Однокласнікі.ру як реіркарнація совєтського простору


odnoklassniki4

Автор: Ольга Самборська

“Народе мій, як добре те,

Що ти у мене є на світі.”  М. Вінграновський (цитата з форуму українців одноклассників.ру)

“І что за сила такая держит і не отпускаєт

Глибоко ностальгічний гімн однокласників ставить питання всім однокласникам пострадянського простору: що ж то за сила така всіх нас тримає? Тримає і не відпускає.

Проект “Однокласники.ру” був створений росіянином Альбертом Попковим. Про свій проект він розповідає тут. Цей проект відзначений президентом Росії як велике досягнення приватного бізнесу. Медвєдєв признався, що і сам має рахунок на цій соціальній мережі.

Автори проекту “Однокласники. Ру” зібрали ідеї різних зарубіжних соціальних сайтів однокласників і груп, приправили автентичним соусом і отримали безпрецедентний бізнес-проект. Рецидиви пострадянського менталітету (безкритичність, сентиментальність і наївність) допомогли. Витравлене на протязі десятиліть почуття приватної сфери дозволило проекту набрати обертів. Поступово на однокласниках, правильніше на інформації про них, почали заробляти гроші. Недавно Альберт Попков обнародував дані про об’єм виручки від реклами: за три місяця дохід от банерної реклами склав $3 млн., от текстової – $300 тисяч. Відсутність будь-якої оплати за користування послугами сайту на початку дозволила швидко набрати велику кількість користувачів. Зараз реєстрація на однокласники коштує грошей. Про це читайте тут. Правда, вже знайшлися  бажаючі перебрати Одноклассників від Попкова. Що ж цього вийшло, читайте тут

Згублені марення.

Страчені здавалось навіки однокласники знаходили один одного, а з цим і відтворювали свою вже трохи припорошену часом тотожність радянського громадянина. Коли ейфорія від відновлення контактів спадала, коли спогади про перше кохання підмінились образами лисуватих і товстеньких або збабілих і тому непривабливих, втрачалося щось святе і недоторкане, що роками лежало в сердечних таємниках і зігрівало минуле приємними згадками. Минуле мало ексклюзивність, шарм і право особистості на таємницю. Однокласники, як і будь-який інший комерційний проект, рано чи пізно мав зірвати замки з потаємних місць. А разом з цим зірвав дах у самих однокласників постсовєтського простору.

Все навиворіть.

Так би можна було назвати те, що почало відбуватися на однокласниках останні роки. Тисячі приватних сімейних світлин було виставлено на огляд мільйонній аудиторії одно-класників  і далеко не одно-думців. Небезпека віртуального простору з його зловживанням даними і доступністю до будь-яких служб і сервісів зробила однокласники чудовим полігоном даних і інформацій. В самій Росії вже почали бити на сполох за зловживання зокрема секретною інформацією з військових частин чи таємних об’єктів. Популіст Володимир Жириновський в популярно-доступній формі звернувся до однокласників з попередженням “Ніззя бить слішком откровєннимі” і попередив про можливу загрозу для державної безпеки інформації від однокласників. Повний текст промови спікера Державної Думи Росії до однокласників можна послухати тут. Але якби однокласники був лиш російським проектом, то мене б якось мало обходило, хто там розголошує таємниці колишньої патронатки України. Але очевидно, що не такий вже безневинний цей соцпроект для українців.

Символіка для наївних.

Сторінка одноклассники.ру не є “навороченою”, як люблять говорити веб-дизайнери. В помаранчево-зеленій гамі п’ятикутних зірочок схована ностальгія і претензія на велику наддержаву: “Нас 30 000 000! И это не предел!”, – блимає на головній сторінці. Щось таке співзвучне з “широка страна моя родная”. Однокласниками користуються 60 % москвичів, 20% жителів інших міст Росії и 20% росіян, що живуть за кордоном. Скільки серед них українців? Це цікавило мене найбільше. Оскільки в статистиці я їх не знайшла, то допускаю, що вони приховані серед тих 20 процентів інших міст Росії, серед яких безперечно українці. А закордон вже і самозрозуміло є змішаним. Щоб розібрати цю закордонну суміш, вирушила на полігон однокласників. Тотожністна ланка українців в тенетах “російськомовних” страчена. Крім “. ua”  українці мало чим вирізнити з спільної маси  з коренем”рос-”.

В павучих лапах.

Закордонні українці на однокласниках встигли понаплітати своє павутиння в зашпорках російськомовної публіки. Для закордонного українця кармічне “російськомовний” як павучий клей: вступи в нього, ні відчепитися, ні відмити. Мимоволі згадується безсилий хоббіт Фродо з “Володаря перстнів”, який потрапляє до печери велетенської павучихи Шелоб. Та його отруює, запеленавши в тенета свого клейкого павутиння. Боже, де той Сем?

Шанси на власну тотожність українця закордоном зворотньопропорційно зростають з появою закордоном інтернет-порталів для російськомовних. Необачно підписався і ти вже віртуальний громадянин російськомовної держави. А спробуй подати інформацію про Україну на німецький портал для російськомовних http://www.007-berlin.de. Російськомовний українець – “Пожалуйста”, ні – “пожалуй вон”.

Підписався, тебе будуть вітати зі всіма російськими святами, що мало відрізняються від совєтських. Цими днями титульною сторінкою однокласників біжить така собі безвинна стрічка: “Не забудь поздравить 23 февраля”. Йдеться явно не про привітання з днем народження українського президента. А про окупаційну армію не прийнято дускутувати.  Ось така безневинна ніби економія ресурсів. А у віддачі заблокована тотожністна ланка українців, яка все ніяк не стане доступною в європейському спектрі тотожностей.

«Українці за кордоном!!!”

Під однокласниками заклали свої гнізда групи “Українці”, “Українці Німеччини”, “Украінци Берліну”, «Українці за кордоном!!!, “Моя Україна” і “Україна моя” та багато інших подібних гасел. Деякі трохи збивають з пантелику: “КАЗАЧИЙ КРУГ”, що більше перегукувався з козячим, ніж з козачим або “Словьянский Союз”: (группа “создана для воссоединения Словьянского населения всей планеты. Цель нашей группы состоит в прямом знакомстве нашего брата за границей и распостронения рекомендаций внутри словянского населения!”.

Часто на такі групи підписуються українці, що фігурують в українській діаспорі як лідери такої. З однокласницького розгуляй-інформаційного поля можна дізнатися, як проводять свій вільний від громадської діяльності час українські ватажки, які російські вечірки відвідують, які приватні контакти мають, хто розлучився і виховує дітей сам, а хто в пошуках долі, кого зрадили, хто пропонує свій бізнес, іноді навіть досить сумнівний.

Одним словом, необхідність в жовтій чи бульварній пресі відпала. Кожен український однокласник сам розкаже про своє потаємне життя і хто він є насправді. І не залежить, чи закордонний кореспондент 1 плюс 1 чи керівник українського культур центру чи інтернет-порталу, чи просто вчитель української мови – весь світ має змогу бачити, хто шахує великих українців закордоном. Нещодавно,  українсько-німецький портал http://www.ukrainians.de не посоромився подати на своєму офіційному сайті посилання на себе в інтернеті: їх домівкою виявились одноклассники.ру http://ukrainians.de/ukraine_deutschland_online.html, чим відверто скерував всіх до російськомовних груп однокласників.

Скованниє одной цепью?

І знову ностальгічно- архівна нотка як в Цоя: “скованниє одной цепью”. Коли ті ланцюги вже набриднуть українцям?  Скільки їх можна тягати за собою? Скільки будемо присвистувати в такт російському шлягеру однокласників? Вже просвистіли 70 років разом з соловейком-розбійником з серпом і молотом. А може вже тоді відкриємо інтернет-портал нащадків Австро-Угорської імперії, бо там принаймні говорилося німецькою. А краще, портал потомків Монгольсько-татарського каганату, створимо там свої групки, і з берлінською діаспорою турків породаємось . А на світлинах з допомогою фотошопу вріжемо “Я –українець!” і все буде “одно”. Клас!

А в однокласниках так і залишимось “любими друзями любих друзів”, що так і не зустріли один одного обличчям до обличчя?

Чи прислухаємося до студії 95 квартал в кліпі “Однокласскікі.ру”,

щоб написати на могилах “наш сайт однокласснікі.ру”?

Та невже ж того місця і інтернеті мало, щоб відтворити свою правдиву тотожність?

На кінець пригадався старий анекдот: ” Сидить чоловік на рельсах. До нього підходить інший і каже: “Вибач, посунься”.

Краще вже порпатись в західних соціальних мережах, де кожен знає хто є хто. Підтримка постколоніальних проектів типуоднокласники.ру може бути зрозумілою тільки на початковому етапі відновлення контактів. В подальшому розвитку груп спілкування під однокласниками.ру є не зовсім далекоглядним. А для діаспори взагалі небезпечним. Поки українці сидять в однокласниках.ру, їх шукає Берлін.

“Гей, брати  мої, відзовіться, де ви є? Я Вас  кличу,”- десь між Россією і Україною співали ВВ.

Дискусію в коментарях до статті можна знайти тут

About these ads

9 thoughts on “Однокласнікі.ру як реіркарнація совєтського простору

  1. Цікава стаття, але деякі абзаци є точними копіями один одного. Тому трохи важко читати.

    І забули про вконтакті.

  2. Хоч я соціальними сектами (це не помилка) не користуюся, але треба бути повною дурепою, щоб прив’язувати якісь високі речі до звичайнісінького сайту. Ви, українці Німеччини, краще приїжджайте до України і робіть ТУТ щось, а не варнякайте ТАМ як у нас все погано, ОК?

  3. Garna stattia. Tsikavyy pogliad. Prote trohy ne vzstachae zakliuchennia…ya by nazvav tse alternatyvoiu, chy chymos takym!

  4. Звісно так має бути, і це треба розвивати,…але на жаль у нашій рідній школі вчать, йти за кимось і прислухатися до зовнішньої поради….тому мабуть якомога більше треба критичних статей, бо вони примушують нас, зокрема мене, рухатися, шукати і “додумувати самостійно”! Ще раз дякую за поштовх!:)

  5. Хочу сказаты, що цей сайт прынис людям багато радости, познаходылысь стари друзи, однокласныкы, однокурсныкы, односельчани и т.д.Я не знаю, чому Галына Белых рахуе нас наивнимы, чы може продажными, буцим-то там выкладують военни таемныци и т.д. . Цей хто знае таки таемныци не такый дурак, щоб там про ных пысаты. Чы може тилькы тому що цей сайт видкрылы в России? Мени здаеться, треба буты добришымы, не носыты каминь за позухою. А щож мы тепер зробымо колы мы вырослы вси в Радянському Союзи? И тоди у нас було дитинство, школа, перша любов… .
    А то що автор цього сайту заробыв гроши, та хай заробляе!
    Люды рахуйте свои гроши, а не чужи! Або попробуйте, додуматысь також до такои идеи и вы заробыте.
    Я до речи не плачу нияких грошей, хотя зарегистрована в Онокласныках.

  6. >Коли ті ланцюги вже набриднуть українцям?

    Це лікується, Ольга, як алкоголізм лікується. Лише потрібно, щоб людина усвідомила, що совок це хвороба – не більше не менше.

Напишіть відгук

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Змінити )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Змінити )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Змінити )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Змінити )

Connecting to %s