“…щирому бажанню діаспори з багатьох країн було завдано і певної шкоди. “


Андрій Чирва

Неоране поле діаспори

Хтозна-як там з покладами нафти чи газу, а от пласти нашої діаспори, розкиданої по всьому світу, не вивчені, не розроблені, не використані. Бачу, як у декого з доморощених “зв’язкових зі світовим українством” подібна категоричність перекошує обличчя від здивування. Як так?! Та ми ж…, та вони ж…, скільки он їжджено-переїжджено… Відповідаю поширеним у суспільстві висновком: метушні багато, а справ – катма. Тобто не маленьких, фрагментарних спроб щось зробити, навести мости єднання, а великих проектів, які б закінчилися чимось помітним. І, певна річ, корисним.

Меценат і філантроп Петро Яцик, один з найпомітніших представників діаспори (світла йому пам’ять), якось сказав, що зустрітися українцям усього світу, погомоніти досхочу, спільно поплакати над важкою долею – це може і повинно бути. Але цей світський променад не може бути безконечним, аби лише ним усе і обмежувалось. Нам слід робити щось конкретне, з великими фінансовими вливаннями і з помітним всесвітнім ефектом.

На жаль, чогось подібного поки що не сталося. Не здивувало українство світ аж чимось таким… щоб перевернуло чи свідомість, чи технології. Ми лишень розімліли у великих прожектах, любимо послатися на вірменський досвід, де діаспора спільно з активними представниками “материнської” Вірменії не лише вберегла країну від занепаду, а й дала потужний поштовх до її подальшого розвитку. Продовжувати читання “…щирому бажанню діаспори з багатьох країн було завдано і певної шкоди. “

Веб-портал ukrainians.de радий…


прибрехати.

Як не дочув, то прибрехав. Так кажуть у нас в Україні. Тепер і в Німеччині.  Де українці, там і їх поговірки, що їм відповідають.

Хто не дочув:

www. ukrainians.de – портал українців в Німеччині

Що збрехав:

Веб-портал ukrainians.de радий повідомити:

“Презентація нової книги “Українського цвіту по всьому світу” письменниці Емми Андієвської.

Коли: у п”ятницю 03.04.09

Де: Культурфорум Хеллерсдорф,Carola-Neher str.1,12619 Berlin,U5-Neue Grottkauer str.

Після урочистої частини фуршет та спілкування за чашкою кави.

Вхід 4 євро.

Будемо раді всім!”

Що не дочув:

в Берліні проходитиме друга презентація книги видавництва “ Світ успіху”

про українську діаспору. Книга має назву: “Українського цвіту по всьому світу”.

Перша презентація книги відбулася в Україні: 9 березня 2009 року в спілці письменників України в рамках Шевченківських днів. Книга презентується як видання про українську діаспору. Про це можна прочитати в матеріалі Валентини Давиденко.

Письменниця, лауреат Шевченківської премії Віра ВОВК з Бразилії, американський астронавт Гайдемарі СТЕФАНИШИН-ПАЙПЕР, російський кінорежисер Володимир БОРТКО, американський суддя Богдан ФУТЕЙ – цих людей єднає українське походження. Вони і сотні інших українців, розкиданих по різних країнах і континентах, стали героями нової книги – Українського цвіту по всьому світу. Продовжувати читання Веб-портал ukrainians.de радий…

Над енциклопедією діаспори у Німеччині працює стало сім чоловік.


rudnyckyiЛеонід РУДНИЦЬКИЙ: “Я НЕПОПРАВНИЙ ОПТИМІСТ І ВІРЮ, ЩО УКРАЇНА БУДЕ БАГАТОЮ ДЕРЖАВОЮ”

Леонід Рудницький — один із найвідоміших науковців світу. Українець за походженням, професор-емерит германських та слов’янських мов і літератур, директор програми Центрально і Східноєвропейських студій в університеті Ла Саль (США, Філадельфія), дійсний член Національної Академії наук України. Вже багато років є професором департаменту германських і слов’янських студій в університеті Ла Саль, де викладає також українознавчі курси. Він є також професором Пенсильванського університету у Філадельфії, професором Українського католицького університету, Президентом Світової ради наукових товариств імені Шевченка, ректором Українського вільного університету, що у Мюнхені. До творчого доробку Леоніда Рудницького належить чимало наукових досліджень у ділянках німецької, слов’янських літератур та історії Української Церкви. У 1993 році він став лауреатом премії імені Івана Франка. Влітку 2001 року пан Рудницький був одним із почесних гостей Третього Всесвітнього форуму українців.

— Пане Рудницький, цікаво було б дізнатися про  Вашу родину. Звідки Ви, як складалася Ваша доля на Батьківщині, а згодом і за її межами? — Народився я 8 вересня 1935 року у сім’ї юриста Івана Рудницького — сотника УГА та Юлії з Лужницьких Рудницької у Замарстинові (мікрорайон Львова), де всі львівські “батяри”. Тому і люблю гумор. Моя мати з Тернополя. Прадід з маминої сторони був адміралом, високопоставленим радником. Дід був каноніком Свято-Юрського монастиря. Степан Рудницький, мій пращур, був географом. Широкому загалу відомі його листи, твори. Як я вже сказав вище, батько був галицьким адвокатом, сотником УГА і полковником австрійської армії. За часів німців батько допомагав євреям, провадив справи з Шептицьким. За зв’язок з націоналістами мав бути розстріляний більшовиками. Мусив емігрувати. Він був одним із співтворців листопадового зриву 1918 року. Належав до чоти, що першого листопада вивісила у Львові синьо-жовтий прапор. У Чехословаччині був військовим аташе. В моїй родині багато священиків. Продовжувати читання Над енциклопедією діаспори у Німеччині працює стало сім чоловік.