НА ШЛЯХУ ДО ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ


Українській незалежності йде вісімнадцятий рік. Незалежність України сприймається кожним по-своєму.герб України

Кому вона просто впала як сніг на голову, як це намагалися подати “знавці” української теми Evelyn Scheer і Irina Serdyuk в своїй контраверсійній книжці KulturSchock Ukraine.

Для європейців Україна взагалі вилупилась і оражевого яйця і все ще обчищує своє пірячко від скорлупки.

Деякі українські діячі, що навідуються до Європи частенько, виправдовуючи існування європейських фондів для гуманітарних проектів, підспівують їм в цьому. Taг “orangene Revolution” в комбінації з “Україна” мало не єдиний, що вигугльовується в німецькому інтернет-просторі.

І лише деколи можна почути відлуння багатолітньої української історії. Свідчення про те, як Україна крок за кроком йшла десятьоліттями до своєї незалежності, живучи в ній ментально, можна отримати від наших українських діаспорян минулих хвиль міграції. Вони плекали ідею незалежності. Вони її виплекали. І сьогодні ця тема їм небайдужа, як небайдужа і Україна.

До вашої уваги серія публікацій на тему “НА ШЛЯХУ ДО ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ”

ЗАЯВА СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ:

БИТВА ПІД КОНОТОПОМ І ПОЛТАВСЬКА БИТВА

НА ШЛЯХУ ДО ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Конотопська битва 1659 р. та Полтавська битва 1709 р. за самостійність Української держави мають велике значення в історії українського народу та належать до основних подій на шляху до здобуття незалежності України в серпні 1991 р.

Незважаючи на воєнно-політичний союз 1654 р., укладений між гетьманським та московським урядами в результаті Переяславської Ради та наступних переговорів, друга половина XVII ст. – початок XVIII ст. не принесли Україні гарантованого збереження державних прав: Московська держава постійно втручалась у внутрішньоукраїнські справи, всіляко обмежувала її самостійність та поширювала свій вплив на козацькі землі.

Однією з героїчних сторінок на українському державотворчому шляху стала Конотопська битва. Українські війська гетьмана Івана Виговського 9-10 липня 1659 р. вщент розбили армію російського царя Алєксєя І, котра під приводом “полагодження” безпорядків вступила на землі Української гетьманської держави для підкорення її автократичному цареві Московщини. Переможна битва під Конотопом засвідчила не лише відчайдушний порив до свободи, але й високий моральний дух українців та значний рівень військового мистецтва. Разом з тим битва під Конотопом стала однією з найбільших тогочасних поразок царських військ та примусила царську Москву затремтіти за свою власну безпеку.

Наступним відважним кроком у боротьбі за незалежність стала Полтавська битва 1709 р. Діючи в інтересах свого народу, український гетьман Іван Мазепа зважився на союз зі шведами як воєнним противником Росії задля звільнення свого народу від московського поневолення. Сміливо кинувши виклик Російській імперії, Іван Мазепа так звернувся до свого війська:Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого незалежною”. І хоча цей бій не увінчався успіхом, він засвідчив несхитність українського національного духу та нездоланне прагнення українського народу до свободи.

Більше двох століть українському народу була недоступна правда про Конотопську та Полтавську битви. Сьогодні, напередодні 350-ліття битви під Конотопом та 300-ліття Полтавської битви, ми повинні глибоко осмислити історію свого народу цього періоду та відповідно оцінити роль українських гетьманів – Івана Виговського та Івана Мазепи, що розуміли небезпеку для України, її державності, мови і культури з боку російського імперіалізму і виступили зі зброєю в руках, а також прагнути до національної єдності як одного з головних чинників успішної розбудови незалежної держави. Не менш важливо гідно відзначити ці важливі ювілейні дати як в Україні, так і в діаспорі, та вшанувати пам’ять про тих, хто своїм життям торував державницький шлях, а також не допустити святкування на українській землі перемоги чужинців під час Полтавської битви, чого так наполегливо домагаються російські представники: саме вона започаткувала перехід під повний політичний і військовий вплив Московської держави, втрату української державності майже на два століття та послідовне нищення всіх виявів української самобутності.

Отож сьогодні, коли мрія славних попередників стала реальністю, нашим обов’язком є зберегти незалежність та збудувати міцну державу, яка стане запорукою успішного культурного і політичного розвитку українського народу.

Світовий Конґрес Українців

Евген Чолій Стефан Романів

Президент Генеральний секретар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s