Соус готовий. Чи можна з ним подати діаспору?


Всі родичі гарбузові.Соус готовий. Чи можна з ним подати діаспору?

Аналізувала Ольга Самборська

06.12.2008

Поки берлінська погода визначається, якою бути зимі цього року, з снігом чи з дощем, українська діаспора визначається, бути їй з лідером чи без. Для багатьох є аксіомою мати центр, керівника, лайтера чи як завгодно назвати цю пошукову функцію. Для тих, хто мислить по схемі “я є центр і тому гуртуйтеся навколо мене”, вже почалася виборча компанія. В передчутті великих змін “центрові” фігури мобілізуються. Стратегія проте у кожного своя. Хто тягне ковдру на себе, хто стягує з іншого.  Хто відчуває брак сил і шукає особливі шляхи.

Ще не було і перших зборів громадських організації українців. Ще не визначились, яка та наша діаспора є. По великому рахунку немає навіть приблизних цифр про кількість українців в Берліні. Та вже маємо їх лідерів чи “гетьманів”. Не секрет, що “де два українці, там три гетьмани”. Та з якою шаленою швидкістю активізуються “гетьмани” в Берліні, можна лише дивуватись.

Ідея об’єднання українців в Берліні з обранням потенційної координаційної ради для координації діяльності української громади в Берліні мала на меті мапування території українців в Берліні, їх мобілізацію і кінцеве об’єднання для ефективної роботи. Ця робота потрібна самій діаспорі. Ідея: заявити про свою присутність в Берліні і стати визнанною діаспорою в Німеччині разом з іншими діспорами німецьких міст. На жаль, поки ця ідея інтерпретується як визначення лідерських позицій. Невідомо, чи тягатися американській виборчій системі з вишуканністю українського колуарного Milieu. Поки що пропонуються “кандидатури”.

Особливо “гендернокорректною” була позиція “це має бути чоловік!”. Може це в пиху тим заядлим матріархісткам, що не здають захвачені “центрові” позиції. Хтось відбивається, хтось формує коаліції. Хтось таки шукає альтернативну чоловічу кандидатуру.Чоловічі кандидатури правда відмовляються, бо як правило, зайняті іншими важливими справами. Все по оригінальному українському сценарію.
В цей час в Берліні відбуваються деякі події, які кидають світло на поки “темне царство” українців в Берліні.

Вшанування пам’яті жертв голодомору як лакмус.
Події, пов’язані з вшануванням 75ої річниці голодомору 1933 і міжнародної акції Міжнародній тиждень поминання жертв Голодомору“Україна вшановує – світ визнає” в листопаді поточного року, стали своєрідним лакмусовим папірцем на те, хто і як щиро переймається проблемою історичної несправедливості минулого України. Але не будемо вершити суд над кожним. Лакмус має властивість проявитися тільки після додання реактивної речовини на нього. Додам тільки інформацію про те, що відбувалося. Кожен може простежити, відходячи від від власного сумління, як інтерпретувати ту чи іншу подію.

Світова діаспора і голодомор.
Тиждень вшанування пам’яті жертв голодомору зі всіма його політичними аспектами не був проанонсований належним чином. Діаспора українців Німеччини, зокрема, Берліна, якою б незалежною вона не була, все-таки є частиною всесвітньої діаспорської спільноти. Так було завжди. Україна і її діаспора. В роки совєтського застою українська діаспора була притулком диссиденства і гайдпарком національно-визвольного руху за незалежність України. Особливо належиться українцям, що жили в Німеччині. Це був своєрідний форт-пост на межі Схід-Захід. Без зайвої патетики можна константувати факт, що всесвітня діаспора українців заслужила на поважне ставлення до себе з часів всіх минулих міграцій всіх генерацій аж до останньої так званої “четвертої” хвилі. Та на разі простежується тенденція того, що після втрати орієнтиру на незалежність України, що мобілізував діаспору до 1991 року, діаспора не є вже монолітом і в прогресивним двигуном ідей і намірів, як це було ще донедавна. Для багатьох новоспечених діаспорян останньої хвилі міграції такі поняття з обіходу українця-діаспорянина як СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ (СКУ), Конгрес Українців Канади (КУК) чи Українська Координаційна Рада (УКР) є поняттями радше абстрактними, якщо взагалі відомими.
Інформативне забезпечення діаспор українців про діяльність СКУ здійснюється як правило членами цієї всесвітньої мережі українців. А взагалі інформація від СКУ є загальнодоступною і розміщується на їх інтернет-сторінці.
СКУ має досить складну систему членства в їх мережі, що не дозволяє кожній рядовій організації українців стати членом СКУ. Наприклад, членом СКУ може бути тільки регіональна організація українців, що має кілька філій в регіонах і потужний центр. Від Німеччини членом Світового Конгресу Українців є Центральна Спілка Українців Німеччини. Їй ніби належиться розповсюдження інформації від СКУ. Це має в основі той принцип, що регіональна організація, в нашому випадку бундесвайт централ фербанд дер украінер ін Дойчланд на чолі з пані Млош, покриває Німеччину мережею філіалів і великою кількістю своїх членів. Завдяки цьому ЦСУ мобілізує і координує німецьке українство у міжнародному діаспорському русі українців. Це мало забезпечувати максимальний інформаційний простір для обміну тими чи іншими меседжами від СКУ і донесення до рядового діаспорянина уяв і намірів світового українства в обличчі СКУ. Це принцип.
А реальність дала себе виявити на прикладі вшанування пам’яті жертв голодомору. На сайті СКУ розміщено інформаційний пакет з лінками акції в світовому масштабі щодо теми голодомору. Огляд віртуального простору різних світових діаспор українців показав, що дійсно ініціатива СКУ про акцію незгасима свічка і тиждень вшанування памяті в листопаді з 16го по 23 проанонсовано покрила всі можливі веб-домівки світових діаспор. Це свідчило, що велася робота на місцях. Бомбардування ж Берліну подібною інформацією, принаймі віртувально, не зовсім відбулося. Інформація про події вшанування для необізнаних було “патентом” Центральної спілки пані Млош. Може тому і самі події були не такими потужними.
Можна константувати кілька акцій тижня вшанування пам’яті жертв голодомору в Берліні. “Запали свічку” при недільній школі Материнка, літургію-панахиду в греко католицькій церкві з театральною програмою суботньої школи Рідного слова і презентацію малюнків дітей з України, привезених до Берліну пані Шемчук з Полтави на запрошення пані Млош. Презентації відбулися в недільній школі “Материнка” і греко-католицькій церкві. Тут не окреслюються події, що на протязі року мали місці в Німеччині (виставка Франчука та ін.).

В очікуванні дива.

22 листопада півторадесятка свідомих українців, хто по покликанню служби чи совісті, чи те і інше разом, все-таки не порахувався з дорогоцінним суботнім часом і прийшов запалити свічку скорботи в пам’ять жертв голодомору як акцію солідарності зі світовим українством. Цього дня по всьому світі українство на одну хвилину злилося в хвилині мовчання з вогником памяті в руках. В тісному колі, зі своїми дітьми і малюнками дітей з України про голодомор, острівець свічок на хвилину затаївся ніби в очікуванні дива в Берліні. Дива соборної справедливості для всіх і кожного. Дивом би було проте в плині патетики не втратити справді того, що ми хочемо сказати нашими свічками, нашими зібраннями, хвилинами мовчання? Чи відразу ж після хвилини тиші зчинимо гамір, почнемо збирати малюнки і робити фотографії для відчитів на веб-сторінки про пророблену роботу в стилі аля компартай (як це зробила голова центральної спілки українців) чи все-таки витримаємо цю свідому хвилину в довшому часі, обійшовшись без звітів, показухи і зайвої патетики?

Дивом би було, коли б присутнім було цікаво подивитись фільм “Голод-33” і перейнятися атмосферою, яку намагались створити організатори.
Як краще виявивити свою позицію на голодомор в міжнародній спільноті? Як не провокуватись щоденною рутиною і відділити важливе від неважливого, щоб наші свічки були не остріцем десятьох, а полум’ям тисяч, полум’ям не лише свічок, а позицій. І не в закритому приміщені, а на видному місці в Берліні.

Резонанс.

А на разі, важко аналізувати такий слабий резонанс теми голодомору серед багатотисячного українства Берліна. Його можна інтерпретувати так або так. Вихолощенність теми чи аполітизація діаспори? Кульгава проінформованність чи небажання українців певною інформацією керуватися? Але як не веди м’ячем, все одно влітає він в порожні ворота. Немає голкіпера, слабкий захист. Нападаючі нападають самі на себе. А суддя ще не визначився, кого і як захищати.

Два в одному.

23 листопада 2008 року відбулася літургія-панахида при греко-католицькій церкві. Її було проанонсовано з акцентацією на присутності Надзвичайного і Повноважного Посла України у Федеративній Республіці Німеччина і її бажані зустрітись з українською громадою. Для багатьох, хто навіть не є частим прихожанином церкви святого Миколая чи прихильником церковних ритуалів, поєднання вшанування памяті жертв голодомору зі знайомством з новим послом України в Німеччині було вагомим фактором для приходу до церкви і заощадження на акції запали свічку в суботу.
Після літургіі в пам’ять жертв голодомору спрагла на увагу українська громада в особі тих, хто прийшов того дня до церкви, мала можливість задати болючі питання послу пані Зарудній і іншим представникам посольства України. Зміст питань говорив про те, що децентралізована і пофрагментова діаспора прагне змін.

Про масштабність.

Але як би там не було, масштабності тижня вшанування голодомору не відбулося в порівнянні з тим, що відбувалося Мюнхені чи в інших регіонах. Великим позитивом є той факт, що посольством України подана на розгляд Бундестагу пропозиція прийняття резолюції по визнання голодомору геноцидом. Винагорода пані Ребеці Хармс «Орденом Княгині Ольги» ІІІ ступеня за особистий внесок при підготовці та прийнятті резолюції Європейського парламенту щодо визнання Голодомору 1932-1933 рр. Передача цієї нагороди пані Хармс в посольстві України підкреслює флагманську позицію посольства в темі голодомору в Німеччині. За визначну діяльність в поширені теми голодомору нагороджені пані Млош від Центральної Спілки Українців і пані Ястреб з “Український дім”. Шкода, що не освітлено в діаспорських інформаційних джерелах, що саме було зроблено нагородженими високими нагородами.

Мішанина понять.

А поки про це буде написано, наголошу на деякій мішанині понять. Перше замішання, що інформація стосовно голодомору має тільки спускатися “зверху” і виконуватись по інструкціях. Фальш. Друге, тільки офіційні організації мають виконувати спущені “згори” вказівки. Фальш. Діаспорянин є так само вільним в прийняті рішень як і поруч з ним існуючий офіційний представник України в Берліні. Інформація є для всіх доступною. Проведення тих чи інших заходів як рефлекція на отриману інформацію рядових українців є актом доброї волі. Це не мало б викликати еффект конкуренції серед українців за кордоном. Кожен є рівним в прийняті рішення щодо рівня своєї активності в діаспорі. Кожен заслуговує на так само адекватне ставлення від інших відповідно до рівня цієї активності. Діаспорські медіа мають не тільки давати громадськості світлини з події як константації факту події, але й аналізувати ці події, незалежно мали вони успіх чи провал. Не треба боятися негативного досвіду і його оприлюднення, бо це сприяє його засвоєнню і подальшому вдосконаленню. Аспект показовості, засвоєний з часів совєтських, бажано уникати. Аспект щирості як найсильніще знаряддя діаспори навпаки виставляти напоказ.

Про щирість.

Щирість як найсильніша якість вихідців з України, щирої на все добре і сердечне, залишається важелем справ українців і за кордоном. Це не означає, що все тут робиться щиро. Детектор, закладений в глибинах сумління, відразу корегує, хто, що і як. На підставі цього грунтується сприйняття подій і їх акторів. Якщо в події замішана доля фальші, дешевої показовості чи награнності на публіку, це фіксується, але чомусь щиро приховується від публічного називання речей своїми іменами. Сублімована неприязнь до того чи іншого факту нещирості трансформується в неприязнь до діючої особи, що спровокувала його. Не отримавши так званий рекошет від публіки, на яку спрямоване дійство лідерів діаспорських, по принципу “далі більше” публіці пропонується ще більше фальші зі замішаними на амбіціях лідера дійствами. Це породжує ще більшу неприязнь тих, кого відвернуло від одних лідерів до переходження до інших. В результаті, діаспорську спільноту як мережу віддавна знайомих один з одним індивідуумів “качає” то в один бік, то в інший відповідно до бальності поштовхів, запущених колуарними технологіями хуторянсько-анархістичного підходу до вирішення проблем спільноти.
Як результат, маємо в діаспорі купу конкуруючих між собою “центрів” з самовисунутими лідерами, які сприймаються як самособою очевидний і самозрозумілий факт, як данність, з якою треба рахуватися замість вичавлення совковської смиренності і називання речей своїми іменами.

“Підпілля” в діаспорі.

В той самий час формується так зване “підпілля”, яке споглядає дійства на самодійній сцені групи українців, що пропонують себе за діаспору. Як правило, це російськомовні українці, що трохи комплексують на пункті мовному і тому скоріше знаходять себе в російській (російськомовній) спільноті.Це віруючі відмінного від греко-католицького сповідання, яким залежить на ритуалі і які стають прихожанами інших церков. Це українці з непевним статусом проживання в Німеччині, що бояться світитися на офіційних зустрічах. Це і ті, хто змінив українське громадянство на німецьке і не відносить себе до української спільноти, хоча до німецької теж не влився. Це врешті і ті, чия “хата скраю”  безвідносно статусу і громадянства. Це ще і ті, кому ім’я Амбіція (якщо там вже є “центрові”, то мені не туди, хоча на формування свого “центру” не вистачає рішучості). Від таких як правило поступає неконструктивна критика, що має мету привернути увагу до критикуючого, аніж покращити щось в житті діаспори. Це все про так звану пассивну українську діаспору або діаспору в “підпілі”.
Її потенціал насправді дуже великий, якщо брати за відлік не лише проведення фольклорних свят, а інтеграцію в німецьке суспільне життя Німеччини. Віддалені від “українських центрів” в Берліні, вони насправді активно самотужки інтегруються, не чекаючи поки їм з цим допоможе посольство чи інша інституція. Та по великому рахунку, вони все-таки десь-якось почувають себе одинокими в Берліні. Чуття єдиної родини хоч і можна приглушити, та аж ніяк не викорінити. Його можна відлякати невиваженими кроками “центрових” або притягнути вдалими акціями активних українців в Берліні. Але в кожному випадку на нього треба зважати і брати до уваги, коли йдеться про долю української діаспори в Берліні.

СУСН у власному соусі.
Союз Українського Студенства в Німеччині (СУСН) важко ідентифікувати з діапорою в класичном розумінні цього слова. З посилання на форум віртуальних суснівців, можна константувати, що це дійсно окремий студентськиц соус, який варять студенти на свій рецепт.

Зміна стратегії.

Як видно з вищенаведених міркувань, то українство Берліна потребує інших іноваційних технологій чи стратегій для того, щоб кожна людина з українською тотожністю в цьому місті почувала себе комфортно по відношенню до співвітчизників. Стратегія лідерства чи поодиноких “центрів” навколо тієї чи іншої особи не виправдовує себе, а навпаки породжує недоречну конкуренцію і напруження.
Якщо звернутися за досвідом до європейських технологій структуризації спільнот, то можна знайти багато цікавих варіантів для організації роботи і життя соціальних груп, відірваних від основної тотожністної групи (батьківщини). Люди можуть об’єднуватися в групи по інтересах або робочі групи (організація культурних подій, захист прав мігрантів, інтеграція в чуже суспільство, визнання дипломів, представлення інтересів діаспорян чи контакт з офіційними інституціями і т.д.). В такому випадку люди знаходять себе в роботі, в проектах і в конкретних справах. Вони гуртуються не навколо лідерів, але навколо справ. Цей принцип гуртування здавна практикувався в українській історії (віче, козацькі збори, колективні писання петицій і листів).

То чи є сенс товктися на місці і кидати каміння один в одного під святою ідеєю об’єднання діаспорян в одне, якщо воно буде нещирим. Нещирим згаданого принципу, коли другий не сприйме третього гетьманом. І будемо так воювати, поки не позабиваєсо всіх до одного своїми амбіціями в той чи інший спосіб (пасивний чи активний). Чи не варто шувати альтернатив?

Практичні пропозиції.

Одним із варіантів приходу до спільного знаменника може стати проведення семінару на тему “Українська діаспора в Німеччині: проблеми і шляхи вирішення”. На такий семінар запрошуються представники різних діаспор, які спільно обговорюють свої проблеми, об’єднуються в групи для вирішення своїх проблем. На семінар запрошуються також експерти, які можуть сприяти вирішенню тих чи інших проблем. Зацікавлені об’єднуються в робочі групи, що беруть на себе піклування про вирішення тієї чи іншої проблеми чи втілення певних проектів. Це не виключає присутності громадських об’єднань як дійових осіб робочих груп, а навпаки посилює шанс вирішення проблем. Фактор конкуренції при цьому мав би бути витісненим, бо ніхто нікого не силує займатися тією чи іншою темою, а навпаки до цього спонуває інтерес, а не деструктивна амбіція.
Для уникнення базарних тенденції в процесі обговорення проблем діаспорян запрошується профессійний модератор. Він володіє цією гамою методів, щоб зробити перебіг дискусій і приняття рішень демократичним і дисциплінованим. Ukraine Kompetenz Zentrum(UKZ) готовий взятися за реалізацію такого проекту. Інформаційна агенція при посольстві України підтримала ідею семінару і готова сприяти його реалізації. Справа за колаборантами.

Спільні проекти.
Іншим варіантом еффективної співпраці українців в Берліні може стати участь в щорічному Karneval der Kulturen(Карнавалі культур) як окремої культурної субодиниці мультикультурного берлінського соціума. А поки на заставці інтернет-сторінки карнавалу тільки червонозоряна будьонка і россійська трійця на фоні картини Рєпіна Запорожці пишуть листа турецькому султану.

фото з карнавалу культур
фото з карнавалу культур

Випадковий збіг чи символічний знак для українців?

Хто вже спостерігав ходу карнавалу культур, той може інтуітивно відчував, що там не вистачає українців в вишиванках, з танцем і запалюючою музикою. Цього року така можливість знову надана всім бажаючим. Чи час українцям показати себе і свою культуру Берліну? В даний момент над цим працює група зацікавлених від Ukraine Kompetenz Zentrum та інформаційно-культурна Агенція при посольстві України. Це питання пропонується на розгляд на наступній зустрічі представників української громади в Берліні.

Координація.

Як не відмахуйся від структур і формальностей, та все ж таки діаспорі українців потрібна координація і обмін інформацією.
Наприклад, вже кілька років в нас є група, що займається питанням організації українського дитсадка. Цей проект на разі не є реалізованим знову ж таки із-зі деконцентрації українців в Берліні і великої конкуренції з боку російськомовних садків, що покривають Берлін. Але група працює у формі дитячого центру Материнка, де відбуваються занаття з маленькими.

Тому із всього вищеозначеного назріла потреба зустрічі діаспорян з порядком денним, що має бути означеним самими діаспорянами. Питання лідера там не стоятиме.
На разі пропонується зупинитись на пунктах:

1. Розгляд пропозицій щодо проведення семінару проблеми діаспори на червень 2009 року.
2. Розгляд пропозиції щодо участі в карнавалі культур (Берлін, 29 травня – 1 червня)
3. Координаційний орган.
4. Поточне.

На разі порядок денний є відкритим для всіх бажаючих з їх пропозиціями і побажаннями.

3 thoughts on “Соус готовий. Чи можна з ним подати діаспору?”

  1. Duzhe horosha stattya. Kritichno, spravedlivo i ob.ektivno opisue situaziju, scho sklalasya u diasporyan. Zovsim po Krilovu “Lebid., rak ta shschuka” – a vizok i nini tam..

  2. Olho,
    Vi jakas getmanscha, ta i to nekonstruktivna i serdita – xto j do takix xoche?

  3. Skazhit, chomu vse treba interpretuvaty tak, niby treba kudys i do kogos jty. ABo jak fakt vyslovlennja dumky je zaklykom jty do kogos? Skilky mozhna vybyraty getmaniv? Koly vzhe derzhavu buduvaty budem? Os chomu ja serdyta. A jak napushy konstruktyvnische, to tochno skazhut “ot, sche odna getmansha!”:-)
    Olha

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s