Розвинули в собі почуття власної гідності


Єврейське життя сьогодні: Україна і Німеччина

Сьогодні, через понад десятиліття після розвалу совєтського режиму і масової еміграції євреїв з Росії і України до Ізраїлю, США і Німеччини, на Україні проживає близько 500.000 євреїв. Відродження єврейської релігії і культури у центральних і східноевропейських державах розпочалося повною мірою наприкінці 1980-их років. Тоді вперше євреї, без тиску держави і впливу асиміляції, розвинули в собі почуття власної гідності, що колись заборонялося їхнім батькам.

Проблема

Масовий виїзд євреїв спричинив істотні демографічні зміни. Сьогодні понад половину євреїв в Україні – люди похилого віку. Більшість із них потребують соціальної, медичної і часто фінансової підтримки, оскільки їхніх пенсій не вистачає, щоб задовольнити елементарні потреби. Єврейські громади в Україні намагаються самостійно і за підтримки міжнародних єврейських організацій і місцевих підприємців поліпшити їхнє становище. Розвиток єврейського культурного і соціального життя в Україні призвів до нової ситуації, коли у змішаних сім’ях частіше траплялися випадки не асиміляції, а радше ідентифікації членів таких родин з єврейством. Зрозуміло, що внаслідок репресій комуністичного режиму бракує знань про релігійні і культурні основи юдаїзму, а отже потрібно більших зусиль для сприяння єврейській молоді. Німецьким євреям також дуже важко повернути традиції вигнаного і змордованого німецького юдаїзму. Як і всі «нові євреї» Европи, вони відрізняються від тих знищених довоєнних єврейських громад, бо мають різні етнічні, культурні та релігійні підґрунтя, лояльність та ідентичність, і формують певну гетерогенну групу.

Наплив нерелігійних юдеїв із країн-членів СНД спричинив потребу об’єднання існуючих у Німеччині громад. Із багатогранного калейдоскопу різного походження та різних релігійних і культурних традицій можуть постати нові єврейські ідентичності України, Німеччини та інших европейських країн. Після століть дискримінації та переслідування євреї, в статусі громадян своїх колишніх держав, отримали змогу жити із єврейською самоідентичністю. Продовжувати читання Розвинули в собі почуття власної гідності

Українська влада високо оцінює роль закордонного українства для утвердження нашої присутності в світі


shevchenko-v-praziПрезидент у Празі вручив державні нагороди за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-чеського співробітництва у гуманітарній сфері. Відповідно до указу Глави держави, орден «За заслуги» ІІІ ступеня отримали директор слов’янської бібліотеки у Празі Лукаш Бабка, викладач Празького (Карлового) університету Богдан Зілинський, президент Панєвропейського товариства культури, освіти та науково-технічної співпраці «Коменіус» Карел Музікарж та мер району Прага-5, де сьогодні було відкрито пам’ятник Шевченку Мілан Янчик. Орден княгині Ольги ІІІ ступеня отримала керівник української редакції радіо «Свобода» у Празі Ірина Халупа. Церемонія нагородження відбулася в ході зустрічі Президента України Віктора Ющенка та пані Катерини Ющенко з представниками української громади Чехії. У своєму виступі Глава держави наголосив, що українська влада високо оцінює роль закордонного українства для утвердження нашої присутності в світі. «Це особливий партнер України у розвитку нашої зовнішньої політики… По всьому світу українці роблять унікальну роботу, щоб Україна відбулася», – переконаний Віктор Ющенко. «Для мене тема української присутності у світі є ключовою», – підтвердив Президент. Глава держави запевнив у незмінності європейського та євроатлантичного курсу України. «Я високо ціную ту позицію, яку в такій політиці проводить українська діаспора», – сказав Президент. Він також високо оцінив відкриття у Празі пам’ятника Тарасу Шевченку та подякував усім причетним до цієї події. Він наголосив, що увічнення пам’яті видатних українських діячів за кордоном є важливим для держави, і українська влада заохочує активно проводити цю роботу. Президент нагадав, що в Україні за останні чотири роки було відкрито 3 пам’ятники видатним чеським діячам та подіям. У ході зустрічі з українцями Чехії Віктор та Катерина Ющенки передали українській громаді подарунки.

Українознавчі студії як джерело поширення знань про Україну в європейській спільноті


У сучасних реаліях особливо гостро стоїть питання щодо поширення знань про Україну в міжнародній спільноті. Це пов’язано, в першу чергу, з проблемою входження нашої країни до ЄС. Моніторинг громадської думки засвідчив, що понад 55% опитаних у шести найбільших країнах ЄС – Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Іспанії та Польщі – підтримують вступ України до ЄС, якщо вона виконає необхідні для цього умови. Близько третини опитаних (34%) проти цього вступу. Серед молоді 7 з 10 опитаних (69%) очікують, що ця подія станеться не пізніше ніж за 10 років. Опитування проведено наприкінці грудня 2006 р. – початку січня 2007 р. компанією TNS Opinion (Франція) на замовлення YES [7]. Нині Україна практично не дбає про поширення знань про себе у світі та Європі зокрема. Слід констатувати, що на сьогодні відсутні концепція та програма розбудови об’єктивних знань про нашу державу та їх системне й систематичне розповсюдження у світовому просторі, немає опрацьованої політики роботи з іноземними ЗМІ, не готуються фахівці для роботи із заходом щодо обміну інформацією, лобіювання наших інтересів. Україна не підтримує розвиток і діяльність провідних українознавчих центрів, які впродовж десятиліть взяли на себе обов’язок розвивати українську науку та культуру поза межами батьківщини, поширюючи їх у світі, а сьогодні через фінансові труднощі приречені на вимирання. Прикладом такого недбальства з боку нашої країни може слугувати ставлення до Українського Вільного Університету (Мюнхен) та НТШ у Сарселі (Париж). За відсутності в нашій державі цілеспрямованої політики та програми входження України в культурний європейський простір особливої ваги набуває діяльність європейських українознавчих студій, які на сьогодні є одним із найпотужніших джерел для поширення знань у зовнішньому європейському світі. Аналіз літератури засвідчує наявність значної кількості наукових досліджень щодо історії становлення та розвитку українознавчих студій. Ці теми відображені у працях С.Наріжного, О.Пріцака, О.Пахльовської, П.Кононенка та багатьох інших науковців. Проте, незважаючи на інтенсивне дослідження цієї проблеми, ще недостатня увага приділяється такому важливому аспекту цієї проблеми, як роль українознавчих студій у сучасному світовому культурно-освітньому просторі. Мета цієї доповіді – окреслити проблематику сучасного стану українознавчих студій у Європі, їх значення та роль для поширення знань про нашу державу. Важливість цього напряму діяльності добре розуміли наші попередники, які, опинившись із різних причин за межами України, цілеспрямовано працювали для того, аби відкрити її світові, використовуючи найрізноманітніший інструментарій. Так, ще М.Драгоманов мету свого перебування за кордоном і напрям своєї діяльності сформулював у журналі «Громада»: дати матеріал про Україну, її зв’язок із Європою розвивати як двосторонній, надати українському рухові загальноєвропейського звучання, домогтися його підтримки у світі. Іншими словами, ввести український рух у загальноєвропейський контекст Продовжувати читання Українознавчі студії як джерело поширення знань про Україну в європейській спільноті