Проста відповідь (документальний фільм)


Проста відповідь (документальний фільм) –

Незалежний проект про стан української громади у Європі.

Чому мільйони українців за кордонами своєї Батьківщини? На що готові мільйони заробітчан: на остаточне затвердження стереотипу «українець-раб», «українець-бандит» чи на позитивні зміни вдома? kupymo volossya

Долі, думки й дії безпосередніх учасників заробітчанської сторінки історії новітньої України.

Подорож автомобілем тривала близько трьох місяців. Було відзнято більш ніж 50 годин матеріалу в 26 містах Європи.

УКРАЇНСЬКА ЄВРОПА

… Перше вересня. Для мільйонів цей день – свято. Батьки, незамислюючись над тим, що їхня дитина скоро йде до школи, раптом постають перед нами здивованими і щасливими. Діти, абсолютно не уявляючи собі, що їх чекає на протязі наступних років, жваво вдягаються уранці. Родина забуває про усе на світі і веде, везе свого голуба до вчительок. Я також нещодавно це пережив. Радію цьому, горжусь цим і щасливий з того. Але багато хто, з різних причин, не має можливості бути присутнім на цьому святі родини. Та й на багатьох інших, не менш важливих родинних подіях. Ми взялися досліджувати українське заробітчанство, щоб зрозуміти, хто посягнув на українську родину, дітей, молодь і взагалі – кохання.

Про що мріють мільйони специфічних пасажирів, що у автобусах, автомобілях, поїздах чи у найліпшому випадку літаком перетинають український кордон у різних напрямках Європи? Чи знаходять вони у Європі те, за чим їдуть? Чи прагнуть залишитися за кордоном? Чи впливатиме ця закордонна практика на події в Україні? Чи вірять вони у зміни вдома? Чи бажають для того щось зробити? Чи не є це саме та критична маса населення, котра реально може ці події на Батьківщині змінити?

А можливо, мільйонна присутність українців у Європі це є чийсь таємний план приєднання Європейського союзу до України? Жартуємо…

Одного похмурого празького дня ми зійшлися у ресторані “Бюро знахідок” біля Чеського радіо. Звело нас одне: документальний фільм-дослідження сучасної української проблематики у Європі. Хоча на початку це було лише про Чехію з пілотною назвою “Дніпро впадає до Влтави або невидимі люди”.

Майже два роки намагалися знайти фінанси на цю ідею і нарешті – Міністерство культури ЧР надає грант. Як справжні українці йдемо на “рекорд” і беремося зробити фільм за оте, що є.

12 вересня 2003 року невеличкий екіпаж на малесенькому фольксвагені Поло з “гробиком” на даху вирушає у далеку дорогу.

З контактами на людей нам допомагали українці з цілого світу. Графіки зустрічей були настільки щільними, а сюжет корегувався з кожною здоланою тисячею кілометрів, що окремі особистості не входили в останній момент до фільму, або входили у абсолютно звичайному, для глядача, ракурсі.

Мали досить пригод, дискусій і вражень. З ними і бажаємо поділитися.

автори

Режисер, сценарист і продюсер фільму Борис Чикулай. До дебюту в кіно задіяний у інтернет-проекті Радіо Свобода. Від 2001 року очолює громадську організацію «Форум Українців Чехії». На стежку режисури його привів відомий своїми фільмами чесько-російський режисер Микола Гейко («Мементо Морі», співавтор фільму «Коля» та багато інших).

Оператори – Микола Гейко, Мартін Гернандес Кочка, Едуард Перепелиця.

фінанси

Бюджет фільму складав близько 64 000 євро. Не зважаючи на те, що невелика частка у розмірі 15 000 євро була отримана лише від Державного фонду підтримки розвитку чеської кінематографії, автори ризикнули розпочати роботу над проектом.

Вищезгаданих грошей вистачило лише на зйомки у Європі. Подальше дофінансування здійснюється на власні кошти.

музика

Олег Литовченко; гурти – Борщ, Воплі Відоплясова, Гайдамаки, Гітари; Брати Гадюкіни, Віка, Армада; аматорський жіночий хор пенсіонерок Житомирської області; Олексій Дегтяр.

підтримка

Копродюсери фільму, технічне обладнання для зйомок, камера, студія – Антонін Хундела, Даніел Тучек, Владімір Жан, компанія Golden Dawn; портативні мікрофони – Петро Толар, кіностудія Barrandov; жорсткі диски для монтажу – Роман Мітрюк, український підприємець; зворотня дорога до Праги з Києва – музиканти Олег Скрипка, Олександр Піпа (Воплі Відоплясова, Борщ); притулок – Мирослав Зузук, галерея сучасного українського мистецтва у Празі.

знімалися

Заробітчани і… Христина Фріланд, Financial Times; Володимир Василенко, професор, суддя Міжнародного трибуналу в Гаазі; Ольга Самборська, Берлін; Михайло Свистович, «Україна без Кучми», Київ; Володимир Косик, професор Сорбони, голова об‘єднання українців Франції, Париж; отець Василь Поточняк, УГКЦ у Римі; Лео Моль, скульптор; Василь Новіцький, професор-онколог, Відень; Марія Процюк, голова українських профспілок у Римі; Петро Олар, документаліст; Олег Литовченко, поет, художник, музикант; Олег Скрипка, Воплі Відоплясова; Сашко Піпа, ВВ, Борщ; Вітольд Корженко, ТНМК, Борщ; Сергій Здоренко, ВВ, Борщ; Олексій Дегтяр, музикант; Володимир Чемерис, інститут «Республіка»; Денис Лутук, Федерація футболу України; Віктор Кришевич, ОБСЄ, Австрія; Андрій Шевченко, ТБ «5 канал» та інші.

технологія

Фільм знято цифровою камерою Canon XL1 у форматі miniDV на касети TDK. Мікрофони Sennheiser. Монтаж зроблено на комп‘ютері Apple Macintosh G5 MP у програмі Final Cut HD. Використовувалися відеокарта BlackMagic і жорсткі диски від Maxtor 2 x 250 GB.

Допомога

У написанні проекту, бюджет – доктори фізико-математичних наук Василь Рюхтін, Іван Туркевич, Микола Ізмайлов а також Катерина Гейко і Павло Дюрич. Переклад – Вероніка і Віктор Брихові, Ярослав Орнст. Консультації – журналісти Мар‘яна Драч, Алла Снігур, Ірина Халупа, Сергій Драчук, Микола Шатилов, Андрій Шевченко, Роман Скрипін. Організація перебування у Лондоні – Дмитро Панк, у Києві – Юрій Радковський. Забезпечення контактами – Марічка Галабурда Чигрин, Зиновій Фриз, Марта Олійник.

щиро дякуємо за участь, поради, натхнення і невтручання

Даші Бриховій, Ярмілі Полаковій, Філіпу Поспішилу, Ані Хлєбіній, Оксані Бас, Мартіну Патку, Мирославу Новотному, Сергію і Ніні Резніченко, Наталі Струсі, Віктору Кришевичу, Растко Ерічу, Марії Процюк, Володимиру Косику, Ользі Буряк, Мілі й Володимиру Василенко, Ользі Самборській, Сергію Собуцькому, Сашку Пилипенко; Маї Младеновській, Денісу, Алену з Македонії; Жені Тимошенко, Валентині Руденко, Павлу Сінєву, Євгену Резі, турагенству Махіма, Олександрі Сємьоновій, Петру Олару, Лео Молю, Маркусу Папе, Калині Процик, Оленці Марченко, Михайлу Рамачу, Сержану, Івану Старинському, Давіду, Каткі Гаєровій, Барі, Єдуарду Данелашу, Юрію Слюсарчуку, Роману Купчинському, Андрію Гайдамаці, Олександру Народецькому, Юрію Шаповалу, Йозефу Ердею, Богдані Костюк, Паші Понізілу, Віктору Порохонському, Олександру Лісовику, Людмилам Ваннек і Норматовій, Ользі Мандловій, Богдану Райчинцю, Олегу Зайнуліну, Ігорю Кушніру, Вікторії, Андрію Моторному, Володимиру Притулі, Павліні Беноні, київській Барракуді, Мирославі Гонгадзе, Якубу Когаку, Родріго, Мірі, Надіму, Алісі Схіемен з Антверпену, Роману Пешку, Томашевській Еммі, Сергію Бордуну, Олені Лубі, Сергію Чупикову, Яні Леонтієвій, Михайлу Рамачу, Ростиславу Демчуку, Олександру Роднянському, Славі Кравченко, Роберту Опаленику, Павлу Коцурку, Маркусу Гудвіну, Сашку Гінзбургу, Сергію Воінову, Северину Романіву, Василю Яремію, Оксані Пеленській, Олексі Дорошенку, бухгалтеру Йозефі, Іво Трайкову, Адріані Флорес, отцю Любомиру; Такісу, інет-кафе в Афінах; Кучмі, Олексію Конєву, Вітамін С; Гуіллермо Пароді; Віталію Юрченко; Мартіну Вандасу; Отакару Годеку; Христині Йойковій; Ленці Кнап; Олені Кобилкіній; Дімітріусу Панагіфтопоусу; Галині, Жоржеті з Португалії; Януковичу, Ющенку, Тимошенко, Шкілю, Ірині Томашевській, Анастасії Дмитрівні, Данилу, Юлі, Ірині, Жанні з Греції; Юрі, Світлані, Володимиру, Любі й Юрі, Григорію Константиновичу з Мадриду; Андрію з Одеси; Павлу Гану, отцю Василю Поточняку, пану Василю, Харітасу, Ігорю Мелиху, Лесі, Володимиру Кахновичу, українському готелю ім. Й. Сліпого, Людмилі з Італії; Алексу, Еліт Моделс, Франція; Ігорю, Ліді, Григорію, Дороте, Франція; Олександру Коломійцю, Августові, Петру Будці, Василю Гарасимову, Миколі Лялюку, Василю Новіцькому, Яні Кіценко,

Богу, дітям, батькам та багатьом іншим красивим і небайдужим людям,
яких ми повстрічали у житті й на шляху зйомок

а також усім членам громадського об‘єднання,
одноіменному футбольному клубу
«Форум Українців Чехії»

і… тій дівчині.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s