Вечера на хуторе близ Диканьки


20Земляцтво українське в Берліні можна назвати таким тільки з великим бажанням таке бачити тут. Земля, яка залишилась в минулому, і яка всіх ніби об’єднувала, бул одна: Україна. А коли її залишили і приїхали в Європу, то виявивилось, що складалася вона з острівців. На кожному з них свої закони і поняття. Звідси, з чужини, кожен острівець розрісся до рівня мегаконгломерату, на якому мало не тримається вся планета Земля. Чернівці, Луцьк, Путівль чи Полтава, Заліщики чи Жмеринка – великі острівці, що пробили берлінський асфальт. А через його тріщини повилазили настояні на віках упердження малих сіл і містечок з їх обмеженністю, віддаленністю від основних центрів культури. Йдеться відверто про провінціоналізм.Вибравшись на світ божий через той берлінський асфальт, він пробирається в культурні кола нового йому оточення. Та замість того, щоб приглянутись, де він опинився, український провінціоналізм впевнено чемчикує вже по берлінських бруківках, збиваючи з пантелику дійових осіб культурного життя європейської столиці.

Інформуючи місцеву публіку про ті чи інші події, як редактор блогу Хата скраю, змушена вникати в зміст тих чи інших об’яв, анонсів чи запрошень. Коли зміст об’яви не зовсім зрозумілий для читачa, доводиться додавати додатково доповнюючі матеріали на сторінку, щоб сприяти кращій орієнтації читача.

Є ще такі запрошення, з якими не знаєш, що робити: ні в тин, ні в ворота. І не помітити їх важко, і на загал давати рука не піднімається. Не повісиш на блог, скажуть – проігнорувала. А дасиш так, як є, тим опустиш блог до рівня “Білдцайтунг”, тобто “Сільських вістей”.

Так в черговий раз склалося по відношенню до анонсу, зміст якого є таким: “Запрошення
З нагоди 138‐річниці з дня народження Лесі Українки
Центральна Спілка Українців у Німеччині при співпраці з
Союзом Українських Студентів у Німеччині
щиро запрошує всіх на літературно‐музичне інсценування
«Леся Українка: європейська поетеса зламу столітть».
Вечір відбудеться: 20 лютого 2009 року о 17:30 в будинку Посольства України в ФРН,
за адресою: Albrechtstraße 26, 10117 Berlin.
В програмі: документальний фільм «Леся Українка» про життя і творчість славетної
письменниці та про останні роки її життя; музична композиція на слова великої поетеси.
За підтримкою: Посольства України в ФРН.
По закінченню мистецької частини всі запрошуються на прийняття.
Вхід вільний. Бажаний стиль одягу – 20‐тіі роки.
Пожертви з нагоди встановлення пам‘ятної дошки Лесі Українці в Берліні вітаються.

Ми будемо раді вітати Вас та Вашу сім‘ю на нашому вечорі!”

Із мого великого почуття респекту до постатті Лесі Українки і її епохи, дозволю собі поставити тільки декілька питань до організаторів цього дійства.

Перше, чи вважаєте ви корректним організацію події в память Лесі Українки в Берліні гідної інсценації рівня сільського клубу часів Щербицького? Невже останній розвиток літературної критики і лесезнавства взагалі не дозволяє підійти до вшанування памяті Лесі Українки з новими ракурсами подачі її образу без заїджених композицій і сценаріїв? Невже фольклор – це єдине, чим жила Леся Українка?А може це більше ваш особистий світ, який ви видаєте за Лесин?

Надзвичайний прорив в дослідженні постатті Лесі Українки зроблено Оксаною Забужко в її книзі “Notre Dame D’Ukraine”. Цікаво, що якраз 20го лютого 2009 року Оксана Забужко знаходитиметься в Берліні, де вона братиме участь в симпозіумі Вексельштром (Wechselstrom).

Пані Оксана про Лесину подію при посольстві України в Берліні нічого не знала. Досвід проведення літературних вечорів з посольствами взагалі в Забужко є ( читайте тут). Після поінформування про вищезгадану подію при нашому посольстві реакція пані Оксани булa такою: “Цікаво, що за фільм мається на увазі, сподіваюсь, це не той жах, який знімав Віктюк для шоу “Великих Українців Савіка Шустера”, чим скандалізував усіх притомних українців?Але все-таки, чому ж 1920-ті роки – що за “Веймарський маскарад” такий? Тоді вже швидше Вероніка Старицька-Черняхівська мала б фіґурувати як “соленізантка” – вона, до речі, якраз тоді і в Берліні жила”.

Коли я апробувала анонс на моїй сім’ї, яку радо запрошували, то вони спочатку думали, що я  над ними піджартовую. Ми звикли до місцевих вечірок, коли одяг тих чи інших років минулого століття кладеться в основу вечірки.  В Берліні такі вечірки особливо полюбляють чоловіки-трансвестити з місцевої альтернативної сцени. Для них навіть даються спеціальні поради, які можна прочитати тут. Але прямувати в одязі 20х років  на Альбрехтштрассе 26 до рідного посольства важко уявлялося. Віддаю пальму відваги тим, кому це нічого не буде коштувати. А взагалі дуже хотілося зрозуміти, яке співвідношення має одяг 20-их років до Лесі Українки, яка померла 1913 року? І взагалі, берлінський період в житті Лесі Українки був чи не найважчим. Вона перенесла тут серйозну операцію. Її відходжували рідні. Такий шпітальний аспект вже сам по собі ставить під сумнів правомірність організації саме розважального заходу для місцевих українців з використанням імені Лесі Українки. Чи не простіше було зробити показ науково-популярного фільму про Волинь і завершити його так, як це планується з прийняттям і танцями.

А ті, хто захоче поговорити про Лесю Українку без стереотипів, приходьте на симпозіум Вексельштром , який є відкритим для всіх. Там  жінки-літераторки зі східної Європи будуть мати можливість говорити про літературу, особливо жіночу. А провінціоналізм залишайте дома, будь-ласка.

від ред. Ольга Самборська

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s