­д­ні стан на­у­ко­во­го вивчен­ня укра­їн­сь­кої пре­си від її за­ро­джен­ня і до­ни­ні, ма­є­мо до­ста­т­ні під­ста­ви ствер­джу­ва­ти, що впро­довж ми­ну­ло­го, ХХ сто­літ­тя, сфор­му­ва­ла­ся і роз­ви­ну­ла­ся окре­ма на­у­ко­ва га­лузь жу­р­на­лі­с­ти­ко­з­нав­с­т­ва — іс­то­рія укра­їн­сь­кої жу­р­на­лі­с­ти­ки, яка співі­с­нує з та­ки­ми від­но­с­но са­мо­стій­ни­ми на­у­ко­ви­ми ди­с­ци­п­лі­на­ми, як іс­то­рія і те­о­рія пре­си (пре­со­з­нав­с­т­во, ча­со­пи­со­з­нав­с­т­во), іс­то­рія і те­о­рія пу­б­лі­ци­с­ти­ки (пу­б­лі­ци­с­ти­ко­з­нав­с­т­во) та те­ле­ра­ді­о­жу­р­на­лі­с­ти­ка.

Пи­тан­ня про час і мі­с­це за­ро­джен­ня за­галь­ної на­у­ки про жу­р­на­лі­с­ти­ку має, на наш по­гляд, дис­ку­сій­ний ха­ра­к­тер. Ав­то­ри пер­шо­го те­о­ре­ти­ч­но­го кур­су “Українська жу­р­на­лі­с­ти­ка на тлі до­би”, ви­да­но­го у 1993 ро­ці в Мю­н­хе­ні, Оль­герд Бо­ч­ков­сь­кий і Сте­пан Сі­ро­по­л­ко до­три­му­ю­ть­ся по­гля­ду, що “Батьківщиною те­о­рії жу­р­на­лі­з­му до­во­ди­ть­ся ви­зна­ти Ні­ме­ч­чи­ну”(1). По­чат­ки на­у­ко­вої те­о­рії про жу­р­на­лі­с­ти­ку во­ни ви­во­дять з фа­к­ту ви­кла­дан­ня си­с­те­ма­ти­ч­них кур­сів жу­р­на­лі­з­му у ні­ме­ць­ких уні­вер­си­те­тах, по­чи­на­ю­чи з 1895 ро­ку, та по­яви пер­ших під­ру­ч­ни­ків про­фе­со­рів Ко­ха, Бю­хе­ра, Бру­н­гу­бе­ра і До­ві­фа­та. Усі ці під­ру­ч­ни­ки, під­кре­с­лю­ють во­ни, ви­й­ш­ли в пер­шо­му де­ся­ти­річ­чі цьо­го сто­літ­тя (тобто, ХХ-го. — М.Н.) й ще до­сі не втра­ти­ли сво­го пе­да­го­гі­ч­но­го зна­чен­ня (1; 18). Ціл­ком зро­зу­мі­ло, що на­зва­на на­у­ко­ва лі­те­ра­ту­ра про жу­р­на­лі­с­ти­ку, яка вва­жа­ла­ся пер­шим “обгрунтуванням са­мо­стій­ної “науки про ча­со­пис” (1; 18), ста­ла пе­в­ним дже­ре­лом для на­пи­сан­ня ще у 1937 ро­ці не­за­кін­че­но­го кур­су Оль­гер­да Бо­ч­ков­сь­ко­го “Основи жу­р­на­лі­з­му” та йо­го про­дов­жен­ня, яке здій­с­нив Сте­пан Сі­ро­по­л­ко, ко­ри­с­ту­ю­чись най­но­ві­шою, у ме­жах 30-х ро­ків, спе­ці­аль­ною лі­те­ра­ту­рою, по­да­ною на­при­кі­н­ці йо­го пра­ці. Крім ні­ме­ць­ких під­ру­ч­ни­ків з те­о­рії жу­р­на­лі­с­ти­ки, ді­а­с­по­р­ні те­о­ре­ти­ки укра­їн­сь­кої пре­си ко­ри­с­ту­ва­ли­ся більш ши­ро­кою ле­к­ту­рою Продовжувати читання Вклю­чен­ня в за­галь­но­єв­ро­пей­сь­кий куль­ту­р­ний про­цес

Преса української діаспори в минулому і нині


В. В. Чекалюк

Діаспорна преса була творцем громадської думки, невід`ємною частиною суспільного життя української етнічної спільноти. У статті аргументується те, що преса української діаспори в минулому і нині залишається засобом передачі етнічної інформації, одним із каналів розкриття її ролі у житті зарубіжних українців, зокрема формування їх самосвідомості.

Diaspora press was a maker of public opinion, an integral part of the ethnical Ukrainians social life. The essence of this article is a thesis, that Ukrainian diaspora press in past and present has been remaining as a way of communicating ethnical information, showing it role in foreign Ukrainians life, in particular in forming self-consciousness.

Diaspora press was a maker of public opinion, an integral part of the ethnical Ukrainians social life. The essence of this article is a thesis, that Ukrainian diaspora press in past and present has been remaining as a way of communicating ethnical information, showing it role in foreign Ukrainians life, in particular in forming self-consciousness. Процеси розвитку української журналістики в світовому контексті з погляду свободи преси і об`єктивної інформації як важливих цінностей демократії схожі з відповідними процесами у державах Центральної і Східної Європи. Прикладом цього є розроблений професором В. Ф. Івановим в Інституті журналістики проект, мета якого – широке обговорення проектів розвитку журналістики, інформаціології у країнах Центральної і Східної Європи. Інститут журналістики разом зі Спілкою журналістів України, Європейською академією Берліна за сприяння Міжнародної академії інформації розробили програму “Вільна журналістика у демократичній державі” Продовжувати читання Преса української діаспори в минулому і нині

…завдячує Ґєдройцеві


Автор: Оля ГНАТЮК

Єжи Ґєдройц

Цей текст — не про Маркеса, не про літературу і навіть не про письменника, а про редактора і культуру. А радше — про Редактора і «Культуру». Звісно, йдеться про завдячує Ґєдройцевя і паризьку «Культуру». Його так і називали — Редактором, а Адам Міхнік ще — Князем. Звісно, Міхніку йшлося не так про аристократичне походження, як про визначення місця Ґєдройця в ієрархії. У цих визначеннях — величезний заряд поваги до безперечного авторитету. Завдяки Ґєдройцю «Культура» в уяві поляків стала острівцем, або, як дехто каже, — ковчегом свободи. У цих словах — острівець чи ковчег — закладено два значення: спасіння і, водночас, самотність. Мабуть, по-іншому і бути не може; справжній-бо авторитет має бути за будь-яких обставин дистанційованим.

Ґєдройць посів чільне місце в польській культурі та політичній думці. Був одним із незаперечних авторитетів, що його він здобув своєю незалежністю від сильних світу цього, своїм державницьким мисленням і своєю наполегливою працею на користь Польщі. А також на користь України, оскільки Ґєдройць вважав, що в державних інтересах Польщі — існування сильної української держави. Власне, Ґєдройцю завдячуємо те, що саме Польща першою визнала незалежність України. Продовжувати читання …завдячує Ґєдройцеві

Богда́н Осадчу́к


Богдан ОсадчукБогда́н Осадчу́к (1 серпня 1920, Коломия (Івано-Франківщина) — журналіст, публіцист, професор Вільного університету в Берліні (Німеччина).

Біографія Навчався в Берлінському університеті в 1942-1944 рр.

Докторську дисертацію захистив в Українському Вільному Університеті (Мюнхен) в 1966 р. В еміграції працює як український журналіст (зокрема, німецькі видання «Українські вісті», «Die Neue Zeitung» (1950-55), «Der Tadesspiegel», швейцарська «Die Neue Zurcher Zeitung»).

Автор книг «Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas» — «Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи» (1962), «Der Sowjetkommunismus-Dokumente» — «Радянський комунізм. Документи» (1964). Був головним редактором «Віднови» — емігрантського журналу незалежних українських інтелектуалів. З 50-х років ХХ століття співробітничає з відомим європейським виданням «Культура» Єжи Гедройца (польсько-українські відносини).

Останній високо оцінював дослідження Б. Осадчука та його внесок у формування польсько-українського співробітництва. Таку ж позитивну оцінку дав Б.Осадчуку й лауреат Нобелівської премії польський письменник Ч. Мілош. Серед відзнак Б. Осадчука, орден Білого Орла — найвища урядова нагорода Польщі.

“І так я комбінував, комбінував…”


Взяти інтерв’ю в Богдана Остапчука, майже дев’яностолітнього українського  діаспорянина в Берліні – справа нелегка. Вже мабуть нічого не залишилося, щоб пан Осадчук комусь з журналістської братії не розповів. Перша моя спроба зробити унікальне інтерв’ю з патріархом еміграційної публіцистики гучно провалилась. Порівнюючи сказане мені з минулими інтерв’ю Станіславу КУЛЬЧИЦЬКОМУПольському радіоКабачію Роману , Ірині КИРИЧЕНКО, bbc, зрозуміла: повтор. Повторюватись дуже не хочеться. Спробую зробити ще один допит, на щастя, пан Осадчук в полі досягнення в Берліні. Він так само повний справ і клопотів. Правда, смуток замішався в його буденність. Кілька місяців тому відійшла з життя дружина Ірина. Пан Богдан шкодує, що своє 90-ліття буде святкувати один, без неї. А поки навближається ювілей, пан Осадчук продовжує працювати. Пише на друкарській машинці свої матеріали. Зацікавився виданням українців Берліна в інтернеті. Дуже шкодує, що не вміє поводитись з інтернетом і компютером. Напам’ять я отримала книгу “Український космополіт із берлінською адресою”польських авторів: шеф-редактора німецько-польського журналу «Діалог» (Берлін) Базиля Керського і професора Варшавського університету Анджея-Станіслава Ковальчика. В книзі йдеться про берлінське життя і діяльність Богдана Осадчука,відомого в пресі під іменем “Александер Кораб”.

Сподіваюсь незабаром зможу донести більше читачам “Хати скраю” про нашого довгожителля діаспори.

ред.

Продовжувати читання “І так я комбінував, комбінував…”

Богдан Осадчук: “моя співпраця з «Культурою»”


Богдан ОСАДЧУК

РОЛЬ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦА В ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИНАХ

З Єжи Ґедройцем я познайомився п’ятдесят років тому, а точніше в червні 1950 року на Конгресі свободи культури в Західному Берліні. Йшов другий рік «холодної війни», епіцентр якої якраз і був розташований у цьому місці. На рік раніше Сталін був змушений припинити блокаду Берліна, однак ця поразка не повернула колишнього флірту між Радянською імперією та Західними демократіями. Москва разом із її сателітами й комуністичними партіями в Західній Європі розпочала ідеологічний наступ проти «американського імперіалізму», метою цього наступу було витіснення Сполучених Штатів зі старого континенту.

Скликаний у Західному Берліні – тоді острові незалежної думки в морі сталінської несвободи – Конгрес повинен був стати сигналом для мобілізації американських і європейських інтелектуалів супроти небезпеки нового поневолення духу в ім’я «миру та соціалізму». Європа ще не зовсім прокинулася після фашистського й гітлерівського тоталітаризму. Небезпека повернення до системи несвободи, цього разу в комуністичній обгортці, щонайменше не була фантазією. Продовжувати читання Богдан Осадчук: “моя співпраця з «Культурою»”