“Голодомор” зовнішньої політики, або “По кому подзвін?”


fahnen75-та річниця вшанування пам’яті жертв Голодомору не змогла не відбитися на зовнішній політиці України. Навіть точніше, саме тема Голодомору наряду з темою НАТО стали пріоритетами українського МЗС, особливо протягом останнього року, затьмаривши всі інші, часом більш реальні і потрібні сучасній Україні, однак “спущені на гальма” проекти. А єдиним суттєвим здобутком можна назвати хіба, що те, що зараз слово Holodomor впізнається в Європі і світі.

Не заперечуючи самого факту Голодомору і не ображаючи страждань мільйонів невинно загиблих українців, водночас, не можна не говорити і про те, що в нинішньому світі навряд чи можна побудувати кращі відносини з сусідами постійними розповідями про те, які горе та муки перенесли українці на початку століття минулого. Яскравим свідченням цього стали слухання питання про Голодомор в Україні, що відбулися 22 жовтня цього року в Європарламенті. “Що стосується жертв Голодомору, не може бути кращого подарунку для них, як створення заможної, стабільної та демократичної України, що базується на солідних інституціях та сильному громадянському суспільстві. Тільки якщо ми досягнемо цієї мети, тільки тоді ми зможемо сказати, що загибель такої кількості людей не пройшла для нас задарма”, – заявив тоді віце-президент Єврокомісії Антоніо Тайані. Його слова були підтримані і багатьма депутатами, що взяли участь в обговоренні. Так, голова делегації Європарламенту по зв’язках з Україною Адріан Северін (група соціалістичних партій, Румунія) назвав дебати “дуже специфічними”, зазначивши, що Європарламент є скоріше “будівником історії”, ніж історичним дослідником, і наголосив на тому, що, засуджуючи Голодомор, не можна переносити відповідальність на інші країни, а українцям потрібно подумати про примирення, як зі своїми сусідами, так і в середині країни. Ребекка Хармс (група “зелених”, Німеччина), Продовжувати читання “Голодомор” зовнішньої політики, або “По кому подзвін?”

“Отож Україні не пощастило” (Ґражина Станішевська)


Розмова з депутатом Європарламенту Ґражиною Станішевськоюstaniszewska

Уже протягом кількох років Ви підтримуєте вступ України в європейські структури, активно дієте в делеґації Європарламенту до співпраці з Україною. А яким був початок Ваших контактів з Україною?
● Коли в Сеймі РП я була головою Комісії освіти, двічі у рік організовувала зустрічі для громадських організацій, що діють на освітній ниві. І, на моє здивування, на одному з освітніх форумів появилися вчителі зі Львова, які почали мене переконувати, щоб приїхати до них. Тоді я була в розпалі боротьби за комп’ютеризацію польських шкіл. Українці захопилися цим, бо, як казали, у них ще ніхто про це не думав. Тому почала я їздити до Львова, щоб розповідати про зміни, які впроваджуємо в освіті, і чого хочемо таким чином досягти.

Як тепер реалізується український напрямок у Європейському парламенті?
● Коли в Європарламенті разом з іншими партнерами з колишнього радянського блоку появилися поляки, то про Україну так насправді ніхто нічого не знав.

Зустрілася я навіть з такою думкою, що Україна та інші країни, які раптом виокремилися з Радянського Союзу, не мають реальних шансів на виживання Продовжувати читання “Отож Україні не пощастило” (Ґражина Станішевська)

ВІДІЙШОВ з життя Друг України


Мирослав Чех

ImageПрофесор Броніслав Ґеремек був політиком європейського масштабу. Його ім’ям назвали зал у Сеймі та назвуть один із найпрестижніших залів засідань Європейського парламенту. Професор був відомий всьому політичному світу. Йому присвоїли звання Почесного доктора 40 вищих шкіл на різних континентах. Став лауреатом премії Карла Великого – найпрестижнішої європейської нагороди. До його слів і думок прислухалися всі світові державні мужі.
Професор походив із жидівської сім’ї. Дивом уцілів під час Голокосту. Виховувався на заході Польщі, все подальше життя провів у Варшаві. Належав до найвизначніших європейських медієвістів. У другій половині 70-х рр. зв’язався з демократичною опозицією, працюючи в Товаристві наукових лекцій. У серпні 1980 р. разом з Тадеушем Мазовецьким привіз до страйкуючих робітників Ґданська листа з підтримкою понад 60 інтелектуалів. Став одним із головних радників «Солідарності» та Леха Валенси. Після введення воєнного стану належав до числа лідерів опозиції.

Відіграв одну з ключових ролей під час підготовки та проведення на початку 1989 р. Круглого столу, що започаткував процес демократичних перетворень у Польщі та Центрально-Східній Європі. Продовжувати читання ВІДІЙШОВ з життя Друг України