БЕРЛІНКА ВРЯТУВАЛА ВІД ТЮРМИ ПІВТОРИ ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ


БЕРЛІНКА ВРЯТУВАЛА ВІД ТЮРМИ ПІВТОРИ ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ («СіД»).

Народний депутат СРСР Софія Дудка співала у Кремлі разом з Дмитром Гнатюком і була… ворогом радянського правосуддя! “ВЫ ОТКУДА? (ВИ ЗВІДКИ?)” – “ИЗ БЕРЛИНА! (З БЕРЛІНУ!)” Усі, хто вперше їде бродівською трасою повз це село, пригальмовують перед вказівником з його назвою – чи не почало, бува, ввижатися? Розповідають, що у сорок першому році цей вказівник на 15 хвилин зупинив наступ німецької танкової дивізії: офіцери Вермахту ошелешено дивилися то на нього, то на околиці, питалися по рації один в одного “Вас іст дас?” і навіть про всяк випадок гепнули з гармати кудись у східному керунку. Ще б пак: їхали-їхали з Берліна й присунулися у… Берлін! Уже після війни влада радянська, аби ні в кого не виникало зайвих запитань й асоціацій, перейменувала львівський Берлін на Хмільове, хоча жодних проблем не було б, якби не русифікаторська пристрасть перекладати українські топоніми. Адже насправді село називається Берлин – із галицьким наголосом на першому складі. Назва ж, як пояснив нам директор “берлінської” школи Микола Коцюк, імовірно, походить від “берлинів” – карет, на виготовленні яких спеціалізувалися тутешні майстри. Втім є й інша версія: бердами, довгими жердинами, колись мостили броди через місцеві болота. Матеріальних свідчень того, що саме у Берлині робили засоби пересування, згадувані навіть у Шевченкових творах, не лишилося. З “берлинів” берлинці пересіли на дідівські фіри. Проте у довколишніх соснових лісах збереглися мочарі, де улітку щедро родять чорниці. Саме з цими лісами і з Берлином пов’язані долі повстанців Юліана Матвіюка (майора “Недобитого”) і Михайла Зайця, особистого охоронця Романа Шухевича. Але навряд чи розповідала у Кремлі корінна “берлінка” Софія Дудка про легендарні постаті повстанського руху, коли колеги – народні депутати Радянського Союзу – розпитували її про батьківщину. Хоча згадує не без усмішки, як вони ціпеніли й вирячували очі, коли вона на запитання “Откуда вы?” відповідала російською: “Из Берлина!”. НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ “БЕРЛІНСЬКОЇ ОПЕРИ” – Ет, хіба то нині депутати?! – махає рукою у бік “брехунця” Софія Василівна. – Вони напевно думають, що цукор сам на полі у мішках родить. А я колись приїздила із сесії, і на мене чекала пайка – три гектари буряків! Оці радянські гектари і найвищі нагороди колишньої держави втілилися не лише у депутатство, а й у хвороби та нездійснені мрії. Хоч і мала Софія дар від Бога та студіювала вокал у Львівській консерваторії, через нестатки довелося покинути співи й ледь не малим дівчиськом піти в ланку… Якось, вже у Москві, після депутатської вечері за добрим українським звичаєм вона разом із землячками затягла журливої пісні. У всесоюзного інтернаціоналу за сусідніми столами аж щелепи поодвисали, комусь навіть заманулося кволо перебити спів, але на нього цитьнули: “Тише, пусть хохлушки поют! (Тихше нехай хохлушки співають)”. Коли пісня стихла, до Софії Василівни підійшов чоловік і відрекомендувався: – Я Дмитро Гнатюк. Дозвольте, я з Вами заспіваю… Відтак упродовж 10 років свого депутатства “берлінка” Софія Дудка співала у Москві із золотим голосом України. Її дружба з паном Дмитром триває й досі. – Насправді він – золота людина, – каже про співака “депутат Берлінської опери”. – Того року телефонував, вітав мене з ювілеєм. Казав, що на гастролі збирається… У Верховній Раді СРСР Софія Василівна працювала в комісії з охорони здоров’я, у якій головував Микола Амосов. Згадує, як доводилося вибивати не лише обладнання для райлікарень Львівщини, але й трактори, сівалки, комбайни та іншу збиральну техніку. Розповідає, що була особисто знайома навіть з Леонідом Брежнєвим, якого під кінець правління возили ліфтом з поверху на поверх і носили попід руки, наче шафу. Але найтісніше довелося познайомитися “берлінській депутатці” з радянським правосуддям, супроти якого вона 10 років вела справжню неоголошену війну. І, що вже зовсім незбагненно, спромоглася її виграти! ЗА ЗВІЛЬНЕННЯ З ТЮРМИ – ПЛЯШКУ ШАМПАНСЬКОГО І КОРОБКУ “ЧОКОЛЯДІВ” З більш як півтори тисячі (!) кримінальних справ, поданих нею на апеляцію, в амністії відмовили лише у трьох випадках. – То були вже справжні лайдаки, – каже “берлінка”, яка впродовж двох каденцій, з 1975-го по 1985-й, витягала з жорен радянського пенітенціарного млина 17-річних хлопчаків і дівчисьок. Коли ми запитуємо, за які вже провини потрапляли за ґрати дівчата, Софія Василівна зі знанням справи відповідає: за те, за що й нині. – Прийде отаке молоде-недосвідчене на роботу, і їй бухгалтер чи рахівник у фінансових документах нулика допише. Ревізія ж не розбирається, хто крав і через кого нестача, – відразу в прокуратуру, до суду. А вирок – “Хіщеніє в особо крупних…”. Колишня депутатка розповідає, як, бувало, заплакані матері шукали її вдосвіта на полі (на отій “пайці в три гектари”), як розповідали про своє лихо, як вона нотувала усе до спеціального записничка, що весь час носила із собою… До пані Дудки люди тоді йшли неначе до розрекламованої нині цілительки. Софія Василівна уже й не пригадає усіх обвинувачувальних вироків, які за її визначенням були “цілковито дурними”: – За те, що вкрав гуску, кролика, навіть головку капусти, могли дати три роки позбавлення волі. Колись було у Берлині наші хлопці побилися із студентами, які приїхали на практику й почали залицятися до місцевих дівчат. То їм у суді “зробили” “груповий розбій” лише через те, що одному подерли курточку. Уявляєте, за якогось лаха – 6 років тюрми!.. Доводилося їздити по судах, витребовувати постанови, писати до Верховної Ради України й особисто до голови, Валентини Шевченко, подавати до Києва на апеляцію… Питаєтеся, чи совість не мучила, що бандитам допомагаю?.. Та не бандити вони, а діти, яких треба виховувати, а не садити по тюрмах! З тисячі п’ятисот виграних апеляцій, зізнається “берлінка”, лише раз їй презентували пляшку шампанського і коробку “чоколядів”. Каже, що новин не дивиться, “бо бридко”, і дивується, що ж то таке, щоб слово президента у країні ніц не вартувало. Біля її хворих ніг треться котик, якого влітку привезла із Шепетівки онука. І невтямки Васькові, що господиня, яка голубить його зашкарублими від сапи руками і великим-великим серцем, колись перемогла Систему… Олександр СІНКЕВИЧ

One thought on “БЕРЛІНКА ВРЯТУВАЛА ВІД ТЮРМИ ПІВТОРИ ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ”

  1. Дуже цікава стаття і історія справжньої особистості! Дякую

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s