Праведне з грішним.


Шановне українство, політичне і аполітичне,

Дозвольте мені висловити свою думку щодо спостережень того, що відбувається останні тижні в те-нетах нашої всіми коханої діаспори Берліна.

Життя в діаспорі є активно цікавим, хоча і федеративним.

Обновлене посольство звітує на своєму сайті про ряд цікавих зустрічей.

Все важко охопити.vyshyvka1

Починаються переговори з посольством про можливість зустрічі діаспорян при посольстві України для обговорення проблем діаспорян на незалежній основі з метою створення Координаційної Ради громадських організацій Берліну. Ця ідея вже давно проговорюється в тих чи інших варіантах: Конгресс Українців Берліна, Комітет чи Рада. З посольством в особі пана Никитюка і пані Зеленко домовлено про можливість використання приміщення посольства для обєднуючих цілей діаспори. Справа тільки за означеною датою зустрічі. А може ще і за приглушенням амбіцій і емоцій.

Осінній культурний сезон починають “Пікардійці”. За ними приїздить караван українських політиків з великою програмою офіційних зустрічей.

Зустріч Єврокаравану в Посольстві України з діаспорою стимулювала деякі рухи в діаспорі. Великі плани, малі можливості. Проте темп не вщухає. Традиційний штамтиш. Школа українського танцю. Суботня школа при церква св. Миколая. Культурний вечір з бардом Булкіним. Тісніше знайомство з недільною школою “Материнка”.

А тут ще і українські журналісти і кіношники проходять практику в різних німецьких організаціях. Юля Марушко з “Нашого радіо” і Дарина Аверченко, сценарист і корреспондент “Дзеркало тижня” вже злилися з діаспорою так, ніби завжди тут були. Дарина показала вже свої короткометражні фільми в кінотеатрі “Крокодил”. А ще збирається одним з фільмів “Радуниця” завести дискуссію про значення кордонів для українців, що відбудеться 25 листопада.

Теплі розмови і потуги пізнати один одного краще не полишають українців. Принаймі через інтернет. Починається дискуссія про про спільний інформаційний простір діаспори українців.

Пані Бінерт розпочала з ініціативи „Починаємо з себе” і запропонувала присилати інформацію їй для подальшого розповсюдження через її розсилки.

З’являється блог діаспори Українці Берліну. Блог сприймається неоднозначно. Багато відкидає ідею блогу як таку категорично з мотивацією того, що електронні повідомлення є достатнім джерелом інформації для діаспорян з України. Більшість таки підтримує блог і бере активну участь в його існуванні. Завдяки їм блог є топ-блогом на порталі wordpress.com.

В цей час активізується трохи заспалий портал українців в Німеччині www.ukrainians.de

Посилання, які здавались вмерлими, потрохи почали відкриватись, хоча камуфляж залишився той самий. Редактор сайту Віктор Верес приєднується до розпочатої місяць тому кількома активістами дискуссії про простір спілкування:”Вже давно, з 2007, існує інфо-сторінка “Портал Українці Німеччини” – www.ukrainians.de, яка зараз має близько 500 відвідувачів на день, можливість добавляти новини, фото, свій імейл-сервіс (!), галереї, спілкуватися в форумах, розсилку і т.д.” Він дивується: “Навіщо створювати купу сайтів, блогів, коммюніті з незручними інтерфейсами і без дизайна, як такого (що тільки відлякує), якщо ВЖЕ є єдиний портал для цього? навіщо копіювати назву в контексті Берліну? “ Проте дискуссія повисає в повітрі.

В цей час наближається 75 річниця вшанування Голодомору і всесвітня акція української діаспори “«УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ!».

Українські і діаспорські портали Америки, Канади, Австралії і Європи малом на зависають від тяжіння тої інформації, що стосується фактів і свідчень голодомору. З 16 по 23 жовтні 2008 по всьому світі поширюється звернення Світового Конгресу Українців активно в діаспорах вшанувати Голодомор, вести просвітницьку діяльність, наголошуючи на аспекті Голодомору як геноциду проти України.

Біль за цю історичну несправедливість обєднує тисячі українців у світі, особливо в українській блогосфері. Люди діляться спогадами, емоціями, інформацією. Українські портали інформують про офіційні події, повязані з вшануванням жерт Голодокаусту. 22 листопада в Мюнхені буде встановлено першу у Німеччині пам’ятну дошку жертвам Голодомору.

Тільки наш загальнонімецький портал ukrainians.de чомусь про це ані слова. Добре, що затрималась ще інформація про літню виставу Франчука, що мусить зараз віддутись за всю тему голодомору. А що “Реквієм. Розгойдані дзвони пам’яті” вже у Магдебурзі і 27 листопада буде відкритий в арт-депо Українського Культурного Центру, де проводяться дні вшанування памяті жертв Голодомору, то українцям Німеччини не дали дізнатись з сайту, цільовою групою якого вони є.

Натомість, над об’явою про Франчука зявляється інформація “Портал “Українці Німеччини” – www.Ukrainians.de запрошує Вас на щонедільну інформаційно-розважальну зустріч Ukrainian Berlin Club. Programme: moderne Musik, Fashion, Kino, neue und bekannte Musik-Videos, lustige Videos und TV-show (“4th disctrict”, “Comedy Club Ukraine”), kennenlernen VIP’s u.s.w.!

Цитую далі: Клуб Український Берлін відбуваєтся кожної неділі, по пятницям.” Я не зовсім зрозуміла, правда, в неділю чи в п’ятницю? Але виручає дата: 21.11.2008, 18:00. І хоча це не зовсім вписується в поминальний тиждень Голодомору, та тут можна було б не так акцентувати, якщо б ця інформація не розійшлась масово в німецькому інтернеті. Подумають німці щось про нас і як – це важливо мабуть тільки тим, хто думає.

Далі по текту “Клуб Український Берлін – це вдала суміш українських вечірок та зустрічей на европейський кшалт, розрахована на відвідувачів без обмежень на студентів, бізнесменів, певні вікові чи національні групи. “ Тут я вже зовсім заплуталась, не знаючи, чи пасую «без обмежень». Та поважаючи європейський кшалт, мене зацікавила пропозиція. Далі знов відразило: «Клуб Український Берлін»: Щонедільна зустріч в дружній атмосфері з українською та славянською музикою, фільмами, гумором, красивими дівчатами, відомими особистостями та іншими приємними людьми з України та Німеччини!» Вживання збитої патріархальної форми «красивих дівчат» в контексті розвернула кшалтовану європейськість на сто вісімдесят градусів.

Залишилося позаздритись на останню харчову пропозицію: «Бістро Blinoff” пропонує типову українську кухню: пельмені, борщ, вареники, млинці, а також – українські напої, серед яких, наприклад, найкраща українська горілка – “Хортиця”. Зразу вирвалось «Blin off“, що з англійської означає “заберіть ваш блін назад, а по-нашому, “та, блін! При чому тут пельмені?” Ну а посилання на “Хортицю” все-таки пересвідчило, що від Європи на вечірці залишився тільки кшалт.

Остання загрузка інформацією: “Інші деталі, фото і враження з зустрічей, а також актуальні новини стосовно України і Німеччини ви завше можете знайти на порталі “Україна і Німеччина” www.ukrainians.de!”. Я вже неможу більше розрізнити, де риба і в що її завертали (у Вінокура було зрозуміліше). Тільки шкода тих 500 читачів, щоденно відвідують сайт українців Німеччини, бо не знаю, що їм покажуть. А хотілося б, щоб вони розуміли, як і чим ми тут живемо.

Єдине, що хотілося, щоб дійсно гарна ідея Українського Берлінського Клубу була так само гарно подана, бо вірю, що гарні люди її придумали.

А для тих, хто не має змоги слідкувати за новинами в світі:

з 16 по 23 листопада 2008 року світове українство схиляє голови в пам’ять жертв голодомору.

22 листопада будуть запалені свічки в кожній українській родині на спомин про трагедію, яка не має повторитися.

22 листопада запалять свічки і берлінські українці після перегляду фільму “Голод-33” в приміщенні недільної школи “Материнка”, Mehringdamm 114, 2 пов., кім. 402

23 листопада 2008 року в греко-католицькій церкві святого Миколая відбудеться спільна молитва за тих, кого забрав Голодомор (Waldstrasse, 11)
Інформацію про подальщі події в українській діаспорі Берліна і Німеччини можна отримувати з порталів
http://www.mfa.gov.ua/germany 
http://www.zentralverband-ukrainer.de/
www.ukrainians.de
www.ukrajinciberlinu.wordpress.com
http://ukz-berlin.de/
і шляхом різних авторських електронних розсилок.
A також перевірений ББС (Баба Бабі Сказала)
За і для читачів писала, Ольга Самборська
20 листопада 2008
 

.

3 thoughts on “Праведне з грішним.”

  1. мені здається, що інтернет-дискусія зробила одну добру справу: пробудила конкуренцію між різними українцями, які кожен по-своєму бачить як Україну, так і її місце в Європі. Україна силою історичних обставин справді дуже різна. І хоч я особиство вважаю, що не всіма досягненнями вартує хизуватися тут, в Європі (а бажано таки “фільтрувати” і вишукувати найкраще в естетичному і етичному сенсі), в принципі, з часом різні починання набудуть чіткішої форми. Викристалізуються цілі та завдання кожної окремої організації чи індивідуума. Поступово сформується авдиторія для різних заходів. Приміром, комусь цікаво навчитися українського народного танцю. Когось цікавить історія України, і він/вона ходитиме на лекції та дискусії. Хтось хоче повеселитися за чарчиною горілки в дещо (пост)совєтській українській атмосфері (є попит і на таку Україну…) Головне, щоб кожен організатор чи організація старалися свою справу зробити якнайкраще. Україна ж, як держава (і посольство України, як її представництво) матиме вибір, кого підтримувати і який з образів України пропагувати в Європі.
    А по людськи хотілося б, щоб завтра кожен українець хоч хвилину присвятив вшануванню пам’яті померлих страшною голодною смертю в 30-х.
    Софія

  2. На мій погляд, Клуб Український Берлін (принаймні так, як він поданий на http://ukrainians.de/) – взагалі більше пасує до категорії “чоловічих розваг”, а не до діаспори (у мене склалося враження, що це не для сімейного відпочинку), а отже і конкурентом вважатися не може.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s