“Тільки працюють вони на закордон”

http://www.bookforum.com.ua

книжки, яких нема

Є речі, котрі я собі не дуже добре уявляю. Наприклад, будова адронного колайдера. Ну, тобто є фото, можна подивитися і довідатися. Але уявляти так само буде не дуже багато чого. От ви, виходячи з фото, можете поклавши руку на серце і не зазираючи до ґуґля сказати, що знаєте нащо той колайдер було побудовано? До таких речей належить і нескінченний потік рукописів у видавництва. Тобто можна собі докумекати, що є видавництва і туди шлють тонни паперу і ґіґабайти тексту в різних форматах. Але що то за тексти і хто їх шле, які знуджені офісні інфузорії, працівники сфери обслуговування, шахтарі-мікрогеографи та пубертатні ґенії??

Часом видавці згадують за ці рукописи, однак відчувається, що це далеко не ті речі, про які їм би хотілося говорити. Коли точної інформації катма, лишається фантазувати і вірити, що фантазії мають хоч якийсь ґрунт під ногами. Мені б хотілося, щоби побічним ефектом від колайдера було відкриття порталів у инші, бажано невойовничі та біологічно безпечні виміри. А рукописи… Було б незле, аби серед них знайшлися речі, яких мені в нашій літературі не вистачає. Тобто, може це вже знайдено і навіть опубліковано, але я про те не знаю. І це вже до теми про відсутність українського книжкового інфопростору.

Хочеться, щоби знайшовся добрий роман на тему нашого заробітчанства. Без шмарклів, патосу і вболівань за долю України. Ну добре, хай вболівання будуть, якось переживу. Але щоб фрази, якими ці вболівання висловлюються не належали Тарасу Шевченку. Просто чесне письмо. Бо Марина Левицька на цій темі сотні тисяч фунтів зашибає, а нам, виходить, зась?

Справа Гонгадзе не буде доведена до кінця, бо там замішаний і Ющенко, – політолог з Канади Тарас Кузьо

http://zik.com.ua/ua

Справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе не буде вирішена до кінця, бо там є забагато пов’язаних між собою людей, наприклад, Деркач, Ющенко, Плющ, Потебенько, Литвин. Таку думку сьогодні, 5 серпня, під час круглого столу у Львові висловив політолог, старший науковий співробітник Кафедри українських студій Торонтського університету Тарас Кузьо.

Він вважає, що затягування справи Гонгадзе погано впливає на імідж Президента Ющенка і взагалі на імідж України. Тарас Кузьо вважає дивним, що Пукача затримали одразу після того, як Ющенко на Говерлі оголосив про те, що він іде в Президенти. Хоча політолог не знає, чи це дійсно пов’язані події.

Тарас Кузьо не вірить, що є політична воля довести цю справу до кінця. «Ющенко і сам мав би, наприклад, сказати, чому в лютому 2001 року підписав лист разом з Президентом Кучмою і спікером Верховної Ради Плющем, де засудили протести», – зазначив Кузьо.

«Я думаю, що Мельниченко співпрацював з Марчуком. І ця частина СБУ в той час якраз воювала проти іншої частини СБУ, якою керував Деркач. В той час була дуже велика і гостра боротьба в мас-медіа між Марчуком і Деркачем», – сказав Тарас Кузьо.

Українське засклеплення

Джерело: http://ua.textreferat.com

Геополітичне (окраїнне – О.Кульчицький) розміщення України народжувало у її жителів два типи характерів людей; з одного боку, потреба захисту формувала дружинницький, лицарсько-козацький тип, з насолодою ризику й бажанням активно обороняти честь, волю та віру; а з іншого, необхідність виживання в обстановці вічних небезпек, привело до втечі у приватне життя (“моя хата з краю”), власного засклеплення (“нижче трави, тихше води”, “покірне телятко дві мамки ссе”).

Якщо перший тип виділяється активністю, дієвістю, то другому характерний “відступ у себе”.

Більш як 340-річне перебування більшості українського народу в складі Російської, а потім – комуністичної імперії призвело до знищення мужнього, “лицарського” компонента у психіці українського і збільшення притаєного, спрямованого на елементарне біологічне виживання.

Між цими протилежностями характерів – лицарсько-козацьким і угідливо-пристосовницьким – постає проблема українського характеру: екстра- та інтроверсивності вищих психічних функцій; виразної “кордоцентричності” і раціональності; переваги чуттєвості над вольовитістю.

Складністю історико-культурних та геополітичних умов пояснюється той факт, як пише О.Донченко, що український національний характер ” .дуже складний, безсистемний і суперечливий” [13, 80].

«Der Spiegel», Вбивці та їх помічники

Автори -  Георг Бйоніш,  Ян Фрідман,  Кордула Мейер,  Майкл Зонтгаймер, Клаус Вігрефе

Переклад – Марк Бейлін

Джерело – http://wyborcza.pl/1,97849,6640582,Ciemny_kontynent___niemieccy_zbrodniarze_i_ich_pomocnicy.html

Повний текст відомої статті з тижневика “Der Spiegel” з 18 травня 2009: За Голокост відповідальна Німеччина. Але не можна пропускати факту, що мали охочих підручних в інших країнах

Ми публікуємо в “Святковій Газеті” нашумілий текст “Німецькі злочинці та їх підручні. Темний континент” з німецького тижневика “Der Spiegel”. Ту публікацію відразу піддали різкій критиці Ярослав Качинський,  а також Іван Жарин  і Антон Дудек з ІПН.
Обуренням запалали також “Жечпосполіта” і “Газета Виборча”. Обвинувачення одностайні: теза “Spiegla”, що без підручних в європейських суспільствах окупованих  німцями,  могло би бути вбито менше євреїв, а також питання, чи Голокост мав європейський характер -  це провернення до німецької провини. Жодна з газет атакуючих “Spiegla” не вважала за відповідне передрукувати текст, який вважали такими деморалізуючими і важливими. Ми виконуємо цю прогалину, щоб кожен міг собі створити думку на більш достовірній підставі ніж фестиваль поглядів, що нам було подано.
Серед підручних Гітлера “Spiegel” перераховує: Українців, Литовців, Голландців, Румунів, Французів, Італійців. Польські «шмальцовніци» (доносчики про місцеперебування євреїв) і виконавці погромів є одними з  героїв тексту.
Звідки ці оскарження групи  польських полемістів? Немовби проспали 20 років і не чули про Єдвабне ані про поляків, які видавали євреїв. Але це не  сон неуків,  це страх людей, що вчаділи від розрахунків і дебат. Польща має бути тільки жертвою, Німеччина мусить бути єдиним злочинцем – в цій кам’яній картині минулого криється бачення сучасної політики і Європи.
Яка? В одвічному конфлікті з Німеччиною поляки завжди мають рацію і можуть собі дозволити довільні вимоги. Це Європа повинна дозріти до того, щоби вболівати в цьому за Польщу.
У цьому мисленні найбільш грізним і жахливим є навіювання – згода, проте невисловлювана – що від війни у взаєминах з Німеччиною більше є старого ніж нового. Більше війни ніж миру. Щасливо складається так, що це  малочисленні голоси, що походять із зруйнованої вже пісочниці.

*****

Він був вже тут один раз, в країні виконавців. І тут прожив занепад цієї країни. Тоді йому було 25 років, на ім’я мав Іван, ще не Джон.
Іван Дем’янюк незадовго до кінця війни служив  вартовим в «KZ Flossenburg», відряджений з табору загибелі в Собіборі в сьогоднішній Польщі, одного з похмурих місць історії. Був українцем,

Політичний скандал в Берліні чи в СТБ?

Український канал новин СТБ повідомив про назріваючий скандал між Україною і Німеччиною:

http://stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php?view.8242 і його вирішення

http://stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php?view.8273

З яким соусом подавати українську діаспору в Берліні?

Реконструкція

Хочемо ми того чи ні, але мусимо на хвилину замислитись, що таке наша берлінська діаспора. Доля нас закинула на передову відстоювання української сутності як такої, що заслуговує на повагу серед інших спільнот.