Бендера все ще в опалі “совєтстких”

Принаймі  так можна назвати те, що можна подекуди знайти в інтернеті. Так чи інакше кожну інформацію з посиланням на Степана Бердеру можна інтерпретувати “так чи інакше”. Подана підбірка взята з http://roman-sharp.livejournal.com

ред.

http://city.lviv.ua/news/1728/page0.html
Квест-гра «БандераЗнай» зібрала 53 команди школярів міста
12 жовтня у Львові відбулася квест-гра «БандераЗнай», яка зібрала 53 команди учнів шкіл міста.

Відкриття квесту відбулося біля пам’ятника Степану Бандері за участі внука провідника національно-визвольного руху Степана Андрійовича Бандери.

Учасникам гри особливо стало у пригоді знання біографії Степана Бандери, хороша фізична підготовка, кмітливість та швидкість прийняття рішення.

http://novynar.com.ua/politics/45578
28 листопада, в класичній гімназії при Львівському національному університеті ім. Івана Франка почалася Всеукраїнська учнівська науково-практична конференція Постать Степана Бандери в українській історії. Погляд молоді, яка продовжуватиметься два дні.

У цій конференції беруть участь старшокласники 20 шкіл Львова і учні 9-10 класів Харкова, Донецька, Сімферополя, Тернополя, Закарпаття, Миколаєва, Києва, Маріуполя.

http://www.nezabarom.ua/news/?cat=25&id=398671 вересня дітлахи Львівщини слухатимуть про Степана Бандеру. Присвятити перше шкільне занняття у новому навчальному році цій історичній постаті — педагогам рекомендувало обласне управління освіти.
http://www.bohdan-books.com/catalog/book_69_1933/
Стежками високої долі Степана Бандери: Збірник диктантів і переказів з української мови для учнів 5-12 класів

ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ У НІМЕЧЧИНІ

Франкфурт на Майні, 27.06.2009 року

Шановні пані та панове,

З кінця 2008 початку 2009 року у різних куточках Німеччини окремі організації незалежно одні від інших почали робити кроки для створення центральної представницької організації, котра б була політично нейтральною і мала юридичну силу представляти і захищати інтереси українців та українських громадських організацій в державних установах Німеччини. Ця структура була б нашим інтеграційним та координуючим центром, сприяла би покращенню діяльності кожної існуючої громадської організації і не заперечувала би їх компетенції. Також вона могла б входити до структур Європейського Конгресу Українців та Світового Конґресу Українців.

Ми звертаємося до Вас із пропозицією взяти участь в другому організаційному турі. Його метою повинно стати знайомство представників організацій та обговорення можливостей створення такої надбудови, провести аналіз відповідей на це звернення та розглянути можливість створення робочих груп чи комісій які мали б розглянути програму, обговорення організаційних справ, коштів, питань статуту і т.д. Також під час цього туру плануємо установити дату та місце проведення установчих зборів цієї репрезентативної-  представницької організації.

Дата проведення цього другого туру – 3-го жовтня 2009 року, в м.Франкфурт на Майні. Просимо Вас повідомити нас, про свою участь, до 31 серпня 2009. Якщо ж ви не можете бути присутніми особисто, просимо також до 31 серпня 2009 року, надсилати Ваші відгуки, пропозиції та міркування щодо цієї ідеї за адресою:

Hr. Andrij Kucan – Zeppelinstr. 67- 81669 München

Відгук на “Звернення до українських установ та організацій”, надруковане в газеті “Християнський голос” від 27.08.2009 року

Текст звернення можна прочитати також на Хаті скраю в електронному варіанті за посиланням Проведення другого туру створення надбудови для українців Німеччини – 3-го жовтня 2009 року, в м.Франкфурт на Майні

Німеччина та Росія змовились проти України, – The Times

Foto: http://www.spiegel.de

Британська газета “The Times” звинувачує президента РФ Дмитра Медведєва і федерального канцлера ФРН Ангелу Меркель в “Мюнхенській змові проти України”. Лідер однієї з найвпливовіших країн ЄС дозволила собі промовчати у відповідь на різкі висловлювання російського президента, який стояв поруч з нею, на адресу України, – пише видання. Про це інформує “Кореспондент”.

“The Times” зазначає, що Меркель, як лідер демократичної держави, не виступила на підтримку України, не захистила права українського народу самому вибирати своїх керівників. В її присутності президент РФ фактично заявив про наміри повернути Україну в сферу впливу Кремля, наголошує “The Times”.

“Її мовчання з подивом зустріли українські офіційні особи, і з задоволенням – Кремль, для якого проект Україна перед січневими виборами став найважливішим пріоритетом”, – зазначає видання.

Крім того, “The Times” вдалося дізнатися цікаві факти, встановлені, але не не оприлюднені Службою безпеки України щодо двох російських дипломатів, яким українське МЗС рекомендувало залишити країну (мова йде про генконсула РФ в Одесі Олександра Грачова, який залишився в Україні, та радника посольства Росії Володимира Лисенка, який залишив Україну – Ред.).

Так, за інформацією видання, СБУ встановила, що один з російських дипломатів роздавав до 100 тис. доларів на місяць проросійським організаціям, що діють у регіоні його діяльності, при цьому другий намагався вербувати представників місцевої влади як інформаторів.

“The Times” проводить паралелі між ситуацією, що склалася навколо України, з подіями 1938 року, коли західні держави, підписавши Мюнхенський договір

Симон Візенталь, Іван Дем’янюк, німецьке правосуддя та вільна преса

Сергій Грабовський , для «Телекритики» 15-05-2009

Серед українців, поза сумнівом, були воєнні злочинці найвищих рангів. Скажімо, генерал армії Іван Черняхівський, командувач ІІІ Білоруським фронтом, під чиєю орудою розгорнулося масштабне знищення цивільного німецького населення Східної Прусії (втім, під розряд «німців» потрапляли й кашуби, й поляки, й навіть зацілілі євреї). Сотні тисяч замордованих дітей, жінок, стариків - «заслуга» цього полководця сталінської школи. Сьогодні про «зачистку» Східної Прусії, нарешті, пишуть і свідки подій (Леонід Рабичев, «Війна все спише»), і незалежні дослідники (Марк Солонін, «Весна перемоги. Забутий злочин Сталіна»). Проте що цікаво: офіційні органи влади Німеччини, включно із владою судовою, ці злочини просто ігнорують, не помічають (можливо, воліючи не псувати відносин із великою дружньою державою – самі знаєте якою, де товариша Сталіна наразі офіційно визнано «ефективним менеджером»?). І преса німецька щодо цього воліє не надто розводитися, і професійні історики у більшості своїй – також.

Вистачало серед українців і тих, хто натхненно займався нищенням євреїв у концтаборах і в’язницях. Досить узяти спогади, скажімо, Лева Разгона чи Антона Антонова-Овсієнка, щоб переконатися в цьому. Тільки й різниці, що одні начальники та рядові охоронці ҐУЛАҐу ставилися однаково нелюдськи до всіх в’язнів, а інші – спеціально виділяли осіб єврейського походження, щоб якимось особливим чином позбиткувати з них. Проте що цікаво: мені не відомо про жодну спробу офіційних інституцій Держави Ізраїль домагатися суду і кари над тими, хто нищив у СРСР євреїв – і як «просто» в’язнів режиму, і як власне євреїв – тобто «космополітів», «агентів Джойнту», «сіоністів» тощо. Очевидно, КҐБ-МҐБ-НКВД-ОҐПУ (друга в ХХ столітті після SS державна структура за числом замордованих євреїв) користується серед ізраїльського істеблішменту надто великою повагою - не випадково ж до підполковника КҐБ Путіна офіційний Ізраїль не має жодних претензій ані з приводу минулого, ані з приводу сьогодення: згадаймо, скажімо, недавню програму «Шустер live» і заяву посла Ізраїлю в Україні стосовно того, що поведінка російської делегації в Женеві під час скандальної промови президента Ірану не тягне за собою якогось вияву невдоволення з боку її держави.

50 млн. на вітер…

50 млн. на вітер або „Іноді краще жувати…”

Частина 1. Цей специфічний орган ГНАУ або Ані Лорак, яка уособлює доброту і щирість українських людей

На це дослідження мене надихнули повідомлення про те, що український уряд погодився підтримати ініціативу МЗС про продовження фінансування Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України. Новина про те, що Україна витратить 50 мільйонів на PR здавалося б повинна втішити нас як українців, що перебувають за кордоном, але я стосовно цього маю певні сумніви.
По-перше проаналізуємо саме повідомлення:
“Після довгих консультацій Мінфін підтримав пропозицію МЗС про поновлення бюджетних програм, спрямованих на фінансове забезпечення заходів щодо встановлення зв’язків із українцями, що проживають за межами України, щодо забезпечення позитивного іміджу України у світі, а також розширення мережі власності України за кордоном для потреб дипломатичних відомств”( http://epravda.com.ua/news/2007/11/28/58239.htm)

Виявляється, що для того щоб Уряд зрозумів, що над іміджем країни треба цілеспрямовано працювати, потрібні „довгі консультації”.
Ще цікавий момент: виявляється, що програма реклами України вже тривалий час діяла. Не знаю, як ви, а я її не дуже помічав

Cамоідентифікація чи ідентифікація з Заходом?

В традиції “Хати скраю” запрошувати в гості гостей Берліна (літераторів, кіношників та інших цікавих особистовстей). Більшість з них відвідують Берлін на запрошення німецьких організацій. Інколи організації з Києва, що відповідають за зв’язки з діаспорою, спустять згори як правило для Центральної Спілки українців Німеччини (ЦСУН) зустріти того чи іншого гостя. Той і виступить в наближеній до ЦСУН аудиторії для обмеженого кола діаспорян  зустрічі, організованій в стилі ЦСУН для відчиту перед замовниками. Поскільки українська діапора Берліна має специфіку не були об’єднаною під штучно нав’язаною зверху структурою в обличчі Центральної спілки українців Німеччини, в ряди якої мають вступати, як колись в ряди комуністичної партії, то проблема кваліфікованового діалогу громадських суспільств залишається не вирішеною. Діаспора шукає свої форми. А поки процес  самоідентифікації триває, нагальною є потреба в якомога щиршому обміні думками, інформацією і досвідом з української тематики в Берліні принаймі віртуально. Приїжджі гості з України чи інших частин світу, що несуть український вектор, є тим каталізатором, що не дає діаспорі залишатись законсервованою у власному соусі. Загроза стати заповідником совєтскості і фольклоризації у одному взятому місті проте досить велика. Тому “Хата скраю” намагатиметься наблизити до читача позиції тих чи інших політиків, публіцистів чи громадських діячів, з якими є можливість зустрітись в Берліні безпосередньо.

Одним з досить частих гостей Берлінських політдискусійних зустрічей є публіцист Микола Рябчук. 18-19 березня 2009 року він брав участь в конференції ” Freiheit im Blick: Europa 1989/2009. Geschichte einer Hoffnung – Ende einer Illusion?”, організованою Гeте інститутом, Польським інститутом в Берліні і Deutche Geselschaft für Osteuropa Kunder (DGO). Микола Рябчук відомий своїми ессеями про сучасну Україну і, зокрема, книгою ВІД МАЛОРОСІЇ ДО УКРАЇНИ: парадокси запізнілого націєтворення.

В демократичному європейському середовищі науковців і громадських діячів, що прагнуть правди і бодай якого аналізу про Україну, все ж почала вималювуватись тенденція, що навіть вони впадають в старі кліше сприймати правду з уст однієї особи. Тенденцію затягати одного вигідного глашатая, що говорить їх мовою не тільки в мовному аспекті, починає укріплюватись принаймі в Берліні, де так люблять обговорювати тему захід-схід і запрошувати експертів зі сходу. Такий спікер, як показує досвід, запрошується на всі можливі події, де український наголос має бути зроблений в певному тоні.

За час інування нашого часопису (остранні півроку), коли українські події в Німеччині були моніторовані особливо детально,  ім”я Миколи Рябчука як спікера зустрічалося особливо часто. Не віднімаючи важливості наукових праць пана Рябчука,  слід зауважити, що вони все ж не можуть бути правдою в останній інстанції принаймі тому, що європейське суспільство орієнтоване на плюралізм і багатогранність позицій.