“Холодна” війна між Росією і Україною спричинила випадання “роси” в Берліні в День Незалежності України

Посол Н.Зарудна з видавцем Н.Вернером

Джерело: http://www.mfa.gov.ua

25 серпня ц.р. Посол України в ФРН Наталія Зарудна відвідала студію „Російського радіо Берлін“, де вона дала інтерв’ю в прямому ефірі в програмі «Гість у студії», яка була присвячена 18-й річниці Незалежності України.

Посол привернула увагу слухачів, серед яких значну частку складають громадяни України та вихідці з нашої держави, до основних здобутків, досягнутих за 18 років незалежності України. Окрему увагу було приділено проектам, якими нині опікується Посольство України у ФРН у сфері культури та освіти

Українська студентка з Російської імперії у Відні ніяковіє

Мою увагу привернула наступна цитата: “В оповіданні “Товаришки” Олена Пчілка (321 — 325) змальовує, як Люба, українська студентка з Російської імперії у Відні, ніяковіє перед галичанином Бучинським, який вільно розмовляє на будь-яку тему по-українському, а їй доводиться спершу думати по-російському і щойно тоді намагатися перекласти свої думки на українську, але при тому їй не раз просто бракує українських слів. Оповідання, скажете? Так, але воно таки змальовує реальний стан української літературної мови в Галичині та в Центральній Україні в ті часи”

Чи тільки в ті часи? Питання до сучасних студентів Берліна з колишньої Російсько-совєтської мперії.Як воно думається, якою мовою?

До вашої уваги стаття, звідки взяти вищенаведена цитата. Може вона зацікавить і вас?

Андрій ГОРНЯТКЕВИЧ

ЩО АБО ХТО СПРАВДІ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ? (Сучасність, 2000, 4 квітень, с.146-153.) Стан і статус української мови — тема, щодо якої готовий висловити свою думку чи не кожен мешканець країни, від президента Кучми (якому належить тонке розрізнення між “офіційною” та “державною” мовами) до рядового українця, чи то пак представника народу України. Тож не дивно, беручи до уваги кардинальне політичне значення мовного питання, що охочих до дискусії куди більше, ніж самих тільки дипломованих мовознавців держави. Нещодавно в цій дискусії забрав слово академік П. П. Толочко, видавши книжечку “Що або хто загрожує українській мові?” [П. П. Толочко. Що або хто загрожує українській мові?

Тавро «російщини» ще довго тяжітиме на багатьох українських діячах

Коли в кінці 1993 року я вперше побував в Німеччині, мені поталанило в Мюнхені познайомитися з цікавими, мудрими українцями, емігрантами другої хвилі еміграції. Однією з цих особистостей була радіожурналіст української програми радіо «Свобода», пані Ганна Бойчук, донька знаменитого українського художника-графіка Михайла Бойчука, знищеного сталінським режимом. Коли я попросив показати мені Мюнхен і місця пов’язані з Україною і українцями, то вона найперше розповіла мені про внучку Великого Київського Князя Ярослава Мудрого і показала місцевість, де молилася і прославилася як свята, ця велика і Свята Праведниця, молились також на могилі великого провідника ОУН Степана Бандери. З її розповідей я довідався, що діти й онуки Ярослава Мудрого залишили глибокий слід в історії Західної Європи. Нащадки князя Ярослава, як володаря наймогутнішої держави Європи на протязі другої половини XI початку XII століття займали досить визначні місця в політичному і духовному житті великих європейських держав. Всі, хто цікавиться історією України, добре знають про долю доньки Ярослава Мудрого Анни, яка в 1050 році одружилася з королем Франції Генріхом І, і в 50-60-і роки XI століття відігравала, можна сказати, керівну роль в політичному житті цієї могутньої європейської держави. Відомо, що на багатьох державних актах, виданих французьким королем Генріхом І, крім його підпису є такі слова: «за згодою, королеви Анни». Вона опікала досить довго свого малолітнього сина, короля Філіпа І, який правив у Франції з 1060 до 1108 року. Анна мала ще сина і доньку Едігну. Ще до приходу Едігни в Баварію, її тітка, одна з доньок Ярослава Мудрого, Анастазія по дорозі на батьківщину свого чоловіка, угорського короля Андрія, заснувала на Закарпатті, на Чернечій горі, поблизу Мукачева, український монастир.

Однокласнікі.ру як реіркарнація совєтського простору

Автор: Ольга Самборська

“Народе мій, як добре те,

Що ти у мене є на світі.”  М. Вінграновський (цитата з форуму українців одноклассників.ру)

“І что за сила такая держит і не отпускаєт”

Глибоко ностальгічний гімн однокласників ставить питання всім однокласникам пострадянського простору: що ж то за сила така всіх нас тримає? Тримає і не відпускає.

“Українкам” присвячується…

віршик мого любимого поета, класика українського гумору, мого земляка з Миколаївщини – Павла Глазового.

КРАСОТУЛЬКИ

У крамницях, у пивницях —

Дуськи, Муськи, Люськи.

Ти до них — по-українськи,

А вони — по-руськи.

Станеш глянеш: мамо рідна,

Господи мій, Боже!

Наяложене, патлате,

На чортяку схоже,

Стан свинячий,

погляд вовчий

І усмішка кінська..

Нащо таким красотулькам

Мова українська?

В Торонто – підняли, в Берліні – опустили

Це ж треба було перелетіти через  океан, бути закиданим коштовностями, та повернутися до Берліна, щоб стати іграшкою для місцевих “шанувальників” своєї творчості.

Збирачі роси дізналися про присутність вокаліста “Мандрів” в Берліні з інтернету. Руське комьюніті, воно ж русскоязычная туса, воно ж Stammtish, воно ж Ukrainian Berlin Club, воно ж ukrainians.de повідомляли про присутність “специального гостя”.  Цікаво, всі ці складові мають один спільний знаменник: бістро “Blinoff” / готель “”Arktur”.

Ні зваби гідним приміщеннями, ні зголоднілим на Фому українським фан-фом-клубом берлінської діаспори україномовним шанувальникам Фоми не допомогли. Фомою втішався “русский” Берлін.

Для деяких любителів вдягнути вишиванку і поспівати в колі влаштували “квартирник” на кількох з практичною відсутністю для пересічного українця в Берліні шансу бути присутнім на ньому.  Поки решта діаспорян ловили облизня, дівчатка-упорядниці уклали власну версію перебування Фоми.  В паралелі з русским фоклором це можна було назвати: “шаг впрваво, шаг влево – расстрел”.

А взагалі наша діаспора в своєму репертуарі, вірніше,  підземелі, де

Аналіз на фільм-аналіз. Ч.1. Ігор Стрембицький в медіа

Коли Ігор вийшов на сцену, з ним послали перекладача. Ігор підійшов до мікрофона і каже – „Я дякую фестивалю”. Перекладач не зрозумів і каже – „По русски можно?”. А Ігор – „А чому я буду говорити російською? – Я українець,” – цитує kinokolo.ua слова сценариста й співавтора фільму “Подорожні” Наталки Конончук. «Фраза» вже писала про великий успіх українського кіно – вперше за всю його історію фільм режисера Ігоря Стрембицького «Подорожні» отримав “Золоту пальму” в короткометражному конкурсі в Канні. За неофіційними даними, до відбіркової комісії було надіслано 8000 короткометражок з усього світу. Сам факт того, що дебютна студентська робота українця потрапила до конкурсу вже виявився сенсацією. Водночас “Фраза” володіє інформацією про те, що Секретаріат Президента України взагалі приховав факт участі українського фільму “Подорожні” в конкурсі Каннського кінофестивалю

Баритон Андрій Шкурган про малоросійство, Лисенка і німецьку музику

Андрій Шкурган: “Для мене надзвичайно важливо, щоб Україна була Україною, а не Малоросією. Це питання тепер вельми актуальне для свідомості кожного громадянина, та найбільше для митця, для людини освіченої, світлої — ким вона себе почуває: українцем за національністю, за духом, за словом — чи українцем за громадянством, за гербом на паспорті?”

Один з найкращих сучасних українських баритонів Андрій Шкурган уже дев’ять років співає у Польщі. Останніх п’ять років він — соліст варшавського Великого театру (Національної опери). Крім того, Андрій Шкурган — соліст Чернівецької державної філармонії. Його життєвий шлях вельми цікавий. Родом зі Львівщини. Виростав у Чернівцях. Навчався на факультеті прикладної математики Чернівецького університету. Але покликання співака перемогло — і він скінчив Львівську консерваторію імені Лисенка. До речі, Андріїв батько, Семен Шкурган, — також відомий баритон, заслужений артист України. Тепер він — професор Краківської музичної академії. Андрій Шкурган теж має звання заслуженого артиста України. Він — лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка,